З 2022 року українські вчителі працюють в умовах, немислимих для будь-кого з освітян у світі. Вони проводять онлайн-уроки зі смартфона в окопах, збирають учнів на підпільні заняття української мови у своїх квартирах на ТОТ або навприсядки навчають алгебри просто на парковці столичного супермаркету. Наші педагоги неймовірні і потребують до себе такої ж уваги та гідної зарплати. Саме їхній досвід гнучкості у використанні змішаних форм навчання перейматимуть освітні системи інших країн. Саме в них вчитимуться колеги з усього світу. Напередодні Дня вчителя 2024 Освіторія.Медіа зібрала безцінні уроки для світу від українських освітян.
Урок для світу № 1
Українські вчителі діють поза межами класу:
чужих учнів і педагогів не буває
Українські вчителі не лише долучаються до волонтерських ініціатив із допомоги воїнам на передовій, а й самі започатковують волонтерські спільноти. Саме так вчинили освітяни Юрій Гайдученко та Людмила Булигіна: їхня організація «Вчитель іде в ЗСУ» надає прицільну допомогу педагогам, які зараз захищають Україну зі зброєю в руках.
— Коли зустрічаються чотири українські вчителі, четверо з них — волонтери, — каже Людмила Булигіна. — Я не знаю жодного українського педагога, який би не допомагав українській армії.
Фонд «Вчитель іде в ЗСУ» відправляє колегам на фронт автомобілі, прилади нічного бачення, тепловізори та багато інших засобів захисту. Просто зараз ви можете задонатити суму своєї щоденної кави на проєкт «Вчитель іде в ЗСУ»: потрібно підтримати збір РЕБ від FPV-дронів захисникам.
Українські вчителі з великим запалом долучаються і до освітнього волонтерства. Коли на початку широкомасштабної війни тисячі учнів з різних куточків країни втратили можливість навчатись у своїх школах очно, натхненні вчителі підхопили цих дітей на навчання до «Української дистанційної школи», яку створили буквально за кілька днів. Лише за перший тиждень роботи проєкту на нього зареєструвалися сотні дітей з інших областей. А за три місяці в школі вже навчалося понад три тисячі учнів.
— Багато учнів, які зареєструвалися до нашої онлайн-школи, перебували на окупованих територіях і мали проблеми зі зв’язком.
Для них вчителі розміщували завдання на платформі Moodle, ділилися відеопоясненнями та декілька разів на тиждень проводили консультативні зустрічі, щоб діти мали змогу обговорити свої проблеми та отримати додаткове пояснення, — розповідає Ірина Сокол, одна з педагогинь-волонтерок «Української дистанційної школи».
Урок для світу № 2
Постійне вдосконалення знань із психології та вміння стабілізувати емоційний стан учнів
— Чимало ресурсів держави, громадського сектора, міжнародних фондів спрямовано зараз на психологічну підтримку дітей. Вчителі та вихователі проходять курси, майстерки, пов’язані з наданням психологічної допомоги дітям, — розповідає одна з найкращих учителів України і світу за версією Global Teacher Prize, дитяча психологиня Наталя Гладких. — Це пов’язано з війною, адаптацією на новому місці проживання, повітряними тривогами та систематичними обстрілами.
Високий запит учителів наразі про стабілізацію психічного стану дітей, вираження емоцій та вміння «заземлятися». І це не дивно, бо саме вчителі стикаються під час навчального процесу з різними емоційними станами дітей. Тільки в спокійному стані дитина може засвоювати знання та набувати навичок — коли активовані інтерес та зацікавлення. А під час обстрілів, повітряних тривог, новин про втрати, сукупність складних емоцій та станів у дітей активує захисні механізми, такі як «тікати», «нападати», «завмирати», і рептильний мозок спрямовує всі сили на те, щоб захищатися, а не вчитися.
Саме українські вчителі допомагають дітям розвивати навички соціально-емоційного інтелекту, самоконтролю і саморегуляції, надають едукацію відносно того, що відбувається з нашим тілом і як справлятися із сильними емоціями, створюють фундамент для розвитку дитини, її впевненості, стійкості та вміння просити про допомогу, що зробить її успішною в майбутньому. На уроках та заняттях частіше використовують емоційні хвилинки, техніки усвідомленості, медитації, рухові техніки. З дітьми працюють психологи на індивідуальних та групових консультаціях. Вони готові бути поруч і пробують допомогти, вивчають особливості впливу війни на формування особистості дитини та які види підтримки є найефективнішими в екстремальних ситуаціях. Наразі формується та створюється багато програм психологічної підтримки дітей, навчаються вчителі, психологи та соціальні педагоги. Однією з таких програм є корекційно-розвиткова програма формування стійкості до стресу у дітей дошкільного віку та школярів «Безпечний простір».
Урок для світу № 3
Вчителі стають опорою, яка допомагає школярам
витримати тиск війни
— Українські вчителі — це приклад виняткової стійкості та відданості професії, яка часто залишається недооціненою суспільством, — розповідає очільниця ГС «Освіторія» Зоя Литвин. — Коли пандемія Covid-19 сколихнула світ і освіта опинилася перед нечуваними викликами, наші педагоги швидко опанували цифрові інструменти, аби й далі творити щоденні дива у класах. Освіта в часи повномасштабної війни з росією — наш унікальний досвід, якого немає в жодної іншої країни.
Українським учителям довелося навчитися долати цей виклик самостійно, без очікування подяк чи визнання. А також часто — не чекаючи розпоряджень чи інструкцій згори. Вони евакуйовували дітей з окупованих територій, відкривали нові школи для переміщених осіб, навчали й підтримували тих, хто залишався на ТОТ, створювали цифрові школи. Вони звикли знаходити шляхи, щоб навчальний процес не припинявся, попри всі труднощі. Одночасно вони морально підтримують колег, учнів та їхні родини. Адже навчання в умовах постійної загрози — це величезний виклик. І коли діти не почуваються в безпеці, їм важко зосередитися на освіті. Часто саме вчителі стають опорою, яка допомагає школярам витримати тиск війни.
Я впевнена, світ може багато чого навчитися в українських учителів: гнучкості, суперсили креативити та підтримувати дітей у найскладніших обставинах, рухатися вперед, приймати рішення. Але найважливіший урок — невтомна праця заради майбутнього і виховання нового покоління, яке піклуватиметься про свою країну та збереження її національної ідентичності.
Урок для світу № 4
Феноменальний рівень адаптивності в часи невизначеності
— Світ намагається нашу освіту вилікувати своїми ліками, дивлячись на неї як на головного героя роману. Але світові варто побачити силу української освіти в контексті умов, які її творять, — ділиться думками один з найкращих вчителів України за версією Global Teacher Prize Ukraine Василь Дяків.
Переосмислення ролі та місця педагога як людини, яка, окрім основного місця роботи, має своє життя — це своєрідне українське ноу-хау. В інших державах воно відбувалося поступово і в умовах постійності та прогнозованості. Але у світу досі не було досвіду, коли таке переосмислення починається й триває в умовах широкомасштабного вторгнення, обмеження ресурсів, підвищення психологічного тиску на професійну діяльність педагога зі сторони системи та значної недовіри суспільства до професійної діяльності вчителів.
Феноменальне вміння українських педагогів адаптуватися у часи тотальної невизначеності — це те, що можуть сміливо запозичувати педагоги та освітні системи інших держав. Особливо з урахуванням того, що система час від часу генерує правила, які ускладнюють освітній процес і роблять його дедалі плутанішим. А педагог і далі на межі морально-вольових зусиль творить нову реальність.
Пам’ятаєте слова Ліни Костенко із «Записок українського самашедшого»? «А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни». Ці слова можна сказати про сучасного українського вчителя.
Урок для світу № 5
Здатність навчати дітей офлайн в умовах постійних повітряних тривог
— Стійкість та ініціативи, з якими наші освітяни працюють саме з фізичними ризиками та з фізичною небезпекою під час викладання в умовах широкомасштабного вторгнення, заслуговують на окрему увагу та повагу світової освітньої спільноти, — розповідає в коментарі для Освіторія.Медіа Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України.
Сценарії, якими користуються освітяни, щоб зберігати дітей в офлайн-освіті попри постійні повітряні тривоги та відключення електроенергії, потребують окремого вивчення та систематизації. Ми хочемо донести цю інформацію світу і працюємо зараз над цим у Міністерстві.
Ще один важливий виклик, у якому ми перебуваємо (і це не тільки про виклик війни), — це питання багатошарових трансформацій, які проходять зараз у нашому суспільстві. Це трансформації політичної, економічної та інших структур. Українські освітяни вчаться орієнтуватись у бурхливих змінах, і роблять це швидко. Адже їм потрібно давати відповіді на питання дітей на всі ці теми та змінювати й посилювати своїм баченням ціннісну базу учениць і учнів.
Урок для світу № 6
Ставка на емпатію: вчителі навчають учнів підтримувати одне одного в скрутну хвилину
— Щойно лунає повітряна тривога — наші вчителі нагадують учням, які чіткі дії мають зробити всі, спускаючись у сховище. Кожен учитель спокійний у цей час і пильно слідкує, щоб ніхто не вийшов за межі школи, коли є загроза. Цей спокій передається і нам, — розповідає Освіторія.Медіа Андрій, учень 9-го класу школи в селі Петропавлівська Борщагівка Бучанського району. — Під час війни вчителі стали більш уважні до потреб учнів, намагаються вберегти нас від зайвих негативних емоцій і навчають правильно діяти і домовлятися під час конфліктів. Адже зараз українцям важливо бути згуртованими, вміти підставити один одному плече у скрутний час. А ще вчителі намагаються нас вчити того, що реально знадобиться в житті. Вони кажуть: «Україна в майбутньому потребуватиме саме вас, треба готуватися, мати хороші знання».
Урок для світу № 7
Допомога учням у подоланні освітніх втрат із пожертвою власного часу
— Напевно, у світі немає рівних українським вчителям, які навчилися за мінімальний час доносити великий обсяг матеріалу. І головне — вони роблять це якісно, щоб ми на високі бали склали НМТ та вступили в університети, про які мріємо, — розповідає Освіторія.Медіа Тимофій, учень 11-го класу, який навчається в Чернігівському ліцеї № 1. — Якщо через блекаути чи інші причини ми пропускаємо важливі теми, вчителі дбають, щоб ми вчасно наздогнали. І використовують різні способи: викладають матеріали в різних форматах на сайті школи, приділяють цій темі час на наступних уроках, а за потреби проводять консультації, які можуть відвідати учні з різних класів. Я знаю, що це займає багато їхнього персонального часу, адже ця додаткова робота проводиться після завершення всіх уроків. І я не впевнений, що вона додатково оплачується. Та ще ні разу не чув, щоб хтось із моїх вчителів скаржився. Я їх дуже поважаю і хочу за все подякувати.
Урок для світу № 8
Викладання в підземних школах на глибині 6 метрів
через небажання залишатись у «вічному онлайні»
Українські освітяни створюють і підтримують нові формати освітніх закладів в умовах постійних обстрілів та багатогодинних повітряних тривог. Абсолютне ноу-хау для України — підземні школи. Нещодавно саме таку першу в Україні підземну школу відкрили в Харкові. Місто постійно атакують ракетами та КАБами, а повітряні тривоги тут можуть тривати і пів дня. Тож попит на навчання в постійно діючому укритті надзвичайно високий, а дітей у заклад-сховок батьки записують заздалегідь. Підземна школа приймає на навчання 900 дітей у дві зміни. Місцеві вчителі та учні надзвичайно радіють, що вперше після широкомасштабного вторгнення побачили одне одного наживо, хоч і на 6-метровій глибині та у класах без вікон, але з усвідомленим прагненням навчатись у безпеці, а не вдома онлайн та під постійні вибухи.
Урок для світу № 9
Вчителі України, як ніхто інший, усвідомлюють важливість своєї місії
— І ця місія вкладається у три слова: майбутнє нового покоління. А це саме йому відбудовувати Україну після нашої омріяної перемоги, — ділиться думками Ігор Хворостяний, вчитель із багаторічним стажем і керівник директорату шкільної освіти МОН. — Задля цього вчителі роблять значно більше, ніж могли б за обставин мирного й спокійного життя. Вони стійкі та гнучкі і продовжують працювати з дітьми в не найкращих умовах життя. Навіть коли, здавалося б, немає можливості провести урок — знаходять способи: під’єднуються до мережі з пунктів незламності, вуличних парковок чи кав’ярень з генераторами. Це говорить про одне: вчителі зацікавлені в тому, яка молодь у майбутньому житиме і працюватиме в нашій країні.
