«Освіторія» побувала на зйомках Всеукраїнської школи онлайн — наймасштабнішого національного проєкту з дистанційного навчання в Україні. Тут, у Новопечерській школі, вкрай ненудні уроки записують на камеру 40 вчителів, а бути їхніми «учнями» та помічниками зголосилися зірки спорту й шоу-бізнесу. Уже з 6 квітня кожна українська дитина зможе долучитися до перегляду відеоуроків, які транслюватимуть найбільші національні та регіональні телеканали. А ще їх можна буде переглянути онлайн. Ділимося залаштунками найнезвичайніших освітніх зйомок за всю історію країни.
Освітня спецоперація в масках
На годиннику 11-та ранку. Охоронець на вході до Новопечерської школи проводить термометрію, підносячи пристрій до мого зап’ястя: «Все добре, проходьте!» Тепер я в холі, і вухам аж незвично від тиші. Кроки створюють м’яке ехо — здається, потрапила в школу під час весняних канікул і от-от у цих коридорах діти бігатимуть наввипередки до буфету на перервах і поспішатимуть на гуртки після занять. Але стійка з масками та антисептиком посеред приміщення повертає до реальності, де учні вже рівно два тижні практикують дистанційне навчання.
І якщо вихованці Новопечерської школи відпрацьовують новий матеріал під пильним онлайн-наглядом вчителів, користуючись освітніми платформами, та проводять «Руханка-челенджі» в Instagram, то близько 70 % українських учнів взагалі не мають доступу до дистанційного навчання. Саме для них у ці дні «Освіторія», МОН, Офіс Президента України, Комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій разом з найкращими вчителями проводять відеозйомки уроків, які в цей час мали б відбуватися в 5–11-х класах.
Отож, зйомки в школі починаються о 9:00, тривають до 19:00 і проходять паралельно в семи аудиторіях. Атмосфера робоча й трохи урочиста. Викладачки в красивих сукнях і костюмах п’ють теплий чай з медом для покращення роботи зв’язок і діляться лайфхаками, як виграшно виглядати в кадрі: «Основне — не підіймати руки вище лінії пояса», «М’яко жестикулювати, але не в італійському стилі», «І ще слідкувати за диханням, щоб не збиватися».
В імпровізованій гримерній над обличчями телезірок від освіти чаклує візажистка, яка навіть педагога Ігоря змусила «припудрити носик» та замаскувала темні кола під очима — вчитель української мови не спав до четвертої ранку, готуючи презентацію для зйомок. Оператори й режисери налаштовують техніку й освітлення. Усі в масках, але обережно спускають їх на підборіддя, аби випити кави, та діляться: «У нас тут як: найскладніше — почати. Класно, що працюєш і паралельно вчишся. Я вже курс історії за 9-й клас повторив, ввечері домашніх перевірятиму».
Доступ до якісної освіти — усім
Поки триває підготовка до наступного запису, говоримо про важливе з очільницею «Освіторії» Зоєю Литвин.
— Найперше, про що ми подбали — це безпека під час зйомок, — розповідає пані Зоя. — Кожного вчителя привозять та відвозять зі школи окремо. Щодня учасники проходять термометрію, їх оглядає медсестра. Всі часто миють руки, користуються антисептиком і масками. В аудиторії під час зйомок зазвичай присутні три людини. Особисто для мене вчителі, які беруть участь у зйомках — герої: вони переконані, що всім українським дітям потрібен доступ до якісної освіти.
Зоя Литвин озвучує й цікаві дані першої міжнародної статистики з дистанційного навчання:
— У Великій Британії лише 40 % вчителів були методично готові організовувати дистанційне навчання. Це вважається гарним показником, а от в Україні він значно менший. У США вчителям у перший тиждень дистанційного навчання довелося працювати по 18 годин. Ці цифри близькі й українським вчителям: чимало педагогів, яких ми обдзвонювали, пропонуючи участь у проєкті, працювали останній тиждень до другої ночі. Вони готували якісний контент для дистанційного навчання своїх учнів і не були певні, що подужають ще й телезйомки. Тому замість одного викладача на весь курс дисципліни для зйомок ми запрошували аж чотирьох освітніх гуру.
Діти вже просяться до школи
— А що, як після зйомок відеокурсу захочеться на телебаченні залишитися? — запитую пані Олену Оперчук. Учителька української мови та літератури НВК № 240 у Києві щойно дві години вистояла перед камерою, щоб записати два епізоди з літератури (у телеверсії кожен триватиме 30 хвилин) та планує подужати ще чотири уроки.
— О, ні-ні-ні. У школі легше! Мені просто зателефонували з Міністерства освіти та попросили допомогти з проєктом. Ох, якби ж знала, на що підписуюсь, — усміхається вчителька. — Вкотре переконалась — із класом легше. Я бачу дітей, їхні очі та можу зорієнтуватись, яку реакцію отримаю після тієї чи іншої фрази. А в студії ти ніяк не можеш знати реакцію дитини по той бік екрана. Щоб розробити якісні матеріали для зйомок, працювала п’ять днів у час, вільний від дистанційної роботи з моїми учнями. До речі, вони вже слізно просяться назад до школи! Писала конспекти, створювала презентації, продумувала хід занять.
Коли вперше стала перед камерою, знадобився час, щоб опанувати себе, налаштуватись. Часом заговорювалась, і ми наново перезаписували уривок. Щоб дітей не хилило в сон під час телеуроку, я намагалася наситити урок динамічною захопливою інформацією та подати її просто. Наприклад, зараз ми будемо записувати епізод про Лесю Українку для 10-го класу. Діти наче багато про неї знають, але я ще зробила акцент на тому, що її можна вважати дитиною-індиго, що це взагалі таке, скількома мовами вона володіла та для чого їй вони знадобились… Сухі факти миттєво вивітряться з дитячих голів. А зараз непокоюсь хіба про те, чи мене приймуть назад у сім’ю, бо ж увесь день — на зйомках.
Реакція вчителів була надшвидкою
Багато часу на зйомках проводить і Вероніка Селега, генеральний директор Директорату внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента.
— Мене розчулила надшвидка реакція вчителів, яким тільки запропонували взяти участь у проєкті дистанційної освіти для українських школярів, а вже ввечері 35 людей приїхали на зустріч та вносили пропозиції, в який спосіб це зробити правильно та оперативно. За пару годин ми разом із представниками Офісу Президента та МОН напрацювали перший план дій. З наступного дня (тиждень тому) всі готувалися до старту масштабного проєкту.
Мені особисто дуже цікаво, хто саме буде перед екранами моніторів і телевізорів, бо є передчуття, що це уроки для всієї родини. І що шкільну програму згадуватимуть або опановуватимуть наново і мами, і бабусі з дідусями. Уявіть: обговорення побаченого, домашнє завдання, яке робиться гуртом. Не в кожному випадку це можливо, але дуже цікаво.
Насправді, багато шкіл продовжують самостійно дистанційну освіту, але в цьому випадку йдеться про охоплення всієї України. Є варіант дивитися уроки через YouTube-канал, але ж не всю територію охоплює доступ до мережі, тому тут важливо було підключити ТВ-канали. Ми дуже вдячні тим медіагрупам, які, розуміючи проблему в період незвичного карантину, погодилися, підтримали і надали доступ до щоденного перегляду.
Від дистанційної освіти найбільше страждає кіт
Скоро обід. У коридорі працюють представники кейтеринг-служби, аби зробити день вчителів смачненьким. А я вирушаю на запис уроку історії з Ольгою Дудар. Вона — кандидатка історичних наук, викладачка в Києво-Печерському ліцеї «Лідер» та авторка підручників з історії.
— Тільки-но почався карантин, я стала знімати короткі ролики для 6–7-х класів на теми, які вони зараз пропускають. Учням сподобалися, я отримала фідбек. А тепер радію, що вестиму заняття для великої аудиторії, і мрію, щоб діти захопилися історією. Для мене ці зйомки — виклик. Коли пишеш підручник, хочеться розказати розлого, з великою кількістю деталей. Але треба врахувати вік читачів, подати складну інформацію доступно й захопливо. Перевірю, як мені це вдасться на ТБ!
Та мушу констатувати: наші діти, батьки й вчителі не готові до дистанційного навчання. Більшість вважає, що освітні відео мають бути «фановими». Це не так: треба не лише подивитися це відео, а й прочитати цю ж тему в підручнику, зробити завдання. Сам лише перегляд = змарнований час. А ще мені б хотілося, аби відеоуроки діти дивилися разом з батьками та дискутували б опісля про важливі історичні питання.
Щоб тримати увагу дітей під час телеуроку, планую розповідати про те, що може бути їм близьким. Наприклад, як цікаво подати тему перебудови для 11-го класу? Частина громадян України пам’ятає, як це було. Тож дитина може запитати в родичів, старших знайомих, що запам’яталось і хвилювало тоді, які були важливі моменти. Потім діти мають порівняти це з тим, що розповідала «тьотя з екрана» і що написано в підручнику. Скоріш за все, це будуть три різні історії, але дізнатись історію з різних джерел і самому зробити висновки — ось що справді круто.
Вдома до моєї несподіваної роботи ставляться спокійно. Найбільше страждає… кіт. Коли голосно проговорюю свої уроки на кухні, починає дивитися на мене, мов Ленін на буржуазію, та голосно верещати — мовляв, що за децибели, коли всі мають бути в карантинному стані спокою?
Шкільні танці з зірками
Під час кава-брейку перетинаємось з операційною директоркою «Освіторії» Анною Сидорук. Розповідає, що в перші ж 20 секунд після того, як надіслали запит про набір до проєкту, посипалися повідомлення вчителів про готовність взяти в ньому участь. Та додає інсайт:
— Організатори проєкту — дуже креативні. Щоб залучити ширшу учнівську аудиторію та зробити уроки живішими, «учнями» запросили українських зірок. Для вчителів це цікавий досвід. Із дня на день чекаємо на боксера Олександра Усика. Він братиме участь у спортивній руханці разом з учителькою Анною Домніч, яка зараз репетирує вправи. А ще діти зможуть побачити учнями на уроках у телеформаті співаків Артема Пивоварова, Злату Огнєвіч та Аліну Паш, олімпійську призерку Ганну Різатдінову, приму та прем’єра українського балету Катерину Кухар та Олександра Стоянова.
Руханка
Замість Петриків і Ганнусь — Біллі Айліш
А от Ігор Хворостяний, поки не бачила дружина Оленка, записував телеуроки не наодинці, а в тандемі з американською суперстар та ідолом підлітків Біллі Айліш. Саме так радник з питань мови Фінського проєкту підтримки реформи української школи («Навчаємось разом») розпалює в учнів інтерес до складнопідрядних і складносурядних речень. Інколи Біллі з ним «погоджується» у твердженнях, іноді мають палку дискусію. Навіть суворі оператори не можуть стримати усмішку.
— Я відчуваю таку моральну втому від постійного проведення Skype-уроків, що шалено прагну взаємодії — хай навіть це оператор та камера навпроти. Хоча перед камерою вести урок складніше. На уроці бачиш вирази облич, чуєш тембр посопувань і розумієш, сприймають вони тебе саме в цю мить чи ні. А тут мусиш постійно уявляти, що тебе не сприймають, і викладатися на 200 %. Плюс — емоційний обмін з дітьми вчителя заряджає. А так — просто даруєш емоції камері, тож… Доводиться фантазувати! Ще на етапі планування відеоуроку уявляю двох-трьох учнів і потім наче веду діалоги з цими «Петриками» та «Ганнусями». Чи буде їм цікаво?
Для 11-го класу я придумав формат зацікавлення учнів фільмами: «ТОП-20 фільмів 2020 року із фразеологізмами». Бо коли їм просто кажеш «фразеологізм» — вирази облич кисленькі.
Навіть у форматі відеоуроків можна віднайти плюси! Для дітей буде корисно почути матеріал від іншого вчителя, навіть якщо їхній — «просто супер». Можливо, вони побачать несподіваний ракурс питання чи «зловлять» свіжу емоцію.
Цікаво, що одним з учителів проєкту став… депутат і заступник голови Комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. Сергій Колебошин не тільки один з ініціаторів старту теленавчання, а й сам провів не одну годину біля шкільної дошки, голосно й виразно пояснюючи матеріал з фізики на камеру. Старався робити це так, щоб сказане відрізнялося від сухої подачі матеріалу в підручнику.
— Понад 20 років я працював вчителем фізики. Досвід запису відеоуроків теж маю, тож нинішній досвід запису уроків для учнів, які зараз відточують навички дистанційного навчання — найкраще, що зі мною трапилось у 2020 році.
Коли я о 16-ій виходжу зі школи, зйомки ще в розпалі. На виході зустрічаю старого друга — олімпійського призера та багаторазового чемпіона світу з греко-римської боротьби Жана Беленюка.
— А я на урок англійської приїхав побути учнем, — усміхається зірковий спортсмен. — Щоправда, рівень моєї англійської так собі. Побоююсь, щоб не почали допит. Але якось уже викручусь! Взагалі, це крутезна ідея — так зацікавлювати дітей, які днями нудяться вдома. Я й сам із цікавістю перегляну уроки, змахну пил зі шкільних знань.
ЩО, ДЕ, КОЛИ
Трансляція відеоуроків стартує 6 квітня. За кожним класом закріплять один або кілька телеканалів.
Це будуть і національні, і регіональні канали, щоб максимально охопити місцевості, де учні не мають доступу до якісного інтернету — загалом 11 незакодованих телеканалів.
Дистанційно школярі зможуть вивчати такі предмети: хімія, фізика, біологія, географія, українська мова та література, англійська мова, історія України та світу, алгебра, геометрія і навіть спортивні руханки.
Про розклад уроків ми повідомимо додатково. Також вони будуть доступні у Facebook та YouTube.
