Саме до творення та управління змінами має готувати школа вже зараз, щоб її випускники у 2030 році могли забезпечити свій та суспільний добробут. Передбачити, яким буде майбутнє, важко. Напевно можна стверджувати тільки одне: зміни будуть нашими постійними супутниками. На такий висновок надихають автори Концептуальної рамки навчання 2030 у межах проекту «Майбутнє освіти та вмінь. Освіта 2030» Організації економічного співробітництва та розвитку. Проект покликаний з’ясувати, яких знань, навичок, установок та цінностей потребуватимуть сьогодні учні, щоб бути успішними у 2030 році.
Попередні результати спільної роботи різних зацікавлених сторін з усього світу опублікували ще навесні. Список тих, хто долучився до роботи над документом, зайняв вісім сторінок дрібним шрифтом. До кінця року мають завершити Концептуальну рамку навчання 2030.
Що можуть вже зараз робити вчителі
Підсилювати агентність учнів
Згідно з визначенням авторів проекту «Майбутнє освіти та вмінь. Освіта 2030», агентність передбачає «відчуття відповідальності та готовність брати участь у формуванні світу, змінювати людей, події та обставини на краще. Поняття агентності вимагає здатності формулювати далекосяжну мету та визначати кроки задля її досягнення».
По суті, агентність означає, що учні постійно живуть і навчаються в парадигмі «Я — відповідальний, впливовий, від мене залежить, чи відбудуться (у тому числі зі мною) зміни на краще».
Як виховати агентів змін
У дослідженні Гарварду «Вплив викладання в школі. Поза результатами стандартизованих тестів: залученість, світогляд та агентність» поняття агентності визначається як «здатність та схильність учня проявляти цілеспрямовану ініціативу, є протилежним до безпорадності».
Автори дослідження радять розвивати агентність у школі таким чином:
Уважність
Учитель мусить бути уважним та співчутливим, проте не знижувати навчальні стандарти та рівень вимог.
Підтримка
Потрібно висловлювати підтримку та ставитися з повагою до планів/поглядів учнів, але залишатися сфокусованим на навчальних цілях; уникати розлогих дискусій без визначеної мети, щоб моделювати самодисципліну та підсилювати агентність.
Привернути та втримати увагу
Вчителю варто намагатися робити уроки такими, щоб стимулювати та розвивати в учнях бажання брати ініціативу й діяти цілеспрямовано. Якщо ж деякі учні здаються байдужими, не робити поспішних висновків щодо їхньої відстороненості або незацікавленості. Навпаки, іноді ті, кому важко опанувати певний матеріал, приховують свій інтерес та зусилля.
Консолідація
Ідеться про цілісність навчання. Завжди корисно підсумовувати зміст пройденого та допомагати учням закарбовувати в пам’яті вивчене попри те, що дехто з них видається надто стриманим чи відчуженим. Зусилля, спрямовані на консолідацію вивченого, допомагають закріпити результати навчання.
Зрозумілість
Охоплює три фактори: з’ясовування незрозумілостей, чіткі пояснення та повчальний зворотний зв’язок.
Слід регулярно помічати та реагувати на незрозумілі питання, але не завжди давати учням готові відповіді, покладаючи на них частину відповідальності за знаходження потрібної інформації. Намагатися балансувати між тим, щоб надавати підтримку учням, яким складно, та необхідністю привчати учнів брати відповідальність за своє навчання.
Варто надавати якомога чіткіші пояснення — особливо стосовно складного для учнів матеріалу. Навіть більше, варто пояснювати, як саме навички та знання, здобуті під час навчання, знадобляться їм у їхньому самостійному житті поза школою.
Повчальний зворотний зв’язок має становити основу для розв’язання проблем окремого учня. Він уможливлює розвиток та прояв агентності учня через виправлення помилок у роботі, розв’язання його проблем та побудову власного розуміння з певного питання.
Виклик
Вимога працювати ретельно та бути наполегливими — хороший челендж. Варто вимагати від учнів глибоко пропрацьовувати матеріал, встановлювати та підсилювати такі навчальні цілі, які стимулюватимуть їх використовувати чітку аргументацію та агентність у розв’язанні проблем. Бути готовими до певного відсторонення тих учнів, які надають перевагу менш стресовому підходу. Намагатися збільшити вплив факторів привернення уваги та уважності в комбінації з вимогою ретельності, щоб зменшити напруження та зробити навчальний досвід приємнішим.
Послідовність вимагає від учнів продовжувати пробувати та шукати шляхи вирішення проблеми попри складності. Варто постійно наголошувати на тому, що, аби отримати найкращий результат, необхідно докласти максимум зусиль. І це має стати певною рутиною.
Атмосфера порядку й поваги у класі
Порядок, повага та орієнтація на завдання — у пріоритеті. Важливо прагнути досягти порядку, поваги та орієнтації на завдання у поведінці учнів у класі шляхом такого способу викладання, щоб зацікавлювати, роз’яснювати та стимулювати, уникати примусу та залякування.
Учні — активні, впливові, відповідальні люди
Учителям слід будувати всю свою комунікацію на ідеї, що учні — це активні, впливові, відповідальні люди, які мають бути готовими формувати світ, що постійно змінюється, робити свій внесок у покращення свого життя та життя своєї спільноти.
У результаті такого підходу учні вчитимуться не тільки знати, а й діяти в індивідуальних та спільних інтересах. Вони не сприйматимуть себе пасивними об’єктами, адже до них ставитимуться як до активних суб’єктів творення змін. І головне тут — не просто мати знання, а бути здатним діяти, озброївшись опанованими в школі знаннями, навичками та цінностями.
Варто персоналізувати навчальний досвід
Коли учні знають, навіщо вони вчаться, немає потреби в додатковій мотивації. Усвідомленість поєднує навчання з індивідуальним досвідом дитини. І така усвідомленість — найважливіша.
Звісно, не все належить до компетенції вчителів. Персоналізація освіти — це завдання для всієї освітньої системи. Але персоналізація на рівні спілкування з учителем може слугувати поштовхом для зміни шкільної освіти в рамках саме дитиноцентристського підходу.
У визначенні поняття «персоналізоване навчання» провідні міжнародні інституції, що займаються питаннями розвитку освіти за підтримки фундації Білла та Мелінди Гейтс, виділяють 4 компоненти:
- особистий освітній профайл (у ньому визначають сильні сторони, потреби, мотивацію та цілі учнів, також подають опис способу та регулярність інформування чи отримання учнями та їхніми батьками зворотного зв’язку);
- особиста освітня траєкторія (складається з освітніх планів, форм освітнього досвіду та способів, якими учні це розроблятимуть та впроваджуватимуть);
- прогрес розвитку компетенцій (описує, як відбуватиметься оцінювання набуття певних компетенцій та просування учнів за власним освітнім планом);
- гнучке освітнє середовище (формується задля забезпечення індивідуальних потреб учнів і містить рішення щодо структури роботи всіх людей, задіяних в освітньому процесі, а також щодо використання простору й часу, передбачаючи можливість активної групової співпраці учнів школи різних класів).
Інтегрувати шкільне навчання
в ширший контекст життя громади, міста, країни
Необхідно уникати ізольованості та постійно шукати можливість практичного застосування отриманих знань та навичок. Ніщо так не закріплює вивчене, як власний досвід. Навіть більше, позиція активного партнерства та залученості в життя громади безпосередньо вчить учнів не залишатися осторонь, не бути байдужими. І постійно запитувати передовсім себе: «Яким є мій внесок для зміни ситуації на краще?»
