У спецпроекті #ВчителіВажливі розповідаємо про фіналістів премії Global Teacher Prize Ukraine.

Цьогорічний переможець стане відомий вже 7 жовтня. А поки інтрига триває, знайомимо вас із п’ятіркою найкращих вчителів. Серед них Наталя Гладких — вчителька з Києва, яка навчає дітей з інвалідністю.

teacher_4

Як навчаються незрячі діти

30-річна Наталя Гладких — вчитель-дефектолог у київській спеціалізованій школі «Надія».

Ще в університеті вона замислилась над питанням: як навчаються незрячі діти? А що робити, якщо в дитини одразу кілька порушень? Наприклад, порушення зору, не вміє розмовляти чи ходити?

У ті роки ця тема була маловивченою. Тому підійти до неї довелося глобально — і в теорії, і на практиці. «Я читала багато літератури, відвідувала силу-силенну семінарів і тренінгів, але про навчання, виховання та розвиток дітей цієї категорії ніхто не розповідав», — згадує вчителька.

Наступний крок Гладких, щоб надати цій темі наукового значення, — дисертація на тему «Організація індивідуального психолого-педагогічного супроводу дітей з комплексними порушеннями розвитку».

Зараз її мета та мрія — інклюзивна школа чи навчальний центр. «Знаю, що зможу зробити багато в цій галузі і показати, що діти з комплексними порушеннями можуть навчатися і бути потрібними українській державі», — каже Гладких.

Повна інклюзія

Перший крок на шляху до мети — літній інклюзивний табір SpaceCamp. Гладких розробила авторську програму для кемпу та сама працювала в ньому методистом.

Інклюзивний — тобто для всіх. Улітку протягом місяця до SpaceCamp щодня безкоштовно приходить 50-60 дітей. Наймолодшому — 2,5 роки, найстаршому — 16. Кожен день у таборі тематичний: день мультфільмів, день сім’ї, день космосу. Діти ліплять, малюють, готують. Як у звичайному таборі, тільки все насиченіше.

У навчально-виховному процесі Наталя використовує різноманітні психотерапевтичні практики: танцювально-рухову та арт-терапію, роботу з метафоричними картами, казкотерапію, лялькотерапію, пісочну терапію і сенсорну інтеграцію.

«Я модифікую зарубіжні освітні техніки та адаптую до кожної дитини залежно від її індивідуальних особливостей», — каже вчителька.

Дуже ефективною інновацією Гладких вважає екскурсії для своїх учнів. Разом з ними вона ходить в магазини, супермаркети, аптеки та інші громадські місця.

«Це розвиває самостійність, допомагає засвоювати нові знання на практиці».

А ще через брак в Україні наочних посібників, які мають рельєфно-крапковий шрифт, Наталя сама працює над їх створенням. Для цього радиться з польськими колегами та використовує їхній досвід.



Виховання батьків

Наталя вважає: щоб допомогти дітям з особливостями розвитку, потрібно застосовувати системний підхід. Тому багато часу працює з батьками своїх учнів.

«Навчаю їх, як розмовляти з дитиною, розвивати, створювати адаптивне середовище. Психологічний стан батьків також відіграє велику роль».

Рік тому Наталя організувала тренінги, де працювала не лише з батьками, а й з дідусями, бабусями та іншими родичами. Усі вони вчилися приймати дитину такою, якою вона є. І, звичайно ж, вірити у своїх дітей.

Великі досягнення

Кожне досягнення своїх учнів Наталя святкує як велику перемогу.

Одна з учениць, у якої комплексне порушення опорно-рухового апарату, інтелекту, зору та мовлення, зовсім не відчувала свого тіла. А за рік роботи з вчителем-дефектологом навчилася рухати руками. Тепер вона може грати в ігри, рухати предмети, ловити та відбивати м’яч.

«Для дитини, яка перенесла силу-силенну операцій і постійно лежала, — це величезне досягнення в навчанні та розвитку», — переконана Гладких.

Наталя розуміє, що технологічний світ створює сприятливі умови для її вихованців. Тому вчить їх користуватися технікою. Наприклад, одна з учениць — незряча дівчина, яка самостійно не пересувається та працює лише збереженою рукою, — навчилася користуватися комп’ютером. Зараз, завдяки спеціальній програмі, що озвучує інформацію, вона опановує інтернет.

Серед дітей, якими пишається київський вчитель-дефектолог, — учениця з порушеннями опорно-рухового апарату та зору, яка вступила до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Вже отримала диплом бакалавра та продовжила навчання на магістратурі.


«У дитині насамперед бачу дитину, а вже потім її інвалідність», — каже Наталя.


Автор:

Залишити відповідь