Свята, поїздки та звичайні прогулянки з друзями у підлітків рідко відбуваються без знімання всього навколо на свій смартфон. Батькам складно зрозуміти, навіщо їхня дитина розповідає на камеру, як минув її день, дорогою до супермаркету. А весь контент, що публікує підліток у соцмережах, дорослим здається абсолютно безсенсовним. Ми поспілкувалися із психологинею та самими тинейджерами і дізналися, чому їм так подобається знімати своє життя. Готові допомогти вам зрозуміти дивовижних підлітків.
Що для підлітків означає постійне публікування себе
Постійно перебувати в соцмережах та публікувати себе — це особливість підліткового віку. Для тинейджерів це форма комунікації з однолітками. А сильне обмеження особистих контактів з іншими під час карантину та війни могло таку поведінку підсилити. І навіть ті, хто не захоплювався активним створенням контенту, могли підсісти на це.
Підлітки схильні до амбівалентності — все або нічого. Тому якщо вони захоплюються зніманням контенту, то можуть не відчувати міри в цьому. Тут можна провести аналогію зі схудненням. Підлітки часто вибирають або дуже сувору дієту, або зовсім не стежать за харчуванням. Сюди можна додати фактор війни, адже через постійний стрес контролювати та обмежувати себе дуже важко.
Під час пубертату відбувається знецінення дорослих, зокрема батьків. І якщо в дитини не склалися довірливі стосунки з батьками, недостатньо спілкування з однокласниками, то вона починає більше контактувати з іншими онлайн. Так підлітки можуть проживати інше життя.
Ще один важливий момент — орієнтування на інших. Підлітковий вік — це період, коли дитина шукає власне я. У неї виникають внутрішні роздуми: «Хто я?», «Який у мене стиль?», «Що мені подобається?» У цей період на тинейджерів великий вплив мають значущі для них особи: блогери, публічні люди. І коли дитина спостерігає, як вони постійно знімають та публікують своє життя, то їй теж хочеться це робити. Для неї це означає бути такою ж.
Окрім орієнтування на значущих публічних людей, підлітки також зважають одне на одного. Для дітей перехідного віку важливо об’єднуватись у певні групи, у такому середовищі вони почуваються безпечніше. І тому за спільними вподобаннями, темами, проблемами вони знаходять одне одного.
Якщо серед лідерів групи прийнято постійно фотографуватися, знімати на відео своє життя та обмінюватися контентом, інші її учасники також будуть це робити.
Батькам часто важко зрозуміти таку поведінку дітей та їхнє бажання постійно перебувати онлайн. Адже вони не жили в цифровому світі та переважно мали живе спілкування.
Проте важливо пам’ятати: підліткова криза є найкритичнішою з усіх вікових криз. І можливість спілкування з однолітками, гуртування з ними — це спосіб її подолати. А обмін контентом — це можливість контактувати навіть на великих відстанях.
Безпека та кордони
Часто знімання та публікація контенту можуть відбуватися без згоди всіх учасників. Друзі проводять разом час, а хтось із них фотографує все, що відбувається. Але на цих світлинах можуть бути якісь особисті чи неприйнятні для публікування моменти. У такому разі підліткам потрібно захищати себе.
Відстоювати власні межі діти вчаться від своїх рідних. А якщо батьки та найближче оточення не вміють цього робити, то і чада не опанують цю навичку.
Ще один важливий момент — страх бути виключеним з групи. Як ми вже говорили, гуртування дуже важливе для підлітків. А якщо комусь із компанії постійно щось не подобається, він/вона часто відмовляється від пропозицій, то таку дитину із часом почнуть ігнорувати. Інші перестануть запрошувати її на спільні зустрічі, менше спілкуватимуться, матимуть від неї якісь секрети. Тому якщо ця дитина хоче залишитись у групі, вона прийматиме правила її лідерів.
Підлітки переживають екзистенційну хвилю, для них серйозними є питання «Чи мене приймають?», «Чи я потрібен/на?». І вони часто готові жертвувати власними межами для того, щоб почуватися частиною групи.
Але якщо правила групи зовсім неприйнятні, дитина не почувається в ній безпечно, то вона може порвати всі зв’язки та шукати собі нових однодумців. Та для цього потрібна сила. Вона залежить від типу нервової системи дитини — її темпераменту.
Якщо в підлітка сильна нервова система — переважають риси сангвініка чи холерика — йому/їй легше буде сказати «ні» та розірвати стосунки з людьми. Якщо нервова система слабка — переважають риси меланхоліка чи флегматика — дитині буде складно це зробити.
Проте завжди можна спробувати уникнути неприємних ситуацій. Наприклад, просто виходити з кімнати, коли хтось знімає відео, а дитина не хоче бути в кадрі.
Також важливо говорити з дітьми про інформаційну безпеку. Щоб вони розуміли, який контент може бути публічним, а який хтось може використати на шкоду.
Навіщо блогери знімають контент щодня?
МУЗВАР та в ефірі радіо NRJ Ukraine
Насправді без регулярності немає ефективності. Тобто якщо ти хочеш досягти якихось вершин, то маєш це робити кожного дня. За одне тренування ти не станеш бодибілдером, за один урок вокалу не розвинеш свої голосові звʼязки. Так само і тут: ти не станеш якимось дійсно гідним контент-мейкером, блогером, інфлюенсером, якщо не робитимеш це щодня.
Мені здається, це основа всього. Я в цьому впевнилась із власного досвіду. Тому що коли я виставляю, наприклад, сторіз, пости, рілси регулярно, зовсім інший фідбек іде від аудиторії, збільшується охоплення. Тому це дуже-дуже важливо.
Я вважаю, що особистий контент обовʼязково потрібно знімати. Ваша сторінка (профіль, блог), перш за все, має транслювати вас як особистість і ваш особистий бренд. Навіть якщо ви, наприклад, експерт, який хоче продати свої послуги, ви обовʼязково маєте транслювати себе. Так більше зацікавите глядача, а може й вашого клієнта.
Стосовно того, як аудиторія реагує на прості життєві фото/відео порівняно з постановчими. Мені здається, що краще. На власному досвіді можу сказати, що і лайф-сторіз краще йдуть. Адже, на мою думку, люди трохи втомилися від ідеальної картинки інстаграму, від тонни фільтрів, якоїсь суперобробки, фотошопу. Людям хочеться простого.
Я вважаю, якщо ти вже інфлюенсер, якщо вважаєш себе справжнім лідером думок, то маєш обовʼязково транслювати реалістичний контент. Тому що за ідеальною картинкою ховаються комплекси, які ми передаємо людям. Вони думають: «У неї такий ідеальний прес!» або «У неї таке шикарне обличчя!». І починають сумніватися у своїй зовнішності, зʼявляється нелюбов до себе. А такого робити не можна.
Тому я завжди за щирість, правду, і справжнє життя. Я вважаю, що так правильно. До того ж тренд на ідеальні картинки вже давно вийшов з моди. Зараз хочеться простого, життєвого і чесного.
Перед камерою я перебуваю дуже багато часу у своєму житті. І перед телефоном, і перед звичайними камерами. Якби мені це не подобалося або було некомфортно, я б, напевно, не працювала та не розвивалася в цій галузі, а вибрала іншу.
Звісно, іноді хочеться відпочити від соцмереж, щоб тебе ніхто не бачив, не чіпав. Тому я роблю собі детокси. Але все одно ненадовго, бо люблю дуже сильно те, чим я займаюся, чим я живу.
Контактувати з аудиторією через соцмережі для мене дуже круто. Особливо я люблю, коли на мої сторіз відповідають, пишуть люди, ми обмінюємося думками. Я обожнюю цей фідбек, коли він дійсно від глядачів. Який би він не був — поганий чи хороший. Мені подобається він увесь, тому що це означає, що я роблю щось правильно, цікаво, щось приваблює мого глядача.
Що говорять про особистий контент підлітки?
Анастасія, 15 років
Я фотографуюся майже щодня, але не публікую фото у соцмережах так часто. У мене в смартфоні приблизно 40 тис. фото та відео.
Я б не сказала, що я публікую в соцмережі кожен свій крок. Але мені справді подобається іноді ділитися цікавими моментами свого життя та красивими фото. В умовах сьогодення спілкування онлайн стає все більш поширеним, тому активність у соцмережах теж стає більшою.
Публікування фото у соцмережах мені приносить позитивні емоції. Бо так я можу показати себе, частинку свого життя або поділитися корисною інформацією. А це завжди приємно.
У мене з друзями та знайомими є правило узгоджувати спільні фото та відео, тому що ніхто не хоче, щоб десь на просторах інтернету зʼявилося фото чи відео з твоєю участю, яке тебе не влаштовує. До того, що хтось публікує контент без мого дозволу, я ставлюся досить негативно, бо вважаю, що це просто некультурно.
Валерія, 16 років
Насправді я досить часто фотографую, завжди знаходжу красу в деталях, роблю селфі або хтось фотографує мене. Зараз моя фотогалерея налічує 17 тис. фотографій. Так, це досить немало, але шкода щось видаляти, тому що всі фотографії несуть спогади.
У соцмережах я щось публікую рідко. Коли все-таки вирішую це зробити, то викладаю щось дуже гарне, таке, що мені сильно подобається. Наприклад, фотографії з дня, згадку про який мені хочеться залишити. Моя сторінка в соцмережі — це свого роду щоденник приємних спогадів.
Ми з друзями завжди попереджаємо одне одного, коли хочемо щось опублікувати. Вважаю, що кожна людина має право на приватність, тому завжди питаю дозволу в друзів, щоб щось опублікувати. Якщо відповідь позитивна, то ми разом вибираємо фотографію, яка подобається всім.
На щастя, я не стикалася з публікацією контенту зі мною без мого дозволу, тому що моє оточення дотримується такої ж позиції, як і я: завжди питати дозволу. Проте якби без мого дозволу була опублікована якась фотографія, то мені б це, звісно, не сподобалось.
