Лише ледачий не чув про «фінське диво» — реформу освіти, що вивела Фінляндію в топ-рейтинг країн із кращою шкільною освітою. Вже понад 20 років фінські школи не перевіряють жодні освітні інспектори, вчителі мають свободу у викладанні, а учні — у виборі предметів у старшій школі. Арі Покка, директор однієї з найбільших шкіл Фінляндії, вважає ефективну комунікацію з батьками ключовим елементом успіху фінської освіти. Пан Покка відвідав Київський Міжнародний Економічний Форум і ексклюзивно поділився з «Освіторією» своїми порадами.
Schild Upper Secondary School розташувалася за 270 км на північ від Гельсінкі. Це одна з найстарших шкіл Фінляндії, де навчають 1200 учнів віком 16–19 років. Кожен має свій індивідуальний план навчання, тож може обирати не лише предмети для майбутньої професії, а й включати хобі та творчі захоплення у свою освітню програму. Між уроками є короткі і довші (до 30 хвилин) перерви, щоб учні могли відпочити, пообідати, пограти на музичних інструментах і загалом збалансувати свій психологічний стан протягом дня. Як це — керувати індивідуалізованим навчанням такої великої школи і підтримувати зв’язок з батьками учнів, розповідає її директор Арі Покка.
Перше, що кажу батькам, які приходять на збори: не вірте всім історіям, які дитина розповідає про школу. А я не буду вірити всім історіям дитини про те, що відбувається в сім’ї.
Я дуже хвилююся, коли треба сказати батькам, що дитина поводилася в школі погано. Це негативні меседжі. У своїй школі намагаюся давати батькам один позитивний відгук щотижня або щомісяця про їхніх дітей. Нагадую їм, що для мене честь працювати з такими розумними учнями. Тоді і батьки починають розповідати мені про свою роботу, успіхи, просування в кар’єрі. Так ми стаємо ближчими, а тата й мами почуваються гордими, коли приходять до школи почути про успіхи своєї дитини.
Коли був дитиною, ненавидів школу. Там було багато правил і мене примушували поводитися так, як поводяться інші. Коли став директором, вирішив, що в нас не буде правил, які існують тільки для учнів, вони мають бути для всіх. Відтоді ми маємо дуже мало правил, бо дорослі їх ненавидять навіть більше, ніж діти.
У фінській старшій школі є близько 20 предметів. Багато з них обов’язкові, решта — на вибір учня. Кожен обирає ті дисципліни, з якими буде пов’язана його майбутня професія.
Математика і science зазвичай перемагають, адже саме за них університети дають найбільше балів під час вступу. Найменше учнів обирають вивчення релігії, філософію, інші гуманітарні предмети. Англійська мова цілком домінує серед іноземних мов на вибір.
Керувати процесом із вільним вибором предметів учнями було б неможливо без сильного навчального підрозділу. У моїй школі це четверо людей, які працюють повний робочий день. Їхні обов’язки — консультувати учнів, говорити з ними про те, які є переваги і перспективи в людини, яка обирає ті чи ті предмети. Тобто діти обирають, спираючись на перевірену інформацію і поради фахівців. Якщо Україна хоче впровадити таку систему шкільної освіти в себе, то саме ці люди є найважливішими.
Робота з батьками має величезне значення, особливо в старшій школі. Ми пояснюємо батькам, що вони не можуть прожити життя за своїх дітей. Мотивація вивчати певні предмети має йти від самого учня. Більшість батьків довіряють школі і своїм дітям робити цей вибір. Але зараз з’явився новий тип мам і тат — вони поводяться як споживачі і хочуть кращого саме для своєї дитини. Це найскладніші батьки, з якими доводиться працювати, адже вони мають, так би мовити, «великі надії» щодо своїх дітей. Буває нелегко сказати їм: знаєте, можливо ваш син чи донька не буде юристом, але є багато інших варіантів. Ми показуємо різні можливості для їхньої дитини, і часом стається, що вони й самі не думали про інші шляхи успішної кар’єри.
Мій секрет спілкування з батьками — публічні обіцянки. Що це означає? Коли стою перед 500 батьками моїх учнів, відверто кажу, що як директор школи обіцяю робити це, це і це, але не можу робити ось це і це. Така відкрита декларація розставляє все на свої місця — де може допомогти школа, а де мають працювати батьки.
Я завжди кажу батькам: коли вашим дітям виповнюється 18 і вони мають складати випускні іспити, дайте їм підтримку, любов і турботу. У цей період вони зовсім не потребують тиску від вас, бо цього вони і так мають вдосталь. Зрозумів, що ми маємо навчати і батьків теж — бути опорою для своїх дітей.
Помітив, що фінським батькам подобається, коли директор школи виголошує не офіційні промови, а відкриває серце: коли можна спілкуватися як із другом про проблеми і про успіхи. Моя порада українським директорам — не займайте зверхню позицію в спілкуванні з батьками. Говоріть як друзі, що готові допомогти одне одному.
Я відвідав кілька українських шкіл і побачив чудових вчителів. Маю одне прохання — будь ласка, поставте дитину в центр вашої роботи.
