А ви любили математику в школі? Декого захоплює сила і краса математичного мислення, а дехто просто боїться цифр. Шкільний учитель Ден Фінкель у TED-відео розповів, як усе можна виправити і що найбільше відлякує дітей.

Коли батьки роблять з дітьми домашнє завдання, то часто кажуть: давай вже швиденько, 2 + 2 = 4, що тут незрозумілого?! У школі дітей теж постійно кваплять: швидко вирішуємо, ну що ви, ми ж уже це проходили. Творець проєкту Math for Love Ден Фінкель вважає, що саме так і вбивають любов до предмета. Але рішення є.

Як не перетворити урок на зубріння, не відбити в дітей мотивацію, а з ними й кар’єрні можливості? (Можна увімкнути українські субтитри).

1. Починайте з питання

Зазвичай викладання математики ведеться з позиції відповідей, але ніколи не приходить до постановки справжнього питання. «Ось процедура множення. Повторіть. Ось розподіл. Повторіть. Матеріал пройдено, йдемо далі». Що головне в цій моделі? Запам’ятовування кроків. Але в ній немає місця навіть спробі щось уявити, поставити під сумнів, тобто немає мислення! Як би це могло виглядати, якщо почати з питання? Наприклад: «Ось числа, а ось картинка з прихованою загадкою. Що на ній відбувається з кольорами та числами?»

Фото: mathforlove.com

Коли показати зображення, учень інтуїтивно відчуває зв’язок між числами і кольорами, але поки його значення не зрозуміле. Це стає загадкою, природною і цікавою. І, як у багатьох математичних задач, у неї є просте і блискуче рішення. Але яке воно — я вам не буду говорити. Тому що позбавлю вас задоволення, яке полягає в його пошуку. Адже справжнє мислення починається тільки тоді, коли в ньому є елемент боротьби.

2. Дайте учням час

Зараз для випускників шкіл нормальною стала думка: якщо вони не вирішили задачку за 30 секунд або навіть менше, вони просто люди, які не створені для математики. Це провал нашої освіти. Нам потрібно вчити дітей бути стійкими, знаходити власні шляхи розв’язання. Єдиний спосіб зробити це — дати учням у класі час подумати.

3. Не будьте джерелом відповідей

Спробуйте не говорити «так» або «ні», а підійти інакше: «Не знаю, давайте разом подумаємо». Так математика перетворюється на спільну задачу. Батьків це теж стосується! Коли сідаєте разом з дитиною за домашню роботу, не починайте з відповідей. Попросіть дитину пояснити вам те, що вона вже знає, нехай вона буде вашим учителем. Або просто вирішуйте завдання разом. Навчайте сина або доньку того, що незнання чогось — це не провал. Це перший крок до розуміння.

Коли учні знають, що ви — не джерело відповідей, вони починають по-справжньому вирішувати завдання.

Відмовляючись від позиції «я вчитель, я завжди знаю рішення і відповідь», ви створюєте простір для математичного мислення, гіпотез і наукової суперечки. І це заводить, бо всі ми любимо сперечатися! Учні сумніваються, стверджують, заперечують, розуміють. І ось четвертий принцип.

4. Говоріть «так» ідеям учнів

Це складно. Що як дитина підходить до вас і каже, що 2 + 2 = 12? Ви ж повинні її тут же виправити? І так, ми хочемо, щоб учні знали основи та вміли ними користуватися. Але відповідати на питання «так» — це зовсім не те, що говорити «ти правий». Ви повинні вміти перетворювати ідеї, навіть неправильні, на привід подумати та посперечатися. Тому сказавши «так», ви провокуєте дітей мислити математично.

5. Грайте!

І це п’ятий принцип. Математика не в тому, щоб слідувати набору правил. Вона про гру, боротьбу, пошук ключів і прориви. Айнштайн казав, що гра — найвища форма пізнання. Педагог, який дозволяє своїм учням грати з математикою, — це найкращий варіант. Гра з математикою повертає вас у дитинство, коли ви бігали лісом і все в цьому лісі належало вам.

Батьки, якщо ви хочете розвивати математичне мислення у своїх дітей — гра і є найкращий шлях. Як книги — обов’язковий елемент читання, так і гра потрібна математиці. Будинок, у якому є кубики, головоломки, ігри — це ідеальний будинок для математики. Ми можемо допомогти їй бути частиною нашого життя, але ми не повинні перетворювати математику на пасивне вивчення правил.

Якщо ми дамо учням можливість відчути красу і силу математичного мислення, фраза «Я люблю математику» від школяра перестане здаватися дивною.

Автор:

Залишити відповідь