Днями Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська заявила, що на сьогодні вичерпаний потенціал переходу на українську мову, який виник із початком вторгнення РФ. Тобто всі, хто хотів змінити в побуті мову агресора на державну, вже це зробили.
«Всі, хто розуміє причинно-наслідкові зв’язки, що мова — це не лише маркер нашої ідентичності, але і мисленнєвий конструкт, і визначальник нашої поведінкової стратегії, вони зробили свій вибір на користь державної мови».
Вона наголосила, що на сьогодні для російськомовних співгромадян потрібен якийсь додатковий аргумент, який у своїй основі має певну прагматику, щоб зацікавити в необхідності переходити на українську мову, і пояснити, чим це може бути корисно для них.
В Освіторія.Медіа вирішили пошукати аргументи в закордонному досвіді. До уваги читачів країна з унікальною мовною політикою і історією — Люксембург.
Мова, яка тримає державу: як Люксембург зберігає люксембурзьку мову
У центрі Європи є країна, де майже половина мешканців — іноземці. Тут звучать десятки мов, а англійська вже стала мовою бізнесу. І водночас це держава, яка наполегливо й успішно захищає власну мову. Люксембурзька (Lëtzebuergesch) — не найпоширеніша і не найзручніша для вивчення, але в Люксембурзі саме вона дає ключ до:
- отримання громадянства,
- повноцінної інтеграції,
- багатьох професій.
Коли люксембурзька стала мовою ідентичності
Хоча лише чверть громадян Люксембургу не мають міграційного минулого (тобто це люди, які народились у Люксембургу, і їхні батьки теж тут народились), усе ж свою мову вони називають мовою ідентичності, а не лише спілкування.
«Mir wëlle bleiwe wat mir sinn» («Ми хочемо залишатися тими, ким ми є») — ця фраза історично звучить у піснях і виступах, вживається як нагадування про важливість збереження національної ідентичності, частиною якої є рідна мова.
Люксембурзька — західногерманська мова, яка століттями існувала переважно усно. До 19-го століття нею майже не писали, а в офіційному спілкуванні домінували німецька й французька. Проте саме люксембурзька стала мовою повсякденного життя і маркером «свого», приналежності.
Під час Другої світової війни, коли нацистська Німеччина намагалася нав’язати німецьку ідентичність, використання виключно люксембурзької перетворилося на акт тихого спротиву. Після війни мова остаточно закріпилася як символ незалежності.
У 1984 році люксембурзьку офіційно проголосили національною мовою, а у 2023 її статус закріпили в Конституції. Але найдієвішим виявилися не фіксація статусів у законах, а те, як мову вбудували в реальне життя.
Зберегти мову не означає зупиняти іншомовних
Згідно з переписом населення 2021 року, понад 60 % мешканців Люксембургу регулярно використовують люксембурзьку, а приблизно половина вважає її своєю основною мовою. У цифрах це 290–300 тисяч осіб.
Водночас майже 47 % населення країни — іноземці, і саме тому частка носіїв знижується, навіть якщо сама мова не зникає. Це типова ситуація для сучасних багатокультурних держав. І попри це Люксембург не намагається зупинити міграцію — країна робить мову умовою повноцінного включення в суспільство.
Правила в освіті перемогли мови, які в рази популярніші в країні та світі
Освітня система Люксембургу — одна з найскладніших у Європі. Вона тримовна, але люксембурзька посідає в ній особливу позицію.
У дошкіллі та на початку початкової школи всі діти спілкуються люксембурзькою.
Читати й писати вчаться німецькою (через мовну близькість).
Французька поступово стає мовою частини предметів у старших класах.
Як результат, після завершення школи діти володіють щонайменше 4 мовами (люксембурзька, французька, німецька та англійська, якій уже незабаром можуть надати статусу 4-ої офіційної), плюс рідна мова і додаткова іноземна, якщо дитина сама її обирає. Звучить фантастично, особливо для людей, яким важко перейти з російської на українську на 4-му році повномасштабного вторгнення.
Багатомовність у школі не витісняє люксембурзьку, адже вона залишається мовою «входу» в шкільне життя й соціалізацію.
Громадянство: без мови — ніяк
Один із ключових механізмів збереження мови — прямий зв’язок між люксембурзькою та громадянством.
Щоб отримати громадянство Люксембургу через натуралізацію, людина зобов’язана довести знання люксембурзької мови:
A2 — рівень говоріння,
B1 — рівень розуміння на слух.
І це геть не формальність. Кандидати складають офіційний мовний іспит (Sproochentest Lëtzebuergesch). Оминути його можуть лише ті, хто прожив у країні понад 20 років, тоді іспит можуть замінити на обов’язковий мовний курс. Держава в такий спосіб повідомляє: громадянство — це не лише паспорт, а й мовна інтеграція.
Робота та гроші: куди без люксембурзької зась
Люксембуржці не змушують усіх говорити люксембурзькою завжди, але створюють ситуації, де без неї не обійтися. Наприклад, у пошуку роботи.
Без люксембурзької складно або неможливо працювати:
на державній службі;
у муніципальних органах;
на соціальній роботі;
в освіті (у школі — навіть асистентом вчителя);
у медичній галузі;
у сфері, де є постійний контакт із місцевими жителями.
У міжнародних компаніях часто достатньо англійської або французької. Але люксембурзька точно підвищує шанси на кар’єрне зростання, стабільну зайнятість і доступ до публічного сектора. Іноземці забувають про свою «нездатність до мов», щойно ознайомлюються з мінімальними та середніми зарплатами на ринку.
Читайте також: Скільки платять учителям у світі: щорічний звіт ОЕСР.
Люксембурзька — мова «для всіх»
Сучасна мовна політика Люксембургу уникає агресивного націоналізму. Комісар з люксембурзької мови П’єр Редінґ (цю посаду запровадили законом 2018, він координує розвиток і промоцію мови) неодноразово наголошував: «Мова не належить лише «корінним». Вона належить усім, хто хоче нею говорити.
Курси для дорослих, безкоштовні програми, цифрові словники, медіаконтент — усе це створюють для того, щоб нові мешканці не боялися мови, не відчували її як бар’єр.
Люксембурзький досвід показує: мову зберігають не тільки любов’ю, а й чіткими правилами, коли мова дає доступ до громадянства, роботи, участі в суспільстві. Це не ідеальна модель. Але чудовий приклад, як навіть у багатомовному світі мова може вижити, якщо держава і суспільство діють разом.
Джерела:
- Офіційний урядовий портал luxembourg.public.lu
- STATEC Luxembourg statistiques.public.lu
- Guichet.lu — guichet.public.lu
- Sproochentest Lëtzebuergesch — INLL inll.lu
- Languages at work in Luxembourg — Luxembourg Public luxembourg.public.lu
- Multilingual education policy — Ministry of Education Luxembourg men.public.lu
- Academic analysis of Luxembourgish vitality — MDPI Languages mdpi.com
