«А ти вже знаєш, ким хочеш стати?» — таке запитання ставлять дитині дедалі частіше, коли вона переходить з класу в клас. Серед відповідей — від «не знаю» до різних версій, які змінюються з часом. Як бути із сумнівами та невизначеністю, і взагалі: чи потрібно переконувати випускника, що вибір попереду — не останній у його житті? Про те, чим саме можуть зарадити батьки й учителі, якою профорієнтація є сьогодні, та чому її варто змінювати, ділиться Head of Product у Projector Institute Анна Черниш.
Що не так із профорієнтацією?
Майже кожен восьмий підліток не знає, чим буде займатися в майбутньому, ідеться в дослідженні PISA 2018 року. «Але ж у школах проводять різні заходи й тести для учнів», — можете додати ви. Так, але реальність значно відрізняється від того, якою її описують у школі. На сьогодні інструменти профорієнтації в школах не працюють так, як би того хотілося.
- По-перше, тести, які отримують школярі, тривалі й виснажливі. Середній час проходження такого тесту становить 3–4 години, а мінімальний — півтори. Водночас за увагу підлітка потрібно боротися із соцмережами, смартфоном та комп’ютером.
- По-друге, тести параметричні. Це означає, що в них заздалегідь визначені варіанти відповідей. Підлітки мають неодмінно взяти до уваги всі з них, тобто приміряти на собі всі можливі сценарії, щоб обрати єдиний. Але як бути учням, якщо жоден з варіантів чи сценаріїв їм не підійде? Виходить, що їх заздалегідь обмежують певні «стандарти» і визначені «рамки».
- І найголовніше — тести можуть показати схильність до тих чи тих сфер або напрямків (при цьому показувати одночасно багато варіантів). Найважче ж для учня — вдало поєднати ці напрямки зі спеціальностями в реальному світі.
Наразі маємо статистику: 58 % випускників не працювали за спеціальністю жодного дня. Серед найпоширеніших причин:
- випускники розуміють, що фах їм насправді не подобається;
- знайти роботу та розвиватися далі за цією спеціальністю буде надзвичайно складно.
До того ж 78 % випускників не оберуть свій фах як основний. Тобто — 6 із 10 молодих людей витрачають 4 роки життя на… загальний розвиток. А потім думають, що робити далі.
Проблема існує і для самої системи освіти. У 2022 році державне замовлення для прийому вступників — 188 тис. місць за різними кваліфікаціями та фахами. У середньому вартість навчання одного студента — 68 тис. грн. Виходить, що понад 7 млн грн держава витрачає на те, щоб навчити людей спеціальності, за якою вони не працюватимуть.
Чому так сталося?
Світ-фабрика ≠ Світ-мережа
Ми з вами народилися у світі, в якому шлях людини був зрозумілий, бо її дорожня карта була чітко визначена: спочатку вона йшла до школи, потім на основі предметів, які добре знала, вступала в училище чи університет. Далі — отримувала знання і навички, про які їй говорили перед вступом, а згодом — ішла працювати, мала одну кар’єру на все життя, а опісля — виходила на пенсію. Усе було стабільно, передбачувано, без ризиків та чітко за графіком. І найголовніше — за кошти держави.
Це був період індустріального розвитку економіки, тобто світ-фабрика. Щоб фабрики працювали — важливо було, аби в людей був спільний однаковий досвід, графік життя, інформація, яку вони споживали, і навіть звички та вміння.
Проте світ змінився, і ми перейшли в інформаційну економіку, світ фактично перетворився на світ-мережу. Зараз компанії шукають не спільного (однакового), а саме унікального досвіду, навичок і компетенцій, щоб виконувати різні завдання.
Через появу нових технологій швидкість зміни актуальних професій і спеціальностей росте колосальними темпами. Наприклад, ще 12 років тому важко було передбачити, що професія SMM-менеджера буде такою затребуваною, а ще раніше фах маркетолога мобільних застосунків взагалі було неможливо уявити як явище.
За даними The World Economic Forum, вже за два роки через ШІ декілька десятків спеціальностей зникнуть повністю. Але натомість з’явиться стільки ж нових. Саме через це, за попередніми підрахунками, до 2027 року 6 із 10 працівників потребуватимуть перекваліфікації, а отже потрібно змінювати й підходи до вибору професії та навчання. Тобто майбутні покоління в середньому будуть змінювати 18 робіт і 6 кар’єр за життя.
Що саме потрібно змінити в профорієнтації?
Реальна історія. Колись я мріяла стати режисеркою. Але тоді перевірити свою гіпотезу я жодним чином не могла. Зрозумілої відповіді для проблеми профорієнтації в роки моєї старшої школи не існувало. Тож батьки сказали мені вибрати «нормальну професію» — з досвіду найближчого оточення нею стала лінгвістика. Спойлер: ні режисеркою, ні лінгвісткою я так і не стала. Ба більше, я встигла змінити аж дві кар’єри й не знаю, чи зупинюся на цьому.
Зараз у мене є племінник, у якого більше можливостей, ніж у мене в його віці: це офлайн- та онлайн-курси, різноманітні матеріали в інтернеті. Але зараз і досі не існує рішення на проблему: який наступний крок робити? Варіантів побільшало, але й ухвалювати рішення від того стало складніше.
Оскільки класичне тестування не підходить підліткам, у Projector ми прийшли до того, що потрібно змінювати сам підхід до профорієнтації. Нові часи потребують нових рішень. Ми запропонували новий підхід, а саме: від вибору професії раз і назавжди перейти до побудови гнучкої карʼєри протягом життя. При цьому важливий процес постійної рефлексії, висування гіпотез і їхнього підтвердження.
Кейс сучасного рішення — ШІ-бот, який допомагає обрати професію
Як перший крок до цього, у травні 2023 Projector Institute створив безплатний профорієнтаційний бот на основі ШІ. Користувач дає відповіді на відкриті запитання, бот аналізує їх на основі відкритих даних та опитування реальних спеціалістів — й усе це триває приблизно 10 хвилин. Крім того, є змога «розпитати» фахівця про його професію — теж із залученням ШІ. Сам бот ми й далі оновлюємо: покращуємо точність відповідей, розширюємо функціонал, додаємо нові професії.
Цей інструмент може стати в пригоді батькам і вчителям, які хочуть допомогти школярам, і самим учням — щоб отримати швидку, креативну і релевантну сучасному світові професій підказку. Наші перші результати: 79 % користувачів першої ітерації пройшли діалог із ботом до кінця, і 78 % залишилися задоволені.
Бот показує можливі сценарії тим, хто тільки занурюється у світ професій. Це дозволяє ще в шкільні роки доторкнутися до реальності на ринку, яка дуже далеко навіть для університетів. Профорієнтація — це не про те, ким я буду. Це про те, ким я є.
Усе починається з мислення, цінностей та стратегії
1️⃣
Рефлексія
Шлях до вибору професії починається з рефлексії. Саме вона допомагає підліткам сформулювати і визначити свої бажання і цілі, отримати результати, а також, за потреби, скоригувати наступні дії. Адже рефлексія — це самоаналіз власних станів, вчинків і минулих подій. Вона пов’язана з іншими елементами — гіпотезою та діями. Логіка в тому, що після цих кроків, їхня ефективність перевіряється відразу.
Як це виглядає на практиці? Спочатку підліток визначає для себе сферу інтересів, а також відповідну галузь, наприклад, маркетинг. Далі він чи вона може знайти у вільному доступі лекцію про цю сферу. Або знайти ментора і поспілкуватися з ним — з людиною, яка вже має досвід роботи в цій галузі. Ще пізніше — спробувати пройти курс або навіть постажуватися.
Під час кожного з цих кроків підліток аналізує, як почувається, які перспективи бачить. Якщо він застрягає, хвилюється та сумнівається, то чому? Якщо ж ефект позитивний — рухаємося далі. Якщо ні (тобто досі не знаємо, яку професію обрати), то повертаємося на початок, обираємо і перевіряємо іншу гіпотезу. Головне — після кожного кроку зупинятися на маленьку рефлексію, щоб усвідомити: що подобається, що ні, та формувати і конкретизувати план і варіанти наступних дій.
2️⃣
Стратегія
Допоможіть дитині сформулювати нові критерії ідеальної для себе професії. Наприклад, поцікавтеся в неї, якою людина має бути?
Варіанти:
- щасливою — згадуємо Сковороду та ідею сродної праці;
- реалізованою — втілити свої таланти;
- корисною — для суспільства, відповідно, гідно оплачуваною.
3️⃣
Мислення
Такі інструменти, як бот, або ж навіть консультації з фахівцями (психологами чи спеціалістами з профорієнтації для старшокласників) — це не 100-відсоткова гарантія від «помилки» чи «неправильного» вибору. Це радше цінний досвід, який допомагає дитині в рази краще зрозуміти свої бажання, потреби та цілі. Адже світ змінюється, і ми одночасно з ним, наші погляди й уподобання можуть трансформуватися або ж взагалі стати неактуальними. І це нормально.
4️⃣
Цінність вибору
Кожен обирає свій шлях: хтось може присвятити все життя роботі на одному місці, а інші віддають перевагу безперервному пошуку роботи мрії. І всі ці підходи — ок. Чи ви знали, наприклад, що кар’єра може рухатися не тільки вертикально, а й горизонтально, діагонально, в зигзагоподібних напрямках, навіть з використанням символу слеша або набувати форм різних літер? Вона може бути корпоративною або креативною, здійснюватися в проєктному або віддаленому форматі. І слово «будь-якою» тут доречне.
Це спонукає команду Projector думати вже про наступне рішення. Мріємо створити продукт, який супроводжуватиме користувача на кожному кроці його кар’єри, допомагатиме ухвалювати рішення більш упевнено, показуватиме можливості, які відкриваються на кожному кроці.
