За оцінками Міжнародної організації з міграції майже 7 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами внаслідок повномасштабного вторгнення росії. З яких регіонів походять ВПО? Які області прийняли найбільшу кількість переселенців? Скільки з них планують повернутися додому? Ми зібрали найцікавіші цифри про ВПО і створили інфографіку для ваших уроків. Проте ми знаємо: за кожною цифрою стоїть людська історія. Тому ми доповнили офіційну статистику зворушливою історією волонтерки Соломії Оліскевич, яка допомагала переселенцям на Львівському вокзалі.
14 годин роботи на вокзалі: історія волонтерки Соломії Оліскевич
Соломія Оліскевич, молода та активна волонтерка зі Львова. Навчалась у загальноосвітній школі № 91. А зараз за програмою обміну навчається у Lakeville North High School, Лейквіл, Міннесота, США.
Волонтерити потрібно завжди!
Я волонтерила ще до війни. Почала у 2021 році з програми «Мій телефонний друг». А коли почалася війна — у першій половині дня був шок, та потім зрозуміла, що не можу просто сидіти й чекати, поки війна закінчиться. Тому пішла плести маскувальні сітки в Пороховій вежі. Але збагнула, що мені треба вкласти кудись свою енергію більше. Тож через волонтерські можливості знайшла варіант допомагати в адміністрації та реєструвати внутрішньо переміщених осіб.
Проте остаточне місце для себе я знайшла на вокзалі. Пам’ятаю, як усі зали очікування, перони, холи були заповнені людьми, які приїхали до Львова, щоб евакуюватися за кордон. Тоді було неважливо, з речами ти чи без, маєш паспорт чи ні — люди чекали годинами, сідали на потяг і їхали. Ми зустрічали і проводжали людей на пероні, пропонували чай, канапки та просто поговорити.
Також я працювала за стійкою інформації. Пам’ятаю, як до мене звернувся чоловік із Харкова, це було ближче до комендантської години, і на той час знайти прихисток було майже нереально. Ми довго шукали і таки знайшли.
У травні я дізналась, що виграла програму обміну, на яку подавалась ще задовго до війни. Весь свій час до обміну я присвячувала волонтерству. Мій рекорд — 14 годин роботи на вокзалі.
Люди — це те, що надихає на волонтерство!
Я думала, що мене надихає? Відповідь проста — люди. Люди, для яких я працюю і яким допомагаю. Це складно, бо ніколи не знаєш, що людина пережила та яка в неї буде реакція. Проте коли ти можеш допомогти чи просто поговорити з нею, це дає круті відчуття. За ці місяці я здобула дуже цінний досвід і класні емоції від того, що, можливо, наблизила перемогу чи просто змогла допомогти комусь.
Як волонтерити за кордоном?
Я продовжила волонтерити і тоді, коли поїхала в Америку на навчання за обміном. Мала можливість допомагати на фестивалі Ukrainian Heritage festival у місті Мінеаполіс, Мінесота. Там виступали гурти з українською музикою, була українська кухня, фотовиставка та багато іншого, що нагадувало про Україну. Я волонтерила на точці з іграми, куди приходили діти і грали в різні американські ігри. Я розказувала їм правила і допомогала з м’ячами. Усі гроші, які отримали організатори фестивалю, пішли на виробництво протезів для українських військових, які втратили кінцівки.
Проєкт команди підлітків, створений під час війни
Ще до війни я з подругою почала проєкт психологічної підтримки SafeRoom, який реалізовується і під час війни. Починався він як підтримка постраждалих від булінгу, але розвинувся ще більше! Тепер є індивідуальні консультації та групові зустрічі підлітків із психологами. Весь проєкт — безкоштовний, а всі його учасники — волонтери. Ми виграли грант і запустили ще один проєкт — Safe talks. Він реалізовувався в травні наживо у Львові і полягав у психологічній підтримці переселенців. Проєкт був спрямований на підтримку підлітків. Адже коли молодь приїжджає до нового міста, у них нічого немає: ні школи, ні друзів, ні можливості реалізовуватися та розвиватися. Тому ми вирішили об’єднати всіх разом та познайомити між собою. У рамках проєкту провели шість тренінгів, на які запросили психологів-волонтерів. Психологи розповідали: як боротися зі стресом та панікою, як говорити про те, що турбує. Це була чудова ініціатива та місяць реалізації власного проєкту.
Матеріал створено в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
