Усередині лютого 2026 року в американському виданні New York Times вийшла колонка історика та освітнього управлінця Метью Коннеллі під назвою «Компанії штучного інтелекту поглинають вищу освіту». Автор — професор історії та віцедекан з ініціатив штучного інтелекту в Колумбійському університеті. Він описує нову фазу взаємин між університетами та індустрією штучного інтелекту. На його думку, вища освіта ризикує втратити контроль над власною місією.
Стаття стала частиною ширшої глобальної дискусії про вплив штучного інтелекту на навчання. Такі дебати останні два роки активно ведуться в академічних і медійних колах США та Європи. Учасники дискусії критикують надмірну залежність студентів від ШI-інструментів та розпочинають розмову про пошук нових педагогічних моделей співіснування людини й алгоритмів.
Світовий контекст: університети між інновацією і залежністю
Коннеллі описує ситуацію, коли університети фактично змушені співпрацювати з технологічними компаніями, навіть не маючи рівних позицій у переговорах. За його словами, адміністрації вишів просто бояться «відстати від технологічної гонки» і тому погоджуються на партнерства без достатніх доказів освітньої ефективності нових інструментів.
«Дедалі більше коледжів та університетів охоче співпрацюють з компаніями, незважаючи на десятиліття доказів необхідності тестування освітніх технологій, які часто не забезпечують помітних покращень у навчанні студентів».
Автор стверджує, що ШI-компанії розглядають університети як середовище для масштабного тестування своїх продуктів і водночас як майбутній ринок користувачів. Він формулює це максимально різко: «Битва між ботами та мізками вже розпочалася».
На думку автора, проблема не лише технологічна, а й інституційна: освітні заклади поступово передають контроль над навчальним процесом приватним технологічним корпораціям.
Головні аргументи автора про поспіх із використанням ШІ
Студенти втрачають навички мислення
Коннеллі попереджає, що швидке поширення генеративного ШІ змінює саму когнітивну поведінку молоді: «Молоді люди швидко стають настільки залежними від штучного інтелекту, що втрачають здатність думати самостійно».
Він покликається на дослідження, що демонструють: студенти, які активно користуються ШI, читають менш уважно та пишуть тексти з нижчою точністю й оригінальністю.
ШІ-компанії активно формують попит у кампусах
Автор описує маркетингові практики технологічних компаній. Вони починають взаємодію зі студентами з безкоштовного доступу під час іспитів, а далі переходять до програм «кампусних амбасадорів», які просувають інструменти серед студентів.
Такі практики, на його думку, створюють конфлікти інтересів: «Це не є справжнім партнерством рівних».
Коннеллі навіть порівнює ситуацію з дипломатією, де ознакою протистояння є спроба посіяти розкол усередині інституції.
Освіта стає інфраструктурою для розвитку AGI
Окрема тривога автора — стратегічні амбіції індустрії створити загальний штучний інтелект (AGI). Він зазначає, що компанії прагнуть інтегрувати ШІ в усі університетські процеси — від вступу до академічного консультування: «Для університетів ця територія є найвищою вершиною: самим людським інтелектом».
Коннеллі говорить не лише як спостерігач, а і як адміністратор університету, який безпосередньо веде переговори із ШІ-компаніями. Його експертиза поєднує управлінський досвід у великому університеті, академічну роботу дослідника, а також участь у впровадженні штучного інтелекту у вищій освіті.
У статті Метью Коннеллі посилається на дослідження впливу штучного інтелекту на читання та письмо студентів, на практичні кейси використання інструментів у кампусах та спостереження викладачів щодо зменшення студентських запитань і самостійної роботи.
Хоча колонка є думкою, вона базується на реальному досвіді управління університетською ШІ-інфраструктурою.
Чому ці ідеї важливі саме для України
Українська освіта зараз перебуває в унікальній точці: вона впроваджує штучний інтелект значно швидше, ніж формує правила його використання. Саме тому застереження Коннеллі можуть бути особливо корисними.
Це і шанс не повторити чужі помилки, і можливість для українських вишів, що лише починають системно інтегрувати ШІ, одразу закласти прозорі правила роботи з даними, прописати етичні стандарти та педагогічні моделі використання ШІ.
Це також можливість зберегти під час навчання на всіх рівнях ключові навички: критичне мислення, аналітичне письмо та здатність ухвалювати складні рішення. Бо саме ці навички, за словами автора, можуть постраждати найбільше.
У воєнному та післявоєнному контексті для України контроль над знаннями, даними студентів і освітньою інфраструктурою набуває значення не лише освітньої, а й цифрової безпеки.
До якого висновку доходить автор колонки в New York Times
Коннеллі не закликає відмовитися від штучного інтелекту. Його ключова теза інша: університети повинні визначати правила гри самостійно.
Освіта, на його думку, має використовувати штучний інтелект для розвитку людського інтелекту, а не поступово передавати йому свою основну функцію.
Інакше, попереджає автор, боротьба може бути програна ще до того, як освітяни усвідомлять, що вона вже почалася.
Джерело: New York Times.
