Світ у нових умовах: Саме час прислухатися до вчителів

Що може дати конкретному вчителю міжнародна співпраця? Що відкрили для себе освітяни під час дистанційного навчання? Чого їм найбільше не вистачає в різних країнах? Про це та інше йшлося на найбільшій у світі міжнародній онлайн-конференції Т4 «Освіта після COVID-19», особливо під час сесії «Лідерство вчителя. Професійне покликання промотувати та захищати вчителів у часи невизначеності».

«Працюю представником вчительства у владі»

Ситуація з пандемією така, ніби раніше ми будували машину, а тепер раптом треба зробити космічний корабель, — вважає модератор цієї сесії, сенатор та колишній міністр освіти Аргентини Естебан Булріч. — Це виклик, несподіванка, але відкриває нові можливості. Викликає обурення те, що половина світу не матиме доступу до того, що дасть ця конференція, бо вчителі обділені сучасними технологіями. Нова норма: прислухатися саме до вчителів, а також по-справжньому поставити учнів у центр навчального процесу.

Не можна повертатися до того, як усе було раніше.

Як довело опитування серед учасників конференції, третину з них як лідерів не підтримує шкільне керівництво. Найкращі вчителі світу розповідають, як цьому можна протистояти.

Наприклад, викладачка гуманітарних наук у Rooty Hill High School Ясодай Сельвакумаран відома не лише в Австралії, адже вона — одна з ТОП-10 світової премії Global Teacher Prize 2019.

— Під час пандемії всім помітно, що саме вчителі у центрі, їхнє лідерство критично важливе, — вважає Ясодай Сельвакумаран. — Вчителі — це вже лідери, впливають, коли працюють у класі з дітьми та за межами класу. Я щойно перед карантином отримала нову посаду — працюю з урядом як представниця вчительства. Це унікальна посада, яка виникла після світового Global Teacher Prize. Важливо, щоб педагоги могли доносити точку зору до тих, хто ухвалює рішення. Усі мають дізнаватися більше про реальне життя вчителів. Ми не маємо думати про себе як про окремих вчителів, ми — частина системи освіти.

Серед спільних для різних країн проблем такі: привести до шкіл молодих вчителів, зробити, аби вони не звільнялися. Для цього необхідно їх підтримувати — дати зрозуміти, що є все необхідне, щоб працювати над добробутом громади, створювати вчительські товариства. Лідерів знаходити із самого початку — запровадити наставництво для них, причому різне — як від досвідчених педагогів, так і від активніших новачків у школах.

Вчителям варто більше підтримувати одне одного, але ще — впливати на всю систему, співпрацювати з педагогічними факультетами університетів.

Пандемія змусила нас стати гнучкими, робити все на ходу: створювати нові форми навчання онлайн. Скажімо, нині в Австралії ми повертаємося до традиційного навчання у класах, але досі збираємо ідеї, які дало онлайн-навчання.

Нові технології допомагають і в лідерстві. Вчителі відкрили для себе нові можливості завдяки дистанційному навчанню: працювати в командах, щось модерувати.

«Влада в освіті — у руки вчителям»

Освітній гуру Арман Дусе міжнародний експерт у галузі освіти, коуч, письменник, учитель зі світовим іменем, один із півфіналістів світової премії Global Teacher Prize. У канадській школі Riverview Middle School він викладає гуманітарні науки.

Дистанційна освіта створює непросту ситуацію, яка може тривати аж до винаходу вакцини проти COVID-19. Люди в усьому світі зрозуміли, наскільки важливими є шкільні структури в наших громадах. Пандемія довела, що саме вчителі мають планувати програму, оскільки вони ліпше розуміють ситуацію, в якій працюють. Програма має відповідати тому, що потрібно громадам. Не можна, щоб усе змінювалося щоразу, як до влади приходить новий уряд. Тому треба зробити процеси зміни освіти аполітичними, владу в освіті віддати в руки вчителям.

«Добробут учителя — Здоров’я, щастя та процвітання: Як зробити це пріоритетом у новій нормі?» — на цю тему спілкувалися освітні експерти з усього світу на конференції Т4

Які найбільші нині проблеми?

Перше питання: технологічні інструменти — яким чином ви можете впоратися з усіма цими джерелами, ресурсами, які використовуєте на уроках. Онлайн-навчання має бути індивідуальним, збирати зворотний зв’язок. Ми мусимо бути гнучкими, ліпше розуміти обставини життя учнів та їхніх родин. У багатьох 3–4 дитини шкільного віку та лише один комп’ютер, який намагаються розділити для навчання. У світі є проблеми з рівністю через технології, які ми маємо вирішувати гнучкістю в підходах.

Друге. Якщо ми говоримо про онлайн-навчання або використання телебачення та радіо, також потрібен час, щоб підготуватися до такої нової форми роботи. Якщо якісь методи не працювали в класах, то тим паче вони не спрацюють онлайн. Це все — нове поле, неможливо взяти і скопіювати в когось. Слід зрозуміти, як правильно оцінювати під час дистанційного навчання. У яких випадках потрібна синхронність, а коли — асинхронність. Як зробити так, щоб у дітей було бажання продовжувати навчатися.

Третє. Як стандартне тестування (в Україні — ЗНО) вплинуло на наших дітей? Це схоже на слона в кімнаті, бо чимало шкіл навчають лише підготовки до тестування. Але якщо брати до уваги «нову норму», ми маємо навчати дитину в цілому, розвивати компетенції, зважати на м’які навички. Загалом необхідно приділяти увагу дитині, а не натаскувати до тестування.

Наприклад, зараз усі говорять про вбивство Джорджа Флойда в Міннесоті, США. Як учитель ви можете проігнорувати це, а можете поговорити про расизм з учнями, як це роблять найкращі освітні експерти. Бо саме тоді, коли ми з учнями обговорюємо сьогодення, має сенс усе, чого ми їх навчали.

Як свідчать прогнози, до 2030 року залишиться 69 млн вчителів, тобто великої кількості педагогів не вистачатиме, особливо в Африці. Треба подбати про зміну. Є молодь, яка навчається, але їм ще потрібне наставництво. Стандарти професії мають бути схожими в різних країнах. Адже ми не візьмемо на роботу лікарем інтерна, в якого 3–4 тижні практики, а в багатьох країнах вчителями стають студенти.

«Створювати базу даних найдієвіших методів»

Доктор філософії, асистент професора BRAC Institute of Educational Development, BRAC University з Бангладешу Мохамед Махбуб Моршед:

Спілкуючись з політиками, почув таке: раніше ухвалювали рішення так: на 80 % ситуація зрозуміла, а на 20 % — ні. Нині все навпаки. Так і в освіті. З одного боку, збільшується розрив між різними прошарками суспільства. Це створює виклики. З другого боку, нові можливості — новий підхід до навчання. Чи можна самостійно навчатися? Як вчитися змішано (фізично й онлайн)? Як розробити програму, яка буде гнучкою?

Вчителі мають працювати онлайн, як дослідники. Варто створювати базу даних тих методів, які спрацювали найкраще.

Вчитель має стати людиною, яка сприяє добробуту дітей. У Бангладеші в державних школах, на жаль, немає системи, яка дозволяє надавати дітям психологічну підтримку.

Завдяки людям, які відповідають за творення політики, можна підсилити роль учителя.

Поступово створювати нову систему, спрямовану на рішення на місцевому рівні. Кожна школа стикається зі своїми перешкодами, до яких треба гнучко підходити. Якщо система освіти централізована, це не дозволить творчо розвиватися вчителям, бо їм доводиться робити купу непедагогічної роботи, писанини. Також варто розвивати систему професійного розвитку для освітян — і це не лише про навчання, а й про мережі вчителів, контакти між ними. Я якраз координую програму професійного розвитку та підвищення лідерських якостей.

Дівчина, в яку стріляли за навчання

Окрема тема конференції — лідерство в освіті жінок «Голос — дівчатам». Одна з найвідоміших у світі активісток, лауреатка Нобелівської премії миру — Малала Юсуфзай з Пакистану. Вона стала відома у 2009 році завдяки блогу, який 11-річна дівчинка писала для Бі-Бі-Сі. Детально розповідала про своє життя за режиму талібів, коли за навчання дівчаткам загрожує смертна кара.

Коли дитина поверталася додому в шкільному автобусі, люди в масках і зі зброєю знайшли саме її і вистрелили в голову. Малала дивом залишилася живою і після тривалого лікування в Британії навчалася у школі в Бірмінгемі, а потім в Оксфордському університеті на факультеті філософії, політики та економіки. Дівчина написала книжку «Я — Малала» і створила разом з батьком Фонд Малали, що працює в галузі освіти для дівчат. 59 його представників діють у 8 країнах.

На конференцію завітав батько Малали, вчитель та активіст миру, прав жінок та освіти Зіауддін Юсуфзай:

Хочу подякувати всім вчителям, які працюють під час пандемії COVID-19 в дуже незвичайних обставинах та надають безпрецедентні послуги в усіх країнах. Ці нові обставини дають нам можливості переосмислити освітні системи, де вчителі були обмежені класними кімнатами і просто не дивилися за ці межі.

Вчителі вже є лідерами, бо змінюють людей, трансформують громади, будують цілі нації, вчать своїх учнів лідерства. Я теж отримав натхнення від 2–3 вчителів, які змінили моє життя. Пам’ятаю директора школи, який зібрав усю громаду і зробив школу центром сільського життя. Мій батько теж був моїм учителем. Коли педагогом став я сам, я не просто викладав математику, мови, у мене була незалежна школа, яку я використовував як платформу для соціальних змін. На жаль, під час диктатури Талібану підірвали понад 300 шкіл. З учителя я став борцем за право на освіту.

Для розвитку лідерських навичок співпраця з колегами — це найважливіше. Розповім особисту історію. Я 18 років працював вчителем у Пакистані. І дізнався слово «дислексія» лише в Британії, коли мене запитали, як у моїй країні підтримують таких учнів. Звісно, у мене не було відповіді. Якщо ж буде розвинена співпраця на міжнародному рівні, вчителі зможуть позбутися таких прогалин, обмінюватися ідеями, інформацією і зможуть піднімати рівень суспільства разом.

Вчителі мають бути майстрами технологій, IT-інструментів. У віддалених регіонах, у країнах, що розвиваються, часто єдине, що в них насправді є: дошка та крейда (чи маркер). Звертаюся з проханням до представників влади різних країн: надати вчителям найновіші технології, щоб використовувати для викладання. Під час пандемії ми побачили, наскільки потужним було використання IT.

Лист до вчителів усього світу від Малали

«Шановні вчителі!

Я сподіваюся, що цей лист ви прочитаєте в якнайкращому стані здоров’я під час цієї глобальної кризи.

Коли ми всі підлаштовуємося до нової і непростої реальності, вчителі стикаються з вагомими професійними викликами. Дякую за те, що ви можете допомогти учням продовжувати вчитися.

Мій батько був моїм першим учителем. Він підбадьорив мою цікавість, дав книги для читання та заохотив мене ділитися думками. Без його підтримки я не була би там, де я зараз: готуюся до випускних університетських іспитів, вільна у виборі власного майбутнього. Як і мій батько, ви формуєте наступне покоління лідерів.

На жаль, для багатьох дівчат у країнах з низьким рівнем доходу пандемія COVID-19 буде більшим, ніж тимчасова перерва занять. Останні дослідження Фонду Малали показують, що після пандемії на 10 мільйонів більше дівчат можуть залишитися без освіти через збільшення бідності, підліткові вагітності, збільшення обсягів домашніх обов’язків. Фонд Малали просить ваші уряди виконувати свої зобов’язання перед учнями, допомагаючи їм підключитися до можливостей дистанційного навчання, гарантувати, що дівчата повернуться до класу, коли школи знову відкриються.

Ми також просимо вашої допомоги. Повернувшись до шкіл, переконайтеся, що ваш клас — це місце, де дівчата можуть відчувати себе в безпеці і процвітати. Використовуйте свій вплив для боротьби з гендерною нерівністю та соціальними нормами, які стримують розвиток дівчат.

Ви працюєте для дітей у світі, і ми вдячні вам за вашу відданість, за кожну дівчинку та кожного хлопчика, про яких ви дбаєте».

Залишити відповідь