Зустрічайте, нова рубрика «Освіторії» — Словник НУШ. Просто й доступно пояснюємо термінологію, визначення та положення, які стосуються теми Нової української школи.
Серед рекомендацій МОН для вчителів — віддавати перевагу зеленій ручці замість червоної. Але чому зелена ручка — це кращий вибір для вчителя, ніж червона? Багато хто помилково інтерпретує, що червоний — «колір небезпеки», який може злякати чи навіть травмувати психіку дитини. Однак справа зовсім в іншому.
Метод «зеленої ручки» полягає в тому, щоб фіксувати увагу дитини не на помилках, а на успіхах. На тому, що вийшло краще. Саме так дорослі навчають дітей не концентруватися на поразках, а бачити свої маленькі перемоги. Після такого заохочення учні мимоволі прагнутимуть повторювати позитивний досвід.
Приклад:
У зошиті учень написав тридцять «о». Зеленою ручкою варто позначити ті літери, які вдалися дитині найкраще. Дитина бачить, що вона вміє писати красиво і правильно — варто тільки повторити успіх, який відзначив педагог.
Хто придумав замінити червону ручку на зелену?
Метод «зеленої ручки» розробив славнозвісний Шалва Амонашвілі, засновник методу гуманної педагогіки. Під час візиту до Києва він розповів історію, яка надихнула його відмовитися від ідеї змушувати учнів фокусуватися на помилках, а помічати передусім позитивні зміни.
«…Якось дівчинка відкрила зошит, де все було покреслено червоним чорнилом, і розплакалася: «Я не люблю математику, я нічого не розумію. У мене все підкреслено червоним, скрізь помилки…» Моє серце розривається, коли діти плачуть. Але я знав, що треба вчитися в дітей, щоб вибудовувати принципи гуманної педагогіки. Тож я прислухався до голосу цієї дівчинки, яка запитувала мене: «Чому вчителі завжди шукають помилки?» Згадались і слова Сухомлинського: «Ведіть дітей від успіху до успіху, від радості до радості».
Пан Амонашвілі зізнався, що вже наступного дня він відмовився від червоної ручки й працював із дитячими зошитами, використовуючи лише зелені чорнила. Зелена ручка допомагала шукати не помилки в учнівських роботах, а успіхи. Педагог розповідав: «Якщо хоч одне слово в реченні написано правильно, якщо хоч один математичний приклад вирішено правильно — це успіх. Я підкреслюю це зеленим: «Молодець! Я радий, я здивований! Захоплений тобою!»
Що цікаво, в освітянина на столі завжди лежав зошит, де він використовував червоні чорнила. І це був… його особистий зошит. У ньому він записував власні помилки. Амонашвілі казав, що помилки дітей — це його помилки, упущення і неорганізованість у педагогіці. І що це вчитель насамперед має виправити помилки в себе самого. Паралельно пояснював учням, що помилка дає змогу навчитися, як зробити краще.
А як батькам втілювати «метод зеленої ручки»?
Якщо ви батьки і ваша дитина зробила щось «погане», не варто демонструвати розлюченість. Найчастіше в такий «дослідницький» спосіб діти пізнають світ.
Запитуйте в дитини, чому вона вчинила саме так. Якщо будете ставити питання без надриву, звичайним тоном — дізнаєтеся відповідь на кожен пункт у деталях. До прикладу, на шпалерах намальовано картину для тата — це той слоник з мультика. А на підлозі борошно, тому що хотілося спекти рогалики «як це робить мама».
Акцентуйте увагу на хорошому й розкажіть дитині, як зробити правильно. Наприклад, мама може подякувати сину чи доньці за допомогу на кухні: «У мене росте справжній помічник! Але сиру муку ми не зможемо їсти. Давай завтра разом приготуємо млинці. Я підкажу, що і за чим робити».
