Інколи якесь слово здається знайомим, притаманним нашій мові, але використовуємо ми його зовсім не за призначенням. Схожі за звучанням слова, що мають зовсім різне значення, є в багатьох мовах. Наприклад, у чеській мові слово «черствий», коли йдеться про хліб, означає «свіжий». Це явище називають «міжмовні омоніми». Зупинимося виключно на росіянізмах, які збираємося виполоти з нашого вжитку. Склали для вас словничок вишуканої української.
Розбираємося з рожами та жабами
Українською можна сказати «тиква». Але йдеться, звісно, не про гарбуз, а про іншу рослину, яку також звуть лагенарією, а ще — горлянкою, таракуцькою, індійським кабачком чи китайським огірком.
Маленьке земноводне, зелене або іншого кольору, що високо плигає, це жабка. А значно більше, переважно сірого чи темного кольору незграбне створіння — це українською ропуха. І називати її жабою — русизм. Малу ванну басейну називають жабенятником, стверджують знавці мови. А як щодо «жаба давить»? Так теж можна казати, коли хтось заздрить чи виявляє жадібність. Проте краще вживати «дава давить» або «жадібка бере». А ось у самобутніх фразеологізмах «жаба цицьки дасть» (потонути, померти) або «розійдися море — жаба лізе» (про пихату людину) героїня — саме та маленька й зелена жабка.
Рози — так українською називають вікна специфічної форми у старовинних готичних спорудах. А квіти назвемо, звісно, трояндами. Говорять і «ружі», але це вже діалектизм. Також ружою чи рожою звуть у народі шипшину. Але офіційно рожа — це інше: різновид мальв. Та якщо слово звичне, це не означає, що його можна також вживати у значенні хвороби, ураження шкіри. Помилково пишуть: «Рожа на нозі» — це русизм. Натомість українською правильно казати «бешиха». Також немає такої лайки, тож замість «страшна рожа» варто казати «страшна пика, мармиза».
Відрізняємо муляра від маляра
Маляр — професія робітника, який фарбує стіни, приміщення. А муляр їх зводить, кладе цеглину до цеглини, мурує або ремонтує цегляні будинки. Каменяр — не синонім муляра, а третя професія: той, хто видобуває та обробляє каміння.
У кримінальних новинах та детективах трапляється словосполучення «посібник злочинця». Якщо йдеться про навчальну літературу для грабіжників, крадіїв, убивць, то це припустимо. Але про людину так казати не можна. Натомість ітиметься про поплічника, посіпаку. У поліції може бути підстава для його арешту. А ось сам він робить співучаснику підміну, і аж ніяк не підставу.
Знайоме слово «весілля» зі значенням укладання шлюбу декого наводить на думку, що так можна назвати й час, коли люди веселяться. Та це будуть веселощі. І хоча «збереження» походить від «зберігати», накопичені кошти правильно назвати «заощадженнями».
Гребля — це гідротехнічна споруда, що забезпечує підвищення рівня води, а не вид спорту чи керування човном. Таке заняття зветься веслуванням.
Є кілька предметів, назви яких плутають ті, хто не так давно перейшов на українську. Ціпок — це палиця, тростина, але не ланцюжок.
Калитка — це не хвіртка, а синонім до слова «гаманець».
Можна сказати українською «криси», але йтиметься не про щурів чи пацюків, а про краї капелюха, посуду.
Зніяковіти та смутитися
Перейдемо до дієслів. Знайоме слово «мешкати», тобто проживати десь. І геть неправильно казати «замешкатися» у значенні «робити щось повільно, затримуватися». Варто вжити «забаритися», «загаятися».
Вітати людину зі святом можна, а ось вітати у хмарах — це калька з російської «витать в облаках». У повітрі можна носитися, ширяти. Стосовно ж фразеологізму, то в українській мові є «заноситися в хмари» або «заходити в хмару».
«Я рахую» — теж калька з «я считаю». «Я вважаю» або «я гадаю» будуть доречними. Але не увійдіть у спокусу говорити: «Екстрасенс гадає на кавовій гущі». У цьому значенні треба вживати слово «ворожить».
«Збентежитися, засоромитися, зніяковіти» скажемо ми, коли стається щось несподіване. Але можна й смутитися. Щоправда, ця емоція ніяк не пов’язана з попереднім контекстом. Наголос на перший склад, дієслово походить від «смута», а означає, відповідно, бути у смуті, сумувати.
Трохи прикметників. Медяний — це про мед, а не про мідь (про неї буде мідний).
Наглий — аж ніяк не ганебний, а виключно раптовий.
Корисний та корисливий геть різні речі: перший прикметник — про все, що приносить користь, другий — про особу, яка хоче мати зиск чужим коштом.
Остаточний — фінальний, такий, що вже не буде змінюватися. Але залишковий, якщо йдеться про щось невикористане. Якщо до чогось ставляться як до другосортного, кажемо: «За залишковим принципом».
Запам’ятовуємо: капостна людина може робити ганебні (а не «позорні») вчинки. А ось щось шкідливе може мати позірну (тобто показну, фальшиву) привабливість.
Здається, слово «дурний» усі вміють використовувати. Але якщо людині стає млосно, неправильно казати, що їй «дурно». А ось віддати щось можна дурно — і це може бути розумний вибір. Віддати дурно — синонім задарма, за спасибі, подарувати.
