Близько 1,5 мільярда дітей в усьому світі досі перебувають поза школою на карантині. Світовий освітній експерт та розробник міжнародного дослідження PISA Андреас Шляйхер вважає: доступ до цифрових технологій під час локдауну посилив соціальну нерівність, але також криза показала неймовірну креативність вчителів і їхню здатність розв’язувати проблеми. Під час Всесвітньої онлайн-конференції Т4 він презентував дані найновішого опитування серед 1500 вчителів та освітян із 57 країн OECD і зробив прогнози, як зміниться шкільна освіта в майбутньому.
Яким було навчання під час локдауну?
40–50 днів навчання — саме стільки світове учнівство в середньому пропустило за період карантину.
45 % учнів мали доступ до дистанційного навчання: у них були гаджети, батьки, які їх підтримували, достатньо знань та мотивації. Для них цей досвід був справді захопливим — вони відчули свободу в навчанні. Але під час карантину в освіту прокралася й нерівність: значний відсоток дітей не мали доступу до технологій, не мали батьків, які б підтримували і спонукали. Для дітей, які не надто любили школи доти, дистанційне навчання стало втраченим часом.
Вчителі досить оптимістично відгукуються про досвід дистанційного навчання на карантині. Більшість ресурсів, за допомогою яких вони навчали, були запропоновані самими ж педагогами. У 9 із 10 випадків саме вчителі були рушієм того, щоб навчання на карантині продовжувалося за допомогою цифрових технологій. Звісно, країни залучали в цей процес теле- і радіоуроки, але саме вчителі були провідниками того, щоб дистанційна освіта працювала.
Учні зазначають, що отримували доступ до навчання через вчителів та цифрові технології, і лише незначний відсоток дітей мали доступ через інші джерела. Тож роль вчителів у цій ситуації справді визначна — вони прийняли виклик і знайшли сотні креативних шляхів для продовження навчання. За цей час вони перетворилися на справжніх дизайнерів інновативної освіти.
Хто підтримував самих вчителів?
Більшість педагогів відповіли, що мали доступ до цифрових технологій і тренінгів з використання онлайн-інструментів для дистанційного навчання. Проте, на жаль, тільки половина вчителів відчували залученість і контакт з учнями. Іншими словами, кожен другий педагог почувався самотнім, покинутим у цьому вирі викликів.
25 % вчителів відповіли, що не отримали жодної допомоги чи підтримки від адміністрації школи — вони були залишені цілковито сам на сам із карантином і дистанційним навчанням.
80 % опитаних сказали, що всі учасники процесу зробили все можливе для того, щоб навчання тривало. Ці дані опитування мене найбільше надихають, адже і вчителі, і батьки, і директори шкіл, і експерти — усі допомагали створити цей новий формат навчання під час кризи. Це була справжня командна робота багатьох людей.
3/4 опитаних, включно з учителями, вважають, що дистанційне навчання було добре сплановане й виконане. І менш як 5 % респондентів відповіли, що онлайн-навчання було хаотичним.
Освітня система має привід пишатися тими зусиллями і результатами, яких ми досягли за ці два місяці.
Якою буде освіта в майбутньому?
Більшість країн мають чіткий план, коли і як відкриються школи. Майже всі країни проводять навчання для вчителів і директорів шкіл у галузі цифрових технологій: 60 % опитаних кажуть, що мають підтримку експертів з ІТ-компаній.
Якщо ми подивимося на школу майбутнього, вона може нас трохи лякати: це школа із соціальною та фізичною дистанцією. Це дуже суперечить педагогіці 21 століття, де пріоритет у соціально-емоційному навчанні, командній роботі, навчанні через гру. Усе це буде надзвичайно складно забезпечити в новій школі наступні кілька місяців. Тож так, ми можемо радіти, що школи знову починають працювати, але ми ще маємо зрозуміти, яку педагогіку будемо мати в школах, коли учні не можуть близько підходити до вчителів, не можуть «тусити» як зазвичай на перервах. Тут маємо перед собою великий знак питання.
Стало чітко зрозуміло, що e-learning (цифрове та онлайн-навчання) відіграватиме дедалі більшу роль в освіті майбутнього, а змішане навчання — поєднання онлайн- та офлайн-формату — стане нормою для школи.
Трагедія в тому, що зараз технології збільшують соціальний розрив, але я переконаний, що технології здатні і повинні робити якраз навпаки — забезпечити рівний доступ до освіти, зробити навчання персоналізованим, дати глибше розуміння, як навчається кожен учень. Тож у майбутньому помічником вчителя буде big data, а технології підказуватимуть педагогам, як навчати найефективніше.
Що ми могли зробити краще?
Ми мали б чіткіше визначити і комунікувати, що саме учні мають вивчати під час карантину. Найчастіше це питання залишалося на плечах вчителів — вони самі вирішували, чого навчати: чи зосередитися на основах і готувати дітей до складання стандартизованих тестів, чи взяти ширший кут зору і займатися соціально-емоційним розвитком дітей і їхньою стійкістю. На мою думку, уряди мали б краще розставити акценти в цьому, допомогти вчителям визначитися з пріоритетами навчання під час локдауну.
Ця криза зробила справжній прорив у технологіях щодо дистанційного навчання — ми побачили безліч інноваційних і зручних рішень, навчальних платформ і спільнот, готових допомогти. Вчителі дуже активно включилися не лише в саме онлайн-викладання, а й у дизайн нових методик. Звісно, були й такі вчителі, які просто використовували Zoom і фактично робили те саме, що вони звикли робити в класі. Але значна частина педагогів підійшла до дистанційного навчання дуже креативно. Для таких країн, як Сінгапур, Китай, Південна Корея, Естонія, перехід на онлайн-навчання відбувся дуже ефективно, адже вони і раніше мали сильні педагогічні спільноти і вкладали в професійний розвиток вчителів. А там, де рішення щодо освіти спускаються згори, а вчителі лише передають інструкції і знання, перехід був складнішим.
Тож потрібно активізувати співпрацю між школами, спонукати обмін практиками між педагогами. Але найважливіше: маємо залучити якомога більше педагогів до випрацювання технологічних рішень на майбутнє для змішаного навчання. Особисто я зробив важливий висновок для себе: технології здатні підсилити хорошого вчителя, але не здатні замінити поганого. Якщо педагог не вибудував глибокий контакт з учнями, він залишиться сам на сам з онлайн-навчанням, а його учні — сам на сам з матеріалом. Криза справді показала нам соціальне полотно освіти, і вчителі тут — не передавачі знань, а ті, хто допомагає учням знайти себе, зрозуміти, хто вони, що є їхньою пристрастю.
Наступне дослідження PISA покаже, як ми впоралися з освітою під час кризи. Ми включимо в нього багато запитань щодо соціально-емоційного розвитку учнів. Адже ця криза показала нам, що важливі не лише академічні знання, а й те, чи може людина дати собі раду в таких надзвичайних ситуаціях, чи вміють учні ставити собі навчальні цілі, чи здатні відстежувати свій поступ у навчанні, чи розвивають стійкість, як реагують на нестабільність, невизначеність.
Три поради вчителям від Андреаса Шляйхера
- Звертайтеся по допомогу до своїх колег. Жоден, навіть найкрутіший, учитель не може знайти відповіді самотужки. Зараз час для професійної єдності, колаборації, і ви здивуєтеся, як багато вчителів почуваються так само, як ви. Будуйте своє професійне середовище.
- У мережі є безліч корисних ресурсів та матеріалів у вільному доступі — знайдіть те, що працює для вас, займайтеся самовдосконаленням і професійним зростанням.
- Працюйте над стосунками з учнями. Так, зараз це непросто, учні з незабезпечених сімей менш мотивовані до навчання, вони можуть загубитися в цьому процесі. Щойно ви побачите їх у класі, ви зрозумієте їхні прогалини в матеріалі. Але подолати їх можна лише завдяки контакту з дітьми.
Що можуть зробити батьки?
Карантин показав батькам, що насправді роблять вчителі у школах. Багато сімей тільки зараз почали більше цінувати педагогів. І це той момент, коли можна посилити зв’язок між батьками і педагогами, щоб освіта перестала бути сервісом, а стала дійсно справою всього суспільства. Батьки можуть саме тепер показати дітям, що для них означає школа, що освіта важлива для життя. Цей сигнал перетвориться на позитивніше ставлення самих дітей до навчання.
