Карантин хоч і послабили, але школи та гуртки залишаються зачиненими. І повірте, батьки, ми розуміємо, що ваша фантазія на тему «чим зайняти дітей вдома» потихеньку вичерпується. Саме тому ми звернулися до сучасної художниці Алевтини Кахідзе за порадою. До карантину Алевтина вела заняття з малювання у приватній столичній школі та у школі села Музичі на Київщині. Зараз художниця в онлайн-форматі працює з кількома підлітками: протягом карантину вони надсилають їй свої роботи, спільно обговорюють їх у чатах та на відеоконференціях і вигадують нові вправи з творчості та мислення. Алевтина Кахідзе радить вправи з малювання, які допоможуть вашим дітям розвинути пам’ять, уяву та критичне мислення.
Намалюй з пам’яті
Запитайте дітей: як ви щось уявляєте? Ви почуєте різні версії, звідки і як береться уява. Я переконана, що люди не можуть уявляти те, чого вони ніколи не бачили. Уява будується з нашого досвіду — ми його трансформуємо і компонуємо у щось нове — це і є уява. Отже, ми уявляємо з власної пам’яті.
Я кажу дітям: справжні художники мають фантастичну пам’ять, тому вони можуть намалювати щось уявне, адже вміють запам’ятовувати. Я можу з пам’яті намалювати портрет людини, бо пам’ятаю, який у неї ніс, очі, овал обличчя. Тоді я пропоную дітям потренувати пам’ять, щоб їм було із чого уявляти.
На жаль, діти зараз не вміють дивитися і запам’ятовувати. Усю інформацію, яку вони отримують, уже хтось для них інтерпретував. А тут їм треба самим зробити те, що стане для когось як google-search: піти у кухню, роздивитися все, що там є, запам’ятати і намалювати це в іншій кімнаті. Можна зобразити свою кімнату. Головне, щоб дитина малювала саме з пам’яті, не маючи перед очима того простору.
Після того як завдання виконане, треба його перевірити. Домовтеся з дитиною, за якими критеріями вона сама може оцінити свою роботу. Звісно, діти ще не розуміють поняття «критерій», тоді запропонуйте оцінювання за кількістю деталей, які є на малюнку і в реальній кімнаті. Одна дівчинка намалювала на плиті в кухні 11 конфорок! Після такого самооцінювання важливо сказати, що це нормально, коли людині не вдається одразу запам’ятати всі деталі кімнати, тому можна домалювати те, чого не вистачає, повитирати зайве. У дітей не повинно бути ставлення до свого малюнка, ніби це недоторканний твір: його можна доповнювати, змінювати. Великі художники, як Матісс, наприклад, малювали одну роботу роками, додаючи до неї деталі, і це ок.
To be in profession — Бути митцем
Багато дітей мріють про професію художника. Коли приходжу в гості до знайомих, мені одразу несуть стоси малюнків дітей і просять, щоб я прорекла майбутнє їхньої дитини в мистецтві. Хочу сказати батькам: усі діти фантастично круто малюють. Але цього недостатньо для того, щоб дитина в майбутньому обрала мистецтво собі за професію. І найкращий спосіб дитині перевірити свої сили і бажання бути художником, це зробити ось цю вправу.
Купити упаковку стікерів або маленьких папірців для нотаток. І дитина має кожного дня малювати щось на папірці: будь-що — предмет, свій настрій, щось змальоване нашвидкуруч, щось вигадане, це може бути навіть маленький текст. Головне — домовитися, що дитина малює щодня. Кожен такий папірець треба нумерувати і ставити дату. Дитина має сама відчути, що бути художником — це займатися цією справою кожного дня: жоден митець не чекає на натхнення, не відкладає свою роботу через карантин. Завдання може провалитися за кілька днів — це ок. Важливо, щоб дитина зрозуміла стан митця і вирішила, чи може сама бути в цьому стані з дня у день. Спершу малюється дуже просто — ідеї ідуть одна за одною, потім складніше. Ця вправа має фантастичний ефект: після встановленого дедлайну (у художників він теж є) можна зробити вернісаж — презентувати ці малюнки в послідовності за датами. Дитина зможе побачити амплітуду свого настрою за весь період, скласти власну історію про ці малюнки або просто зрозуміє, який обсяг роботи зробила.
Напиши послання світові
У мистецтві це називається інтервенція: переміщення мистецтва в ширший контекст — туди, де немає арт-знавців. Цей метод використовують для спілкування з аудиторією найвідважніші митці. Отже, завдання полягає в тому, щоб створити перше в житті оголошення. Потрібно дотримуватися стилю оголошення — папір, текст, його оформлення. Діти мають уявити це оголошення як форму комунікації зі світом у фізичному просторі: вони можуть звернутися до своїх однолітків, оголосити про що завгодно і розмістити це в публічному просторі. Ми обрали місцем для оголошень зупинку в нашому селі — щоб оголошення, створені як мистецтво, змішалися з оголошеннями, які розвісили дорослі для своїх цілей. Це має бути місце, де люди його побачать, прочитають і, можливо, захочуть відповісти. Ця вправа особливо важлива під час карантину, бо дає дітям можливість захищеної комунікації зі світом. Після того як оголошення розмістите, треба задокументувати це — зробити фото: діти або ви можете відстежувати, що з ним відбувається: чи його зірвали, чи щось дописали, чи якось попсували. Щоб це була справжня мистецька інтервенція, оголошення має скидатися на справжнє, але бути трохи дивним. Для свого оголошення Антон причепив редиску на папір і стрілочкою вказав “редиска”. Це оголошення зірвали, а от його рукола висіла довго. Оголошення Діани змішалося з рештою і висить досі.
Вправа «Що таке постмодернізм?»
Ми живемо в час постмодернізму, який змінюється метамодернізмом, але як дітям зрозуміти хоча б одну із цих течій? Пропоную таку корисну практичну вправу, яка захопить їх на кілька днів і дасть змогу побачити на власні очі всю історію мистецтва і його розвиток, пов’язаний з технічним прогресом.
Отже, попросіть сина чи доньку знайти всі предмети, на яких зображено будь-який твір мистецтва: це може бути коробка від цукерок з репродукцією відомої картини, листівка з музею, сторінка в журналі, де зображено скульптуру, футболка з принтом відомого мистецького твору, квитки з музею з фрагментом картини, будь-що. Не забувайте, що це також можуть бути ікони, які є вдома, вишивки, кераміка з традиційним орнаментом, сувенірний папірус, який ви колись привезли з відпустки в Єгипті, чи бабусина подушка. Дайте назбирати цілу купу цих речей — хай дитина проведе ґрунтовний пошук вдома. Далі вона має створити мистецький timeline: розкласти ці предмети в хронологічну лінію і підписати століття чи дати створення кожного. Для цього, звісно, доведеться погуглити всі ці твори (якщо це листівка, то інформацію про дату картини можна знайти на звороті).
Ця вправа допоможе дітям навчитися працювати з матеріалом — шукати інформацію про дату на самому предметі й аналізувати джерела інформації в мережі. Діти і так сидять у телефонах, повірте, вони здивують вас своїм умінням шукати щось у мережі. Коли цей таймлайн буде готовий, слід запитати: що саме кардинально змінило мистецтво на початку 20-го століття? Даю батькам спойлер, але впевнена, діти і самі це зрозуміють: фотокамера. З появою фотоапарата художники втрачають потребу малювати, наприклад, портрети на замовлення. Отже, мистецтво стає абстрактним і таким, яким ми його знаємо зараз, і настає епоха постмодернізму, коли багато художників зовсім не малюють.
Створи свою книжку
У кожної книжки є дві найважливіші складові — текст і зображення. Щоб зробити власну книжку, дитина має сама придумати і втілити обидві складові. Ця вправа дасть їй розуміння, а що таке книга, і можливість пройти весь видавничий процес: бути водночас і автором, і ілюстратором, і дизайнером. Можна просто порізати навпіл аркуші паперу А4 — це будуть сторінки. Дитина може взяти за приклад будь-яку книжку, щоб подивитися, які інші елементи обов’язково є в книжці, і внести їх до своєї: вигадати назву, пронумерувати сторінки, написати зміст, анотацію — короткий переказ книжки, на задній титульній сторінці написати коротку біографію автора і розмістити там його портрет — одним словом, усі атрибути справжньої книги. З ілюстраціями в дітей зазвичай усе добре, а от із текстами проблема. Книжка може бути про що завгодно, але батькам доведеться виступити фасилітаторами цього процесу: підштовхніть дитину написати історію про якусь реальну подію, що сталася з нею сьогодні, або уявити діалог двох друзів телефоном. Тобто, діти мають писати про реальність, хай навіть про свою домашню кішку, а не щось абстрактне на кшталт «ми квіти України».
Напиши портрет рослини
Це вправа на спостережливість. Дайте дитині посадити насіння рослин, які швидко ростуть. Краще двох видів. Це може бути крес-салат або мікрозелень. Але нехай запам’ятає, яке де посадила. Коли з’являться перші паростки, запропонуйте намалювати портрет рослин у часі: минуле (насіння), теперішнє і майбутнє. Діти можуть посадити насіння у квіткових горщиках чи пластикових боксах на балконах і спостерігати за ростом рослин та порівнювати зі своїми малюнками. Це вправа, щоб уявити себе дослідником — скажіть дитині, що це професія майбутнього. Дитина може завести журнал рослини: у ньому записувати, коли з’явилися перші паростки, замальовувати їх і описувати зміни, мати окрему графу «смак рослини». Часто виявляється, що діти нехтують цим завданням: забувають занотовувати зміни або пишуть неправду, тому ви теж можете вести цей журнал. Така вправа дає можливість дитині відчути, що збір даних і робота з ними — це складна праця, яка вимагає часу, зусиль та спостережливості.
