Як заповнити класний журнал швидко і без нервів: 10 підказок

Зізнайтесь чесно: ви теж не любите годинами заповнювати класний журнал. От і вчительку Наталію Флінту зовсім не надихає паперова робота. Тому експертка НУШ дає просту інструкцію для педагогів молодшої школи, як заповнити журнал швидко, без нервів та якісно.  

Наталія Флінта, експертка НУШ, вчителька початкових класів у Збаразькій школі І-ІІІ ступенів №1

1

Нехай робочий день працює на вас

У вас має бути план. Без планування особисто я починаю блукати в хаосі і ледь даю раду справам, тож цей пункт у списку — найважливіший. Чітко дотримуватися плану — не менш важлива умова.

Виділіть час для внесення рутинних щоденних записів. Особисто для мене найзручніший час — уранці перед уроками. А під час занять зробити це складно — не хочу відривати свою увагу від роботи з учнями.

Якщо маєте вільний урок — сплануйте на цей час заповнення журналу, це теж зручно. Якщо зранку чи протягом дня часу немає, заповніть журнал одразу після уроків — голова все одно в цей час свіжіша, аніж увечері.

2

Замовляйте зручні журнали

Є журнали з одним списком: у них ліва сторінка розгортається додатково, і вам не потрібно заповнювати все власноруч (видавництво «Терно-граф»). Це особливо зручно, якщо у класі 30 і більше учнів. Та особисто я вирішила не витрачати власні кошти на такий журнал. Тож якщо можете домовитися з дирекцією школи — не пошкодуєте, це значна економія часу. 

3

Записуйте всі проведені уроки

Винятків тут бути не може — пам’ятайте, що це ваші гроші. Якщо ви через неуважність забудете записати проведений урок і документи перевірятиме КРУ, ці кошти у вас заберуть. Тож цінуйте свою працю.

Ті, хто проводив уроки для першачків дистанційно, погодяться зі мною: провести онлайн-урок значно стресовіше й важче, аніж заповнювати журнал. Якщо під час дистанційки ви працювали не зі школи, а з дому — прослідкуйте, щоб усі проведені уроки потрапили в журнал.

4

Рівні за кожен результат навчання

Школа може обирати — записувати рівні чи ні. У нашій школі ми оцінюємо учнів 3–4-х класів за рівневою шкалою:

П — початковий рівень

С — середній рівень

Д — достатній рівень

В — високий рівень

У журнал та свідоцтво досягнень виставляємо рівень за кожен результат навчання, характеристики якого є у свідоцтві досягнень. Із навчальних предметів/інтегрованих курсів це має відбуватися наприкінці навчального року.

Річне оцінювання — результати навчання учнів за останній семестр або триместр.

До прикладу, у нас є 7 навичок з української мови, певна кількість математичних навичок, і вчителю треба зазначити, чи сформована кожна окремо взята навичка в конкретної дитини. Якщо це 1–2-й клас — пишемо лише, сформована навичка чи ні. Якщо 3–4-й клас — вказуємо рівень: від початкового до високого.

За рекомендацією МОН узагальнений рівень із навчального предмета або інтегрованого курсу не визначається.

5

Щодня робіть записи в «Зошиті спостережень учителя»

Ви ж знаєте, що вчителі — це суперлюди, чи не так? Але щоденні успіхи всього класу навіть суперучитель навряд чи запам’ятає. Тож важливий інструмент, що допоможе зорієнтуватися в кінці року для проведення рівневого оцінювання, це «Зошит спостережень учителя». Раджу знаходити 15 хвилин на день для заповнення зошита — так усі дані у вас будуть під рукою.

Наприклад, я поставила ціль спостерігати за успіхами учнів у мовно-літературній галузі. Як це відбувається? Спостерігаю за учнями під час уроку, аналізую результати діагностичних робіт і роблю відповідні записи напроти конкретного результату навчання. Так можна відстежити успіхи кожного учня та визначити, на якому він рівні.

У «Свідоцтві досягнень» є дані про особистісні надбання дитини та очікувані результати з кожної галузі знань. До особистісних надбань включають те, чи доброзичливий учень, як ставиться до однолітків, чи вміє керувати емоціями, брати відповідальність за свої дії. З 1-го до 4-го класу особистісні надбання визначаються у «Свідоцтві» як «сформовані» чи «не сформовані».

Наприклад, ставлю перед собою ціль: поспостерігати, чи позитивно мої учні ставляться до школи. Для цього пишу в зошиті цю навичку 1—1, і навпроти прізвища кожної дитини прописую, чи сформована ця навичка. Це тривалий процес і займає близько місяця. Тільки-но бачу, що навичка в дитини сформувалась, — ставлю «V». За іншими і далі спостерігаю. Це відбувається не лише на уроці, а й під час перерви, після уроків, на екскурсії.

Якщо ви візуал, позначайте рівні в «Зошиті спостережень» різними кольорами. Особисто мені це допомагає.

6

Ведіть «Портфоліо учня»

Це ще один важливий помічний інструмент, який знадобиться вчителю для об’єктивного проведення оцінювання, у тому числі рівневого.

У портфоліо складаємо творчі роботи, роботи з української мови та математики, з технологій. Адже навіть дивлячись на те, як дитина щось розфарбовує та клеїть, можна прослідкувати прогрес чи його відсутність.

7

Проводьте діагностичні роботи

Ми не робимо в журналі запис про проведення діагностичних робіт. Діагностичні роботи знадобляться вчителю для річного оцінювання та зворотного зв’язку щодо поступу дитини. Роботи можуть бути усними, письмовими, у формі тестових завдань, практичної роботи, усного опитування. Форму діагностичних робіт вчитель обирає самостійно.

Діагностичні роботи — це не «вирок» для учня. Вони потрібні вчителю для того, щоб зрозуміти, що дитина вже добре знає, а над чим їй ще потрібно попрацювати. Дивлячись на результат, вчитель може змінити щось у власній стратегії навчання та підходах, аби допомогти дитині рухатися далі і сформувати потрібну навичку. А ще прописуємо оцінні судження щодо виконаної роботи дитини, радимо, над чим ще потрібно попрацювати, щоб наступна робота була кращою.

Діагностичні роботи варто проводити через кожні 16–20 навчальних годин. Наприклад, якщо маю 5 годин української мови з дітьми, то в кінці четвертого тижня проводжу діагностичну роботу.

8

Які домашні завдання прописувати в журналі?

Домашніх завдань у 1-му класі немає, тож у журнал їх не вносимо. Хоча я особисто можу задавати домашку… для батьків учня. Отож, за бажанням батьки можуть читати дитині ввечері або читати разом із дитиною — це значно пришвидшить прогрес. Також рекомендую батькам першачків займатися з дитиною математикою на платформі «Вчи» або «Розумники» — там є цікавезні ігри. Або й самим разом ввечері прийти на кухню та порахувати кількість тарілок і чашок, ложок і виделок, маминого і татового взуття — чого більше?

У 2-му класі домашні завдання хоч і необов’язкові, але учні знудяться, якщо їх не зацікавлювати творчими та пошуково-дослідницькими завданнями. Тож у мене в класі творчі завдання є, і в журнал я їх записую обов’язково, вони мотивують дітей.

У 3–4-х класах домашні завдання також варто фіксувати в журналі в однойменній колонці.

Оцінні судження в зошитах дитини раджу прописувати раз на тиждень або за потреби — це оптимізує ваш час.

9

Роздрукуйте свідоцтво досягнень у січні

У кінці навчального року на вчителя навалюється стільки справ одночасно, що варто подбати про спокій нервової системи заздалегідь. Для цього я роздруковую «Свідоцтво досягнень» ще в лютому-березні й підписую. Дістаю аж у травні й закінчую розпочате. Переганяти завжди легше, ніж наздоганяти.

10

Запишіть очікувані результати

У кінці навчального року ми виставляємо в журнал рівні, оцінюючи дитину за кожен конкретний навчальний результат, який є у свідоцтві досягнень. Запис результатів має бути на сторінці розвороту журналу справа (має непарний номер), а рівні виставляємо навпроти кожної дитини за кожен результат навчання — розворот журналу зліва (парна сторінка). Над кожною колонкою прописуємо номер результату.

З особливостями оформлення класного журналу учнів початкових класів НУШ можна ознайомитися на сайті МОН.

Поділитися цією статтею