Де на Новий рік вчитель може отримати в подарунок одяг, а де — максимум символічну листівку, створену руками учнів? Як відреагує німецький викладач, якщо на 1 вересня ти презентуєш йому розкішний букет квітів? Чи скрізь учням дозволено приносити ласощі на свій день народження? Напередодні свят українські батьки, які живуть в Японії, Німеччині, Йорданії, Туреччині, Угорщині та Італії, розповідають про традиції дарування подарунків у цих країнах.
Німеччина: щось зроблене на згадку
Катерина Піскова, мама першокласниці (Німеччина, Берлін)
У Німеччині тільки представники батьківського комітету напряму спілкуються з директором, вчителями і вихователями. Всю важливу інформацію вони публікують у чаті WhatsApp або надсилають на електронну пошту. Наприклад: «Скоро в нашої вчительки буде день народження. Здайте, будь ласка, від одного до п’яти євро». Не хочеш? Не здавай нічого, ніхто слова не скаже.
Якщо в батьківського комітету гарні стосунки з учителем — вони можуть уточнити, що саме йому подарувати. Зазвичай це сертифікати: звісно, не в спа чи на купівлю золота, а на книжки. Треба розуміти: викладач ніколи не візьме надто дорогий подарунок, бо це загрожує йому неприємностями.
Букети до школи ніхто не несе: ні на Перший дзвоник, ні на День учителя. Єдине — на Новий рік ми дарували невеликі вазони за 2 євро від усього класу. Якщо принесеш розкішний букет за 25 євро, тобі скажуть забрати його собі. Хочеш зробити індивідуальний подарунок? Хай твоя дитина намалює листівку з подякою. Тут дуже цінується щось зроблене власноруч на згадку.
Те саме стосується учнів. Подарунками обмінюються тільки на Різдвяні свята — організовують гру Таємний Санта, але купувати щось дорожче за 5 євро заборонено.
На свій день народження можна принести кульки, дудочки, солодощі в індивідуальному пакуванні — місцеві діти дуже люблять желейних жувальних ведмедиків. Іменинник натомість отримує позитивні емоції від привітань.
Єдине, коли дитина йде до першого класу — їй дарують так званий цукровий пакет від садочка, де лежать олівець, блокнотик та цукерочки для майбутнього школяра.
Туреччина: одяг та аксесуари
Андріана Сагун, вчителька в українській школі, виховує пасинка шкільного віку (Стамбул)
День вчителя в Туреччині святкують 24 листопада. Діти дарують подарунки, кожен від своєї сім’ї: одяг на власний розсуд, квіти, аксесуари; співають вчителям у класі пісню. Часто батьки дзвонять привітати викладачів особисто. Чому одяг? Якщо чесно, це пов’язано з тим, що він тут дуже дешевий. А от гроші в конвертах, як у нас, ніколи не дарують. Це вважається принизливим.
До речі, я теж вчителька. Працюю в українській школі при консульстві України в Стамбулі. Нас зазвичай вітає профспілка — минулого разу це був пакуночок з гелем для душу і кремом, а мами учнів спекли та принесли до школи смачненьке.
Коли у викладачів дні народження тут зазвичай не знають, з іншими святами не вітають.
На свій день народження дітки можуть пригостити одне одного та вчителя солодким — зазвичай купують батончики. Але ніхто нікому нічого не дарує. Хіба приносять щось на домашню вечірку, якщо їх запросили. Тоді це можуть бути одяг, іграшки, книжки.
На Новий рік обмінюватися подарунками тут не заведено.
Японія: так, щоб ніхто не побачив
Таня Костур, мама двох дітей (Іїдзука, провінція Фукуока)
В Японії вчителям подарунки не дарують. Навіть квіти. Від усього класу точно. Можливо, хтось це робить індивідуально, але 100% не на території школи і так, щоб ніхто сторонній не бачив.
Викладачі тут змінюються дуже часто: у деяких школах щороку, в інших — кожні два роки. Одного постійного класного керівника від 1-го до останнього класу тут немає. Дітей теж весь час тасують між паралельними класами. Це робиться, щоб уникнути знущань, якщо хтось не знайшов спільної мови з рештою однокласників.
Для спілкування з учителем у кожної мами є книжка на кшталт нашого щоденника. Туди можна записувати свої побажання чи уточнення. Наприклад, вчителька може повідомити, що син впав і розбив коліно або штовхнув однокласника, а я у відповідь — пообіцяти провести з ним бесіду на цю тему. Наприкінці навчального року тут можна залишити викладачу нотатку з подякою. Ось і всі привітання.
У дитячому садку було так само, але ми з батьками домовлялися і скидалися на невеличкі подарунки вихователю.
На день народження однокласників тут ніхто нікого не пригощає, на свята не обмінюються подарунками. Це можуть робити хіба що сусіди по вулиці, які товаришують, а не весь клас, як це заведено в Україні. На закінчення садка влаштовують святковий обід. Батьки замовляють їжу, а діти отримують від садочка невеличкі подарунки.
Італія: букет за 2 євро
Аліна Васілевська, мама двох школярок (північ Італії)
За чотири роки школи і садочка ми лише кілька разів збирали гроші — по 2 євро, щоб подарувати квіти наприкінці навчального року. Гроші в конверті ніхто не дарує.
Солодких столів тут немає, новорічних маскарадів та масштабних святкувань теж. Буває, батьки організовують невеличкі подарунки — наприклад, торбинки зі смаколиками.
Діти між собою подарунками не обмінюються. Принаймні, у нас такого досвіду немає. На день народження дозволяється принести коробку цукерок. Лише наприкінці року в школі влаштовують свято Культури країн. Цього дня батьки приносять солодощі, які самі ж напекли.
Угорщина: створення приємності
Ірина, мама школярки (Будапешт)
Зараз найбільш актуальна тема Різдва. Офіційно, звісно, ніхто нічого не чекає, не просить і не вимагає. Але спрацьовує людський фактор: якщо педагог хороший і є щире бажання, це веде до створення приємності.
Кожен вирішує питання подарунків по-різному. Десь батьки самостійно принесуть цукерки, шоколадки або подарунковий ваучер. Десь є мама-організатор, яка дуже коректно пропонує скооперуватись, а решта зазвичай з радістю підтримують. Тоді всі разом узгоджують, що та скільки купувати. Усе залежить від того, до якого закладу ходить дитина.
До коронавірусної епохи діти на дні народження часто приносили тортик, сік, дрібні солодощі. Інколи однокласників запрошують на святкування в ігрову зону з лазанками, гойдалками і різними безпечними дитячими атракціонами.
Там є святкове меню — куряче філе в паніні, картопля фрі, тортик (свій або їхній), напої. Тривалість — три години. Діти приходять у зручному одязі (футболках/штанах) і бігають/стрибають. Там може бути якесь шоу фокусів (залежить від місця), піца. Такого, як в Україні — кенді-бар, фотозона — тут немає. Спочатку я цього не розуміла, але зараз такий підхід мені починає подобатись. Адже дітям не потрібні ті піджаки й краватки, їм потрібен рух і радість. Такого поняття, як «тільки здорова їжа, то ж діти», тут теж немає: піца, кетчупи, булочки, недорогі шоколадні вироби — у хід іде все.
Йорданія: власна ініціатива і мінімум подарунків
Тетяна Фурманова, мама двійні (Ірбід — Вінниця)
Ні в державних, ні в приватних садочках та школах Йорданії немає такого підходу, як в Україні — з конвертами та обов’язковими подарунками. Але якщо батьки випадково дізналися про день народження вчителя, можуть з власної ініціативи презентувати квіти, парфуми або сувеніри. Маленькі діти часто роблять щось власноруч. Те саме стосується Дня вчителя. Це дуже зручно та класно, тому що ніхто не переживає, скільки грошей їм треба занести в навчальні заклади.
Новий рік за ісламом не святкують. Офіційно є два свята — закінчення посту Рамадан та Курбан-байрам.
Тут зовсім інше ставлення до святкувань та подарунків. Наприклад, день народження необов’язково відзначають у той самий день. Якщо кілька дітей народилися в межах одного місяця — призначають певну дату, замовляють торт, желе, кекси, попкорн, солодкі напої. Співають «З днем народження», інколи дитина може задути свічки. Але немає такого, що ти принц або принцеса цього дня. Це просто дитяче свято. Подарунки ніхто не дарує. Прийшли, привітали, поїли торт і розійшлися.
