У нашій новій рубриці #NoDramaMama багатодітна й сучасна матуся Ольга Манмар без купюр і цензури розповідатиме про найделікатніші, дискусійні й табуйовані аспекти виховання. Почнемо з наболілого: домашні завдання. Часто батьки не просто роблять їх разом з дітьми, а й виконують велику частину роботи замість них. Отож, як не стати заручником домашки власної дитини та навчити чадо самостійності вже з першого класу?
Ольга Манмар,
проєктна менеджерка ГС «Освіторія», мама трьох
У мене троє дітей, і нам дуже добре разом. А коли не добре — ми розходимось по своїх кімнатах. Маємо девіз: «Наша родина — наші правила». Трохи про моїх 👧👦👦:
Аріана, 11 років. Творча, смілива експериментаторка.
Адріан, 7 років. Дресирувальник хом’яків. Має чудову пам’ять: пам’ятає всі мої обіцянки.
Аріан, 4 роки. Мій partner in crime: може танцювати під пісню «Just dance» 3 години поспіль.
Розбираємось, яка допомога у виконанні домашки потрібна вашій дитині
Фраза «Треба робити уроки» не має стосуватися батьків — ви погоджуєтесь із цим твердженням? Я — так. І не тому, що байдужа до шкільних успіхів доньки й сина. А тому, що місія батьків у справі з домашками — навчити дитину вчитися. Розібратися, яка саме допомога потрібна вашій дитині із цим аспектом навчання. Можливо, це питання дитячого тайм-менеджменту. Може, необхідність навчитися концентрації. Можливо, разова співпраця у складному проєкті та ваша моральна підтримка.
Згадую час, коли у моєї 11-річної доньки не було власного робочого місця, де б вона могла виконати домашку. Аріана приходила з книжками й зошитами на кухню. Я в цей час була зайнята купою справ біля плити, тому в безпосередньому виконанні завдань участі не брала. Але наче моніторила процес власною присутністю.
Також ми домовилися з Аріаною, що я долучатимуся тільки до найцікавіших проєктів. Наприклад, коли доньці треба було презентувати перед класом промову, ми разом думали, як зробити її креативною та додали актуальних мемів на початку. Рутинні уроки, де наш спільний брейнштормінг аж нічим не допоможе — повністю доньчина відповідальність.
Навчаємо дитину озвучувати причини невдач у навчанні
Домашні завдання — це більше про планування часу дитини, про цілепокладання та відповідальність. Якщо школяр знає, що вчитель завтра його запитає під час уроку, то не захоче відчувати фрустрацію через неготовність. Потенційний «програш» стимулює до підготовки — бути лузером нікому не хочеться.
Звісно, це не залізне правило. Я добре пам’ятаю ситуацію, коли донька сказала про небажання робити домашнє завдання, і я відповіла: «Гаразд!» Справа не в байдужості, а в тому, що треба дозволяти дитині відчути, що значить «я провалився/провалилася».
І коли дитина приходить додому з поганою оцінкою через невиконану домашку, я ставлю запитання: «Слухай, а чому ти все-таки вирішила, що не будеш робити той чи інший урок?» Відповіді різні: «Я не записала / я пішла на танці й не встигла / замість домашки я робила те і те». Але головне в цьому — озвучення дитиною причин. Син чи донька мають проговорити, чому вони пережили фрустрацію невдачі. Після цього в них з’являється стимул краще організувати свій час. Вдалий дитячий / підлітковий тайм-менеджмент допоможе встигнути зробити все.
Рефлексуємо, щоб дитина навчилася вчитися
Паралельно я комунікую з донькою про поняття оцінки. Хорошими оцінками Аріана пишається та говорить про них. Погані оцінки озвучувати не любить. Бувало й таке, що озвучення поганої оцінки відбувалося через звинувачення вчителя: «Я старалася, виконувала завдання, а вчителька поставила низький бал».
Тоді ми разом аналізували критерії, за якими вчитель міг поставити низьку оцінку: обсяг завдання, термін виконання, залучені джерела. Після аналізу відкривали з донькою YouTube і шукали теми, в яких вона недопрацювала, та переглядали їх разом. Згодом вона навчилася ютюбити самостійно за ключовими словами та переглядала цікаві матеріали-пояснення до уроків, мінілекції. Отож, вам не потрібно буде постійно стояти над дитиною та контролювати, як вона виконує завдання, якщо ви навчите вчитися вашого сина чи доньку.
Домашки перевіряємо чи довіряємо?
Я не перевіряю домашні завдання доньки. Вся моя перевірка — це запитання довіри: «Ти зробила те чи те?», «Тобі потрібна моя допомога?» Помічним для батьків у питанні якості підготовки домашніх завдань може стати зворотний зв’язок від учителя. Але в цьому випадку треба розуміти, наскільки вчитель, до якого ви плануєте звернутися, об’єктивний.
Помічаю, що донька з неабияким ентузіазмом виконує домашні завдання формату «поза підручником». Чудово, коли вчитель дозволяє презентувати домашку в креативній формі. Дитина переймає досвід творчої підготовки домашніх завдань та використовує його для різних предметів. До того ж, починаючи з 5-го класу, діти охоче виходять до дошки, щоб презентувати свої напрацювання, та люблять відчувати себе цікавими однокласникам.
Час виконання домашки дитина обирає сама
Я дотримуюсь саме такого правила. Єдине обмеження: слідкую, щоб виконання домашки не припадало на останню годину перед сном, коли донька вже втомлена й не зможе сконцентруватися. Якщо постає питання: коли знайти час для д/з у дні з гуртками та позакласними заняттями, раджу робити домашку в перерві між відвідинами факультативів чи одразу після них.
Головне — не змушувати дитину починати робити домашку саме тому, що вам так захотілося чи ви вважаєте, що «зараз — найкращий час». Так ви показуєте школяреві, що його навчання для вас важливіше, ніж для нього.
Скільки часу присвятити виконанню домашки? Лишіть це на розсуд вашого школяра. Адже діти, як і ми, часом можуть спіймати музу та зробити все швидко, а можуть довго сидіти над завданням, але це не принесе плодів. Ще одна порада: намагайтесь не робити зауважень дітям, якщо вони обирають «нетипове» місце для навчання — наприклад, сидячи на дивані, у кріслі чи на підлозі. Як і дорослі, діти мають право обирати простір, де найкраще працюється.
Дозволю собі нагадати: домашка не може виступати в ролі покарання — дитина не повинна розплачуватися виконанням шкільного завдання за якісь провини.
Місія: припиняємо робити домашку разом з дітьми
Коли я працювала вчителькою, зустрічала чимало семикласників і восьмикласників, які не могли сконцентруватися, щоб почати виконання домашніх завдань. Адже за звичкою вони очікували на контроль з боку дорослих. Такі діти навіть можуть звинувачувати батьків у тому, що вони не допомогли виконати те чи те завдання.
Тож якщо ви роками звикли робити домашки разом з дітьми, то саме на ваші плечі лягає відповідальність мінімізувати цю практику. Допоки самі батьки не відкинуть бажання тотального контролю, не переглянуть причини своїх високих вимог та очікувань, процес навчання не принесе нічого приємного ані дітям, ані їм.
Як це зробити, якщо звичка вже вкорінилася? Варто дати дитині свободу виконання завдань спершу з одного предмета на вибір. Запитуйте: «Підготовка до якого предмета найбільше потребує моєї допомоги зараз?»
Якщо у вашої дитини справді є великі труднощі з певним предметом, віддайте цю ситуацію на вирішення професіоналам. Можна довіритися шкільному вчителю й розуміти, що чогось ваша дитина навчиться не за два місяці, як усі, а за чотири. Або звернутися до репетитора, якщо дозволяє фінансова ситуація в родині.
