Чому стільки галасу довкола освітніх втрат? Що буде, якщо діти «трохи недовчаться»? Умітимуть трохи менше, задовільно, а не добре? Все одно хворіють, прогулюють, ловлять ґав на уроках — невже це так страшно? Якщо освітні втрати не подолати вчасно та ефективно, це принесе значні збитки економіці держави на десятиліття вперед. У цьому переконані експерти Всесвітнього економічного форуму. Ми зібрали їхні головні прогнози зі звіту «Стимуляція Освіти 4.0. Інвестиції в майбутнє навчання заради повернення дитиноцентричної освіти».
За надолуження в освіті — трильйони доларів
Будь-яка країна є тим багатшою, що більше в ній освічених громадян і що краща їхня освіта. Так, це не єдина умова процвітання економіки. Але без неї нічого не працюватиме. Грубо кажучи, там, де люди погано і мало навчалися, там, де їм прищеплювали застарілі навички, чекати на багатство марно.
Півторарічні освітні втрати в школах світу можуть призвести до втрати понад 17 трлн доларів у всьому світі. Такою є прогнозована ціна для країн. Але сплачує її й кожна окрема людина. Освітні втрати за рік навчання означають зниження доходів на 9–15% у дорослому житті.
Ще сумніша ситуація, якщо йдеться про початкову освіту. Дослідження доводять: перші роки навчання мають непропорційний (порівняно з іншими шкільними роками), критичний вплив на інтелектуальний розвиток людини, на її вміння навчатися та інші найбільш популярні на ринку праці навички.
Подолання освітніх втрат і початок переходу до Освіти 4.0 принесе найбільші прибутки саме найбільш економічно успішним країнам: Китаю — 370 млрд доларів і США — 242 млрд доларів.
У Європі йдеться про 489 млрд доларів. Але найбільший ефект порівняно з економікою п’ятирічної давнини це дало б у Пакистані — покращення ВВП на 13%, Південній Африці та Тунісі — 10%, Бразилії — 8%. Це демонструє, що інвестиції в освіту приносять більше користі не в країнах з високим доходом, а там, де найбільше потребують фінансування. Скажімо, уявіть, що в усьому світі учні стали демонструвати такі самі навички, як у середньому в десяти «топових» країнах за результатами PISA. І навіть не всі навички, а покращили одну єдину здатність до спільного розв’язання проблем. Це принесло б додатково 2,54 трлн для глобальної економіки!
Звідки беруться такі великі гроші?
1. Люди, які мають повноцінну освіту, ефективніше працюють. Навчальні досягнення визначають 60% продуктивності працівників, довело дослідження, в якому взяли участь 64 країни. Але для більшої економічної прибутковості важливі як кількість, так і якість навчання — ідеться про перехід до Освіти 4.0.
2. Менше освічених людей ідуть у криміналітет. Якщо кращу освіту отримає на 1% підлітків більше, ніж нині, у майбутньому це принесе додатково майже 2,1 млрд доларів через зменшення рівня злочинності.
3. Більш освічені люди ведуть здоровіший спосіб життя і мають кращий фізичний стан. Це дає їм змогу почуватися щасливішими, вести повноцінніше життя. Краще здоров’я також обертається вищою продуктивністю і кращими економічними результатами, оскільки витрати на охорону здоров’я зменшуються, а люди пропускають менше робочих днів через хворобу.
4. Краще здоров’я — це кращі гени, умови вагітності. Тож вже у дітей сучасних школярів буде краще здоров’я (принаймні в ранньому віці). А саме малюки до трьох років мають найбільшу пластичність мозку. Вони зможуть охоче засвоїти досвід, який дасть змогу стати успішними в навчанні та дорослому житті. Діти школярів, яким допомогли подолати освітні втрати, матимуть кращі стартові умови в житті.
5. Через зниження злочинності, якісну освіту та отриману допомогу під час труднощів у навчанні люди зростатимуть з більшою довірою до державної влади та державних установ.
6. Освічені люди соціально активніші: серед них більше волонтерів, активістів місцевих громад, вони краще вміють знаходити спільну мову з іншими людьми. На 70% частіше вони стають політично активними, приходять голосувати. У них вища критичність мислення, тож шахраї мають менше шансів обдурити їх. Такі люди більш надійні для країни.
7. Збільшення кількості активістів та довіри до держустанов сприяє зміцненню, посиленню громадянських інституцій. Це дає кращі умови для розвитку бізнесу, малого та середнього підприємництва. І все це також обертається додатковими прибутками.
Вкладають гроші не в те, що потрібно?
Здавалося б, у світі на освіту витрачаються чималі гроші: 5 трлн доларів, близько 6% світового ВВП. Але і бізнес, і держава вкладають гроші не дуже охоче, на думку експертів. Більшість фінансів іде на оплату праці вчителів та утримання шкіл. 300 млрд доларів інвестицій на рік (такі показники були у 2020 році) — це лише 10% від того, що вкладають в охорону здоров’я. Особливо мало інвестицій у країнах з не дуже розвиненою економікою, де фінансові вливання якраз могли б дати найбільший ефект.
Найкраще інвестують у конкретні нові технології для закладів освіти. З 2020 по 2025 рік на такі потреби мають залучити близько 404 млрд доларів капіталу в усьому світі. Але найновіші AR/VR технології не допоможуть дитині надолужити пропущені знання та навички.
Експерти Всесвітнього економічного форуму розробили поради стосовно ефективного інвестування для державного сектора та бізнесу.
Три найважливіші напрямки інвестування
1. Впровадження нових технологій
Бізнес. У співпраці зі школами та міністерствами освіти варто визначити високоякісну цифрову інфраструктуру, яка підтримує інклюзивну та інноваційну освіту. Бізнес має гарантувати якість технологій, що надходять у школи. Треба віддавати перевагу тим із них, що доповнюють практичне навчання, виховання та розвиток навичок спілкування учнів, покращують комунікацію між учнями, вчителями та батьками. Освітян варто запрошувати у фокус-групи для розвитку нових освітніх технологій, орієнтуватися на їхній зворотний зв’язок. Від акценту на спонсорській допомозі, коли школа отримує якісь нові гаджети, варто перейти до наставництва у всебічному переході закладу освіти до Освіти 4.0, треба йти від запитів учителів.
Держсектор. Залучити всі ресурси для підключення шкіл до швидкісного інтернету та доступу до цифрових інструментів і платформ. У класах з інклюзивними практиками для рівного доступу до освіти мають якомога швидше з’явитися додаткові спеціальні технології для дітей з особливими потребами.
2. Нові механізми оцінювання
Бізнес. Співпраця з освітянами для створення нового механізму оцінювання (як для індивідуальних досягнень учнів, так і загалом навчальні програми, що відповідають очікуванням роботодавців). Нові оцінки мають базуватися на практиці застосування навичок у сценаріях реального світу, з якими діти після завершення школи зіткнуться на робочому місці. Орієнтири мають гнучко змінюватися разом із вимогами ринку праці. Бізнес може забезпечити ці конкретні приклади для освітян. Відносно невеликі гроші, а також певні затрати часу необхідні, щоб на практиці, на робочих місцях познайомити з професіями як учнів, так і вчителів. Замість поверхневих екскурсій на підприємства та в офіси має бути глибока й детальна співпраця зі школами.
Держсектор. Ефективним є введення у країнах освітніх паспортів — від дитинства до років роботи, у яких будуть вказані всі набутки людини у формальній і неформальній освіті. Це допоможе змістити увагу з формальної освіти (свідоцтва, сертифікати, оцінки) на розвиток навичок, отриманих будь-яким способом. Це дає змогу також швидко з’ясовувати, які прогалини є в розвитку національної робочої сили, та заохочувати залучення до навчання різних груп населення.
3. Розширення можливостей вчителів
Бізнес. Роботодавці, орієнтуючись на вимоги до працівників та працюючи з місцевими громадами, батьками, здатні розширити визначення професії «вчитель», вводити нові сучасні параметри. Наставник, тренер, викладач студії, фахівець з раннього розвитку, волонтер, що допомагає дитині долати прогалини, — усі вони мають набувати ваги в суспільстві. Ці професії варто популяризувати. Також слід зосередитися на опануванні цифрових навичок учителями та педагогами позашкільної освіти.
Спонсори здатні заохотити найбільш творчих освітян, які розробляють інноваційні методи навчання. Для підопічних шкіл хедхантери можуть полювати на вчителів-талантів, пропонувати їм особливі умови роботи (менший робочий день, соцпакет, вищий комфорт) та оплати. Доведеться розробити спосіб оцінювання практичності, успішності інноваційних методів. Кращі з них варто стимулювати та масштабувати на інші школи, допомагати під час впровадження.
Держсектор. Підтримуйте та створюйте стимули для залучення висококваліфікованих осіб до викладання. Розвивайте педагогічні здібності батьків та викладачів позашкільної сфери: неформальні умови отримання навичок слід легалізувати. Гарний ефект дає введення принципу «гроші ходять за вчителем» для підвищення кваліфікації освітян. Також експерти радять зосередитися на розвитку інвестицій в інноваційну педагогіку.
