Література — це, насамперед, мистецтво. І завдання вчителя в школі — відкрити це учням. Часто таку мету важко здійснити лише за допомогою перевірочних тестів, традиційних, а іноді й інтерактивних форм роботи. Проте поєднання літератури з іншими видами мистецтва може подарувати вчителю та учням справді незабутні емоції та естетичне задоволення.
Комікси
Візуалізація зараз є однією з найзатребуваніших форм сприйняття інформації. Картинки привертають увагу, їх часто використовують у презентаціях і підручниках, створюють інфографіку для кращого засвоєння матеріалу. Чому б не запропонувати дітям візуалізувати те, що вони прочитали?
Звичайно, книга (особливо якщо йдеться про дитячу книжку) — це своєрідний симбіоз роботи письменника та художника. Ілюстрації іноді можуть зіграти вирішальну роль у тому, буде прочитана історія чи ні.
Щоб розібратися, що ж таке комікс, спочатку можна запропонувати дітям підготувати доповідь або презентацію про історію коміксів: виникнення, розвиток, найвідоміші твори цього жанру. Далі учні малюють свій комікс за мотивами прочитаного тексту. Також учитель може створити власну намальовану історію для вивчення певного твору, який діти важко сприймають або не розуміють.
Чи можна вважати комікс жанром літератури? Чи це окремий вид мистецтва? Чому? Що ви знаєте про «мальовані історії» або «мальсторії»? Чому їх називають дев’ятим видом мистецтва? Дискусії або дебати з таких питань справді будуть цікавими.
І навпаки: можна перетворити картинки на слова. Учням пропонують серію малюнків з персонажами твору, який вони тільки будуть вивчати і зміст якого ще не знають. Треба зрозуміти, про що йдеться, і створити діалоги для «хмарок», куди вписувати слова, або написати цілісний текст-історію.
Що дає комікс:
- розвиває уяву, критичне мислення,
- збагачує словниковий запас,
- дає можливість учневі виразити себе та свою думку в незвичний спосіб,
- підвищує мотивацію до прочитання тексту: цікаво дізнатися, наскільки вигаданий сюжет історії збігається з оригінальним.
Театр тіней
Інсценізація — не новий навчальний метод. Але створення саме театру тіней видається незвичайним та менш поширеним, тому й цікавішим.
Для постановки діти користуються навичками, отриманими на уроках образотворчого мистецтва (малювання та вирізання фігурок героїв, декорацій, створення екрана-«сцени»), музики (вибір композицій відповідно до характеру певного епізоду вистави), літератури (читання тексту, вибір уривка або всього твору для постановки, створення сценарію або написання учнями власної п’єси), акторської майстерності (діти мають не прочитати текст вголос уперше, а прорепетирувати, «пройти» епізоди кілька разів зі своїми партнерами по сцені, досягти необхідної інтонації).
Як створити
Для інсценізації учні разом з учителем обирають певний твір або розділ з нього. Далі діти визначають свою роль у постановці: артисти, художники-декоратори, музичний продюсер/ діджей/ відповідальний за музику (можна назвати як завгодно).
Артисти й художники спочатку обговорюють розмір сцени, декорацій та персонажів, бо всі фігурки мають бути пропорційними. Артисти уважно шукають у тексті описи своїх героїв, відповідно до яких створюють на чорному картоні силуети. Щоб фігурка була охайнішою, можна вирізати її канцелярським ножем. Після цього з другого, «світлого» боку наклеюють паличку (від морозива, для суші, пряника, барбекю тощо або виготовляють її із цупкого картону). Також артисти готують роздрукований текст епізоду/твору, де виділяють свої слова. Це допоможе на репетиціях.
Художники-декоратори (до трьох осіб, якщо для постановки обрали невеличкий твір або фрагмент) розподіляють обов’язки. Учні створюють «театр» — коробку, одну грань якої треба замінити пергаментом. Це так звана сцена. На фоні пергаментної стіни, яку з-за «лаштунків» треба підсвічувати настільною лампою або прожектором, учні розташовують готові декорації. Залежно від місця дії, це може бути трава, пагорби, очерет, річка, курінь тощо. Для зміни декорацій потрібна ще одна людина. Деякі елементи, якщо вони розташовані по краях екрана, можна прикріпити скотчем. Також потрібен освітлювач сцени, якщо лампу або прожектор не вдасться зручно закріпити.
Музичний продюсер готує інструментальні композиції, що відповідають за характером та атмосферою певному епізоду інсценізації: кумедному, таємничому, напруженому, романтичному, драматичному тощо. Для невеличкої постановки достатньо 2–3 мелодій. Необов’язково музичний твір має лунати повністю. Іноді для передачі емоції достатньо використати короткий фрагмент протягом кількох секунд та застосувати ефект згасання звуку.
Що дає театр тіней
Театр тіней на уроці — це низка можливостей для дітей. Наприклад, він дає змогу:
- усвідомити учневі власну вагомість, прищепити дітям відповідальність, адже це командна робота: хтось не виконає свою частину — і вистава «зруйнується», стане недосконалою;
- розкрити дитині свої уподобання (наприклад, музичний продюсер, швидше за все, найбільше захоплюється музикою і насамперед шукатиме супровід серед своїх улюблених композицій),
- розширити межі пізнання (що таке театр тіней, як це працює, нові навички — пошукові насамперед),
- відкрити для себе щось нове в образотворчому мистецтві, запровадити «уважне читання» серед учнів для подальшої роботи з текстом.
Доцільно починати втілювати ці методи ще в середніх класах, бо саме в цьому віці дітей легко захопити новим та оригінальним. Далі їхні навички вдосконалюватимуться, отже, зростатиме не лише загальний рівень, а й естетичний смак та вимогливість до себе.
