Як ми навчаємося сьогодні? Чи правда, що людина використовує свій мозок лише на 10 %? Якою буде освіта майбутнього? Про це та багато іншого йшлося на освітній панелі КМЕФ 2021 «Освіта 5.0: наш мозок у новій реальності». Записали для вас найцікавіші тези зіркових спікерів події.
Зоя Литвин модерувала освітню дискусійну панель
Чи справді людина використовує свій мозок лише на 10 %? Це один з найпоширеніших міфів. Насправді нейробіологи переконані: ми користуємося мозком майже на 90 %. Наведу цитату психолога і науковця Даніела Канемана. У книжці «Мислення швидке й повільне» він пише: «Людська природа не змінюється. Змінюється лише те, куди люди інвестують свій час». Люди сьогодення інвестують багато свого часу у скролінг соцмереж. З другого боку, дослідження показують: за час пандемії дорослі почали значно більше цінувати освіту. Вони готові інвестувати в освіту, адже розуміють: освіта — це гарантія якості. То як працює наш мозок в епоху після четвертої індустріальної революції? Як ми сьогодні навчаємося та що на це впливає?
«Щоб постійно тримати мозок в тонусі, треба навчатися вчитися та мати чітку мотивацію»
Сучасна молодь краще розуміє, що таке мультизадачність, і легше засвоює нову інформацію. Коли 20 років тому ми переїхали в новий будинок, я попросив дітей, яким тоді було 9 і 10 років, знайти в телефонній книжці номер кафе, де ми могли б замовити їжу. У відповідь діти пішли до комп’ютера і почали шукати потрібну інформацію там. У цей момент я зрозумів: ми мислимо і поводимося по-різному.
Ми повинні адаптувати свій спосіб вчитися під нові реалії життя. Система освіти в Україні не дуже добре справляється із сучасними викликами. Мені здається, що країні треба не наздоганяти щось, а змінювати систему освіти. Нині дворічні діти отримують смартфони й починають вчитися. Потім вони приходять в університети й все одно «йдуть» в онлайн, де можна послухати найкращих професорів світу. А пізніше запитують, чому вони мають вчитися у викладачів з університету. Щоб це змінити, вчителі не повинні сухо переказувати інформацію з підручників. Наприклад, як викладач я знаю, що можу краще за інших розповісти кілька тем. Але є багато тем, у яких хтось інший розбирається краще за мене. Отож можна слухати найкращих лекторів разом з дітьми і допомагати їм інтерпретувати почуте, роз’яснювати незрозуміле й давати практичні завдання. Такі зміни в системі освіти невідворотні, і з часом вони стануться в усьому світі.
«У найближчі п’ять років від 50 до 100 % співробітників треба буде перенавчити»
В інноваційних економічних системах вищу освіту мають 60 % населення. В Україні цей показник сягає 82 %. Ми нація безробітних бакалаврів. Як працедавці ми шукаємо і боремося за таланти. Але ми дедалі частіше шукаємо людей, яких немає на ринку, бо їх просто не готують. Наприклад, у мене є новий напрям, який поєднує в собі різні індустрії. І мені потрібні люди, які мають знання з багатьох сфер. В одній особі це важко знайти, тож я усвідомлюю, що мені потрібно буде перенавчати цю людину. Загалом сьогодні роботодавці розуміють: у найближчі 3–5 років треба буде перенавчити 50–100 % своїх працівників. Водночас ми нині живемо в епоху демократизації освіти: інформації так багато, що ми вже втомилися від неї. Тож сьогодні стоїмо перед викликом: як нам зробити так, щоб дорослі люди перенавчалися ефективніше.
В освіті для дорослих є кілька трендів. По-перше, це так зване stackable learning: нарощувальна модель навчання. Коли доросла людина має обмежений час для навчання, ця модель оптимальна, адже кожна наступна тема складніша, але ми переходимо до неї, ґрунтуючись на попередніх знаннях. По-друге, це інтерактивність: доросла людина є головним героєм навчання. Вона докладає зусиль для пошуку інформації, яка їй потрібна, і вирішує конкретне завдання. По-третє, це персоналізація: у кожного свій досвід навчання, а отже, кожен з нас навчається по-різному.
За якими талантами майбутнє? — часто запитують мене. Я більше не використовую термін soft skills, бо він ніби знецінює ці навички. Натомість говорю про people’s skills — критичне мислення, креативність, уміння комунікувати й ефективно взаємодіяти з іншими. Ці навички не насичувані, їх можна і треба постійно вдосконалювати. Раніше було достатньо обрати одну професію і в ній вдосконалюватися. Зараз цього мало. У мене постійно змінюються запити до людей, які приходять до нас працевлаштовуватися. Тому, на мою думку, треба більше уваги приділяти тим когнітивним звичкам, які дозволяють нам адаптуватися, орієнтуватися в навколишньому світі й опановувати нові професії.
«Щоб мозок був пластичним, треба урізноманітнювати свою діяльність і бути фізично активним»
Вважається, що генетика дужче впливає на наші когнітивні здібності, ніж виховання або навколишні фактори. Багато серйозних досліджень показують: успішність навчання визначається тією інформацією, яка закодована в генах. Раніше вважали, що нові нейронні зв’язки перестають утворюватися з віком. Але в мозку є структури, де нові нейрони формуються впродовж усього життя. Завдяки нейропластичності, яка залежить від нашого способу життя, ми можемо збільшувати кількість нейронних зв’язків і посилювати нейрогенез (формування нових клітин) незалежно від віку. Нині існує кілька напрямків, згідно з якими ми можемо покращувати наші когнітивні здібності. Один з них — поведінковий. Це фізична активність і спорт, сон, яким часто нехтують, і навчання. Достатньо тричі на тиждень мати помірні фізичні навантаження (швидка хода, легкий біг), і це добре впливатиме на когнітивні функції. Здоровий спосіб життя і фізична активність — один із ключових компонентів, який дає можливість природно хакнути наш мозок.
Я не рекомендую використовувати хімічні засоби, щоб підвищувати когнітивні здібності. Хоча тут не все так однозначно. Наприклад, у каві є кофеїн, який справді може підвищувати активність мозку і забезпечувати стан, коли ми краще концентруємося і засвоюємо інформацію. Те саме з нікотином: з одного боку — це наркотик, а з другого — класний активатор мозку. Проте дуже важливо контролювати використання цих речовин. Маємо пам’ятати: навчання — це природна потреба нашого мозку. Не потрібно нікого примушувати вчитися. Достатньо просто створити комфортні умови для навчання, щоб студенти були вмотивовані природним способом і охоче вивчали новий матеріал.
«Якщо ви із сумнівом ставитеся до власних упереджень, це стимулює вас рухатися далі»
Сучасний тип споживання інформації підштовхує нас до того, щоб не концентруватися на самій інформації. Ми постійно натрапляємо на речі, які розпалюють нашу допитливість, і швидко між ними перемикаємося. І це круто, бо так ми швидко отримуємо знання про світ, який стає дедалі складнішим. Але водночас ми помічаємо зростання тривожних розладів і застарівання колишніх освітніх інститутів. Тому нині перед нами є дві глобальні проблеми. Перша: ми зруйнували світ, який створювали попередні 200 років — система освіти вже не працюватиме так, як працювала раніше. Друга: сучасний тип комунікації та споживання нової інформації руйнує нормальний розвиток дітей. В YouTube є відео «Експеримент із кам’яним обличчям» про те, що відбувається з дитиною, коли мама поруч не показує жодних емоцій, бо скролить смартфон. Приблизно через 30 секунд дитина починає плакати, бо для неї це шалений стрес через відсутність соціальної взаємодії. Цей момент соціального навчання ми можемо легко зруйнувати, давши дитині в ранньому віці якийсь девайс, з якого вона отримує інформацію. І найцікавіше те, що ми не знаємо, до чого це призведе. Адже це перше покоління, яке живе в такому світі.
Будь-яке навчання — це новизна, а новизна — це стрес. Щоб його подолати, треба розуміти: все, що ми думаємо про себе, неправда. 30–40 % наших спогадів — це вигадані спогади. Пам’ять — дуже гнучка штука, яка постійно змінюється. Отже, якщо ви із сумнівом ставитеся до власних упереджень, це стимулює вас продовжувати навчатися і рухатися далі.
