У рубриці «Батьківський upgrade» варточит осені — книжка дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз «Таємниця життя та смерті». Нехай не лякає її назва — ще на початку книги авторка робить акцент: «Ця книга — про Життя, про Любов, про Радість — значно більше, ніж про смерть і сум». Але вона неодмінно стане в пригоді мамам і татам, які планують поговорити з дитиною про смерть як явище та безпосередню втрату близьких людей.
Чому радимо прочитати?
Прийняття самого поняття смерті, переживання її — одна з важливих криз у житті малечі. До того ж ця тема досі табуйована в нашому суспільстві і часто залишається непроговореною. Тож час це виправляти.
Як авторка радить читати цю книжку?
Книга призначена для спільного читання батьків і дитини від 4–5 і до 10 років. Перед тим як читати дитині, Світлана Ройз радить прочитати або погортати книжку — вам має бути спокійно та комфортно в цій темі.
Читайте сидячи та на відстані доторку й обіймів. Це правило дійсне для розмов на будь-які складні теми. Робіть паузи та розмовляйте з дитиною, обговорюйте, згадуйте власне дитинство.
Книжка містить маленькі практичні завдання. Спробуйте ці практики та запасіться олівцями, фломастерами і папером.
Буде чудово, якщо вдасться прочитати книгу за один раз. Але якщо потрібно перерватися — зупиніться, будь ласка, на абсолютно нейтральному емоційному моменті.
Після прочитання зробіть з дитиною одне для одного щось добре і «життєве». Можна обійнятися, з’їсти щось смачне, піти в кіно. Або побудувати плани на «святкування Життя» завтра.
Запитання про життя і смерть, на які вчить відповідати Світлана Ройз
«Мамо/тату, а ти ніколи не помреш?»
«Я з тобою. Усе роблю, щоб це тривало довго-довго-довго. Стільки, скільки тобі буде потрібно. Я зовсім не збираюся вмирати, але не знаю жодної людини, яка б жила вічно. Можливо, коли ти виростеш, для цього вже винайдуть якийсь засіб. Ми з татом усе робимо, щоб жити довго. І разом. Колись, через бага-а-а-а-ато років тіло може втомитися виконувати свої обов’язки. І тоді мені може знадобитися нове тіло. Можливо, тіло кішки? — мама сміється. — Але навіть і з таким я шукатиму можливість бути поруч з тобою й передавати тобі привіти».
«Що таке життя і смерть?»
«Люди на землі, всіх часів і народів, завжди хотіли знати, що ж там, на іншому боці Життя. Що нас чекає за смертю? Про це складали легенди та казки, писали книжки, а науковці перевіряли всякі серйозні гіпотези. Однак досі ніхто достеменно нічого не дізнався. Для нашого тіла Життя — це постійний рух: ріст, обмін, розвиток. А смерть — це повна зупинка нашого тіла».
«Чому людина може померти?»
«Найчастіше від того, що тіло, як одяг, вже не витримує навантажень. Від віку. Від старості. Вмирають люди й від серйозних хвороб. Дуже-дуже серйозних. Пам’ятаєш, як нещодавно в дяді Кості зламалася автівка? Її найважливіший орган — двигун — вийшов з ладу. Майстри-механіки сказали, що авто вже не відновити, і відвезли в якесь спеціальне місце. Дядя Костя придбав нову машину… Та якщо машинам усе ж можна міняти деталі, людям не завжди це вдається. Людей, як машини, замінити неможливо».
«А під час війни люди помирають?»
«Так, мені невимовно сумно, коли люди не цінують Життя. Війни несуть смерть. Я дуже хочу, щоб у світі панував мир. Ніщо не може виправдати воєн і гибелі людей».
«А вмирають тільки погані люди? Чи тільки хороші?»
Для смерті та Життя всі рівні. Іноді дуже складні випробування випадають на долю дуже хороших людей.
«Чому люди плачуть, коли хтось помирає?»
«Коли хтось помирає, ми відчуваємо втрату. Плачемо, бо втрачати щось важливе або когось важливого дуже важко. Має минути час, щоб у тій порожнечі, що залишилася, з’явився не тільки сум-любов, а й пам’ять-любов до людини».
«Коли людина помирає, вона бачить нас з небес?»
«Це казка. Я впевнена, що ніхто з померлих не стежить за нами з хмар. Скільки людей літає на літаках, і жодного разу ніхто нікого не бачив на хмарах. Люди завжди намагаються знайти найпростіше пояснення того, що не розуміють. Людське тіло — матеріальне. Так кажуть на те, що можна побачити, до чого можна торкнутися. Матеріальне, фізичне — все те, що пов’язане із землею. А душа, пам’ять, почуття — це те, що пов’язують із небом. Тому, можливо, і кажуть про померлого: він дивиться на нас із небес. Утім, на мою думку, бабусі й дідусі дивляться на нас не з неба, а з наших сердець. І наповнюють наші серця своєю любов’ю та силою. І в пам’ять про них ми можемо зробити у своєму житті дуже, дуже й дуже багато гарного».
Вправа «Коло життя»
Намалюйте разом із дитиною, які радощі дарує нам життя. Для цього варто взяти аркуш паперу і спершу зобразити на ньому велике коло. Потім попросіть сина чи доньку намалювати, хто і що приносить радість, усмішки й відчуття щастя. Це можуть бути члени родини, домашні улюбленці, смаколики, моря чи озера, гори, спортивні ігри… Попросіть дитину залишити місця і для вашого внеску в малюнок. Домалюйте те, що робить щасливим вас. Помилуйтесь спільним твором. Розкажіть, що все і набагато більше, що в колі, — то ваше життя зараз. Але є й інший бік Життя. Переверніть аркуш на зворотний бік.
«А це — інший бік Життя. Ніхто не знає, як воно там, тому ми боїмося. Люди часто бояться невідомого… Цей бік ми називаємо смерть, але хто знає, можливо, там — нове Життя».
Світлана Ройз радить згадати після цього моменту особисту історію з вашого життя. Можливо, ви боялись відпускати дитину до садочка, бо вам здавалось, що «якась частинка вас вмирає»? Розкажіть про це сину чи доньці! «А все виявилося ніякою не смертю, а навпаки — твоїм і моїм новим Життям. У якому в тебе з’явилися нові друзі. У якому ти стала дорослішою». Знову перегорніть аркуш на бік Життя.
