Близько пів мільйона українських школярів рятуються від війни в різних країнах світу. У закордонних школах дбають не лише про освіту українських учнів, а й про їхнє психологічне здоров’я. Адже кожна дитина, яка стала свідком бомбардувань та пожеж, потребує особливої підтримки. У звіті освітньої інформаційної мережі Єврокомісії Eurydice Network «Підтримка учнів-біженців з України в школах Європи» зібрано найкращі практики. Публікуємо найцікавіші тези зі звіту.
Рання допомога — запорука ефективності
Війна впливає на дитячу психіку, збільшує шанси виникнення тривожних розладів, посттравматичних стресових розладів, депресії, немотивованого відчуття провини, самотності. Довгостроковий вплив залежить від психосоціальної підтримки, яку школяр отримає в країні тимчасового перебування.
Європейські освітяни погоджуються в тому, що психологічний стан дітей варто виявляти одразу, коли вони потрапляють до країни. Паралельно з тим, коли перевіряють рівень знань, як це роблять майже в усіх школах або централізовано в країнах. Тим паче, що оцінити компетенції учня важко без знання про його душевний стан: хронічний стрес може пригнічувати пам’ять та увагу. Психологічне благополуччя безпосередньо пов’язане з особистим розвитком, мотивацією та навчальними успіхами.
На жаль, низка країн (такі як Бельгія, Болгарія, Німеччина, Албанія) не звертають уваги на психологічний стан дитини під час складання індивідуальної програми. Є й такі країни, як Португалія, де зовсім не цікавляться психологічним здоров’ям дітей у школах.
Ранню допомогу надають не так багато країн, проте їхній досвід гідний масштабування. Адже це робить психологічну підтримку особливо ефективною. Скажімо, у Польщі Міністерство освіти доручило психолого-педагогічним комісіям з’ясовувати все, що стосується психологічного стану учнів-біженців.
В Італії відомство, яке займається освітою, дало завдання школам визначити, якою мірою війна в Україні мала вплив на здоров’я дітей. Для надання психологічної допомоги українським школярам виділені цільові кошти. На Кіпрі й у Румунії новоприбулих дітей завжди оцінюють стосовно того, яка психосоціальна підтримка їм потрібна. У Словенії обов’язковим є визначення особистих потреб всіх новеньких учнів: як місцевих, так і біженців. У Люксембурзі Департамент з питань навчання іноземних дітей опікується освітніми та особистими потребами школярів, включно із психологічною допомогою.
Особливий досвід семи країн
Лише сім європейських країн надали спеціальні інструменти для шкіл, щоб на місці можна було визначити тип психосоціальної підтримки, яка може знадобитися учням. Зокрема, Данія та Естонія розробили рекомендації стосовно індивідуальних планів підтримки.
В Ірландії Національна служба управління освітою опублікувала низку порад та супровідних документів для шкіл, включаючи вказівки для початкових і старших шкіл щодо визначення особистих потреб українських дітей.
Кіпр має документ «Посібник із прийняття дітей з емігрантським походженням: перші дні в школі», який містить анкети для оцінки особистісного стану учнів.
В іспанській Валенсії створили протокол прийняття школярів з України. У ньому сконцентровані конкретні ресурси та опитувальники для шкіл, щоб визначити потреби новоприбулих учнів. До слова, в Іспанії, де дуже турботливо ставляться до емоційного стану учнів, окрім загального протоколу з процедурами для прийняття новоприбулих, нині розробили окремий — спеціально для інтеграції дітей з України. Там вказано, як оцінити рівень адаптації дитини до нових умов, динаміку в класі, реакцію на контакти з учителями та учнями.
Як учителі працюватимуть із психотравмою
Наступним кроком стає підготовка вчителів. Близько половини європейських країн, де тимчасово проживають юні українці, влаштували підвищення кваліфікації для вчителів стосовно психологічного благополуччя учнів. Також тут пропонують методичні посібники на допомогу вчителю (наприклад, у Данії, Естонії, Литві, Мальті, Нідерландах, Фінляндії, Швеції, Чорногорії).
У Хорватії Міністерство науки і освіти та Агентство з освіти та підготовки вчителів ще в березні 2022 року опублікувало методичні вказівки щодо надання своєчасної та ефективної підтримки дітям, які постраждали від війни в Україні. Спеціальні матеріали, методики надали вчителям у Нідерландах, Норвегії, Ірландії, Італії.
У Національному інституті освіти Словенії відбувся семінар для вчителів, які працюють у класах із великою кількістю українських учнів. У семінарі взяли участь всесвітньо відомі експерти із психотравматології, які розповіли про способи інклюзії в роботі з травмованими дітьми. В Іспанії, Франції, Латвії, Польщі, Словенії та Швейцарії навчання переважно стосувалося усвідомлення вчителями впливу стресу та психологічної травми на дітей. Також педагоги опановували прийоми саморегуляції, які можуть допомогти учням, що стали свідками війни. Освітяни вчилися підтримувати дітей, під час рольових ігор на практиці розвивали терпіння та емпатію.
В Латвії пішли дещо іншим шляхом. Підвищення кваліфікації вчителів складається з онлайн-занять та практичних семінарів. На них вчителі підвищують емоційний інтелект, рефлексують, намагаються розрізняти власні емоційні стани. Цей особистий досвід вони мають передати учням. Педагоги також опановують цифровий інструмент EMU School, що дозволяє відстежувати емоційні потреби учнів у школі. Для психоемоційної підтримки педагогів також уведено супервізії.
Уроки про війну та про еміграцію
У більшості країн вчитель індивідуально працює з дитиною. Але є й такі країни, де наплив дітей-біженців, які постраждали від війни, змусив увести навіть окремі навчальні предмети (Кіпр, Румунія та Албанія). Також психологічна допомога може стати міжпредметною темою, факультативом (наприклад, у Чехії).
У Норвегії суть таких уроків — у розгляді всіма школярами гострих тем: війна, бойові дії, терор, криза, почуття мирного населення. В Іспанії та Швеції радять зосередитися на темі еміграції, різноманітності світу, уникнення стереотипів щодо націй.
Також у багатьох європейських країнах учителів нині вчать помічати, коли учневі потрібен психотерапевт чи навіть психіатр. Донедавна звернення до фахівців вважалося особистою справою батьків дитини. Але в останні кілька років європейські освітяни змінюють ставлення. Поштовхом стали ускладнення на нервову систему від COVID-19 та негативний вплив карантину на психіку школярів. Наприклад, у Великій Британії стверджують: якщо держава не дозволяє залишитися без лікування онкохворим дітям, то чому має кидати напризволяще дітей із психічними розладами?
Розрізнити психологічне страждання і психічний розлад без підготовки непросто. Побутує думка, що дитина з депресією, скажімо, буде плакати та лежати, із психозом — стане неадекватною, втратить зв’язне мовлення. Але насправді вчителі через відсутність спеціальної підготовки регулярно радять батькам відвести до психіатра підлітків, які цього не потребують: перебувають у складних обставинах або мають душевні страждання. А тихі й непомітні діти із психічними хворобами залишаються недіагностованими.
Європейський тренд на збереження психічного здоров’я
Трапляється, учневі, який розмовляє сам із собою під час уроку, педагог лише регулярно робить зауваження і вважає, що він так привертає увагу. Йому складно уявити, що нормальний на вигляд підліток розмовляє з «голосами».
Або ж дитина-біженець чудово тримається, про ризиковані для життя ситуації розповідає з посмішкою, не виявляє емоцій. Зізнається, що втратив бажання, але ж ставить перед собою певні цілі. Вчителю дитина видається дорослою та гідною наслідування, а насправді учень страждає від дисоціації — прояву посттравматичного стресового розладу.
У Великій Британії планують обстежувати всіх учнів — як місцевих, так і біженців — просто в школі стосовно стану психічного та психологічного здоров’я. Звісно, цим займатимуться медики та залучені психологи, а вчителі та шкільні психологи доєднаються до груп підтримки психічного здоров’я. До 2030 року мають обстежити дві третини дітей. А вже до 2025 року заплановано, що хоча б один вчитель від кожної школи пройде підвищення кваліфікації стосовно психічних хвороб, повідомляє преса.
В Іспанії, за даними преси, виділили 5 млн євро на аналогічну програму. Вчителів навчатимуть розрізняти відмінності між ще не діагностованими психічними розладами, психологічним болем та здоровим проявом негативних емоцій.
Така загальна тенденція в Європі проявляти увагу до психологічного здоров’я учнів сприяє й тому, що дедалі більше учнів з України отримують індивідуальну допомогу та навчаються розвитку стресостійкості.
Більше про навчання під час війни на osvitanow.org
