Успішне дистанційне та змішане навчання можливе — переконані педагоги і директори шкіл з різних країн світу. На щорічній конференції освітніх інновацій Bett Conference вони поділилися практичними порадами, як зробити дистанційку успішною. Ми записали для вас найкорисніші тези з досвіду онлайн-викладання у США, Великій Британії, Північній Ірландії та Південній Кореї.
Щойно почалося дистанційне навчання — раптом усі стали вчителями і почали розповідати нам, педагогам, як ми маємо робити свою роботу. Перейти в онлайн ми мали дуже швидко і з нуля. Тож перше, що варто зробити, це зрозуміти реалії життя ваших учнів та їхніх родин: що відбувається в їхніх домівках, хто ще із членів родини працює з дому. Зважаючи на все це, ми створили розклад занять дуже гнучким.
Друге, ми домовилися про довіру: довіру до нас як учителів і професіоналів своєї справи, які знають, що і як треба робити. Адже була велика вимога від суспільства, щоб навчання в дистанційному форматі копіювало традиційне класне викладання. Але ми поступово показували інші методи роботи і отримували зворотний зв’язок, тож урешті почули від батьків: так, це працює. Найважливіше — дати рівний доступ усім учням до того, що ми робимо онлайн.
Моя головна порада: коли викладаєте дистанційно, думайте так: «А що б я зараз викладав, якби мав тільки цей тиждень навчання з дітьми?» Цей вдалий лайфхак ми з колегами у школі використовуємо, щоб розставляти пріоритети і фокусувати свою увагу на найголовнішому.
У нашому коледжі близько 8 тисяч студентів, наша програма включає понад 50 галузей — від розробок програмного забезпечення до сфери обслуговування. Навчальна програма — дуже неоднорідна, і потреби студентів теж різні.
Ми почали з того, що переглянули навчальні плани з вересня і адаптували їх до можливих періодів жорсткого карантину. Щойно уряд посилював локдаун, ми дуже швидко мали пристосуватися до цього. Вчора, наприклад, ввели пом’якшення режиму проведення зовнішніх іспитів, тож сьогодні вранці я працюю над змінами інструкції для студентів.
Але ми також розуміли, що є предмети, які викладаються лише через практичний досвід у приміщеннях коледжу: перукарської майстерності чи слюсарної справи неможливо навчати онлайн. Тож ми намагалися зберегти практичні заняття, наскільки це було можливо. Дбаючи про безпеку студентів, ми поставили санітайзери для рук, екрани, щоб забезпечити дистанцію, а також запровадили процедуру самоізоляції для кожного студента, хто має найменші ознаки ГРВІ чи мав контакт із хворими на COVID-19. У цьому також є великий елемент довіри — маємо довіряти і викладачам, і студентам, покладатися на їхню відповідальність, щоб не перетворюватися з учителів на поліцейських.
Інший важливий елемент — технології: ми створили онлайн-платформу для коледжу, що має доступ до всіх ресурсів. Кожен студент має е-портфоліо, куди завантажує свої роботи. У нас багато студентів із незабезпечених родин, тож коледж надав їм у користування понад тисячу персональних комп’ютерів для навчання.
Наш пріоритет у навчанні — це командна робота студентів. Ми навіть заборонили для себе слово «віддалене навчання», бо люди вчаться одне від одного, у співпраці. Тож робимо все, щоб студенти працювали спільно, навіть якщо це відбувається за допомогою цифрових інструментів.
Наш досвід дистанційного викладання був трохи іншим. Південна Корея дуже близько до Китаю, тож ми відразу розуміли, що вірус прийде до нас за лічені дні. З огляду на це, ми почали діяти. Ми не хотіли робити кроки у відповідь на COVID-19, але прагнули відразу будувати змістовне дистанційне навчання. Наш головний висновок: дистанційне навчання потребує ретельного планування і підготовки, тоді його можна втілити справді успішно.
Ми створили 6-ступеневий рамковий документ, який невдовзі опублікуємо онлайн. Перший етап передбачає подивитися на місію школи. Наша звучить так: «Надихати та спонукати дівчат любити навчання та створювати кращий світ». Мало просто роздати учням гаджети і дати доступ до інтернету. Треба зробити навчальну програму змістовною, щоб вона відповідала місії школи. Для цього ми мали зрозуміти, які є бар’єри для навчання.
Ми провели величезну кількість досліджень і знайшли аналітичні дані за 2018 рік, які визначили 65 перепон у дистанційному навчанні. Ми згрупували їх у п’ять категорій і намагалися долати. Наприклад, один з бар’єрів — цифрові навички педагогів. Ми переконалися, що всі наші вчителі володіють ними. Інший бар’єр для нас — мова. Маємо багато учениць, які ще недостатньо володіють англійською, щоб повноцінно навчатися дистанційно. Тож нам потрібні були перекладачі або програми, які це робитимуть. Ми провели тренінги для вчителів зі змішаного навчання, щоб вони вміли ефективно поєднувати синхронне і асинхронне навчання.
Ми розуміли, що дистанційне навчання вимагає більше годин підготовки від учителів, ніж навчання у класі. Наше дослідження показує, що за дистанційної форми викладання вчитель має додаткових 20 годин навантаження на тиждень. Тому, щоб спростити роботу педагогів, ми дозволяли їм працювати зі школи, адже тут є все обладнання, є людина, яка завжди може допомогти з технікою, і тут їх ніхто не відволікає. Для інтерактивних занять ми підібрали програмне забезпечення з використанням віртуальної реальності. Також запровадили break-out rooms — окремі віртуальні кімнати, де діти могли працювати у групі, щоб розвивати свої навички співпраці.
Після першого тижня навчання ми провели опитування дітей і батьків та внесли зміни у навчальний план і розклад. Після другого тижня ми отримали фідбек, що діти і батьки задоволені. Коли зрозуміли, що це працює, створили спільний документ, куди вчителі вносять свої ідеї, найкращі практики і так діляться ними.
Усе це забрало в нас багато часу і зусиль — ми працювали все літо, щоб добре спланувати цей навчальний рік. Якщо треба дати одну пораду, я би сказав учителям — дбайте про себе: робіть фізичні вправи, спіть достатню кількість годин, вимикайте свої смартфони за годину до сну. Якщо ви втомлені та у стресі, ви будете приймати погані рішення.
Дистанційне навчання трапилося з усіма дуже раптово, але ми дали собі час: дали можливість вчителям опановувати нові інструменти поступово, один за одним призвичаюватися до них. Ми також створювали вчительські команди, щоб колеги спільно навчалися і ділилися досвідом. Ми не можемо прогнозувати, як виглядатиме наше майбутнє, але, гадаю, змішане навчання в ньому точно буде. Тому цифрові навички і використання комп’ютерів на уроках — це корисні навички, що й далі знадобляться нам.
Друга важлива річ — використання break-out rooms: це особливо ефективно у роботі з найбільш вразливими учнями. Я неодноразово бачила, як помічник вчителя бере одного або кількох учнів, що трохи не встигають за рештою, і працює частину уроку з ними в окремій кімнаті. Потім вони повертаються до класу і всі разом діляться своїми здобутками за урок. Такі break-out віртуальні кімнати добре працюють і в онлайн-навчанні.
Нарешті, перевага дистанційки, яку я найбільше ціную, це моментальність реакції чи коментаря від учителя. Здається, вчитель ніколи не був настільки спрямований на кожного учня окремо, як під час онлайн-навчання, коли діти пишуть запитання в чат, а вчитель може відразу відповісти, не відволікаючи інших.
