Один з найпопулярніших проєктів Netflix вже чотири роки відкриває маловідомі факти з життя британської королівської родини. Так, ми дізнаємося про їхній підхід до вибору шкіл та педагогів — інколи досить контроверсійний. На прикладі серіалу та реальних джерел розповідаємо, з чого складалася освіта родини Віндзорів.
Індивідуальний підхід
Королева Єлизавета II та її сестра принцеса Маргарет — останні члени монаршої родини, які отримали домашню освіту. До семи років їхні заняття обмежувалися читанням і письмом. Уроки тривали з 9:30 до 11:00. Решту дня дівчата присвячували активностям на зразок танців, плавання та верхової їзди. Це був типовий підхід для жінок того часу та соціального статусу.
До того ж їхній батько мав погані спогади про навчання в коледжі — свого часу він отримав найгірші оцінки на випускних іспитах, а мати вважала, що донькам потрібно залишати час на розваги.
Коли Єлизавета стала спадкоємицею престолу, все дещо ускладнилося. Дівчина була однією з небагатьох людей у світі, хто знав свою майбутню професію та посаду вже в дитинстві. Отже, для неї застосували індивідуальний підхід. Детальне вивчення конституції, законодавства, історії монархії, історії Англії та США — тільки частина з того, що мала опанувати майбутня королева. Задля цього, наприклад, довелося пожертвувати глибокими знаннями з математики та фізики.
Найкращі педагоги свого часу
Читати Єлизавету навчила мати, а базові шкільні знання і тонкощі аристократичного етикету вона засвоїла під наставництвом найкращих приватних викладачів. Зокрема, письмо викладав запрошений педагог з Вестмінстерської школи — одного з найстаріших та найпрестижніших навчальних закладів Великої Британії. Приймати туди дівчат почали лише у 1973 році, коли шкільні роки королеви вже були далеко позаду.
Пізніше до цього додали індивідуальні уроки з віцепроректором Ітонського коледжу Генрі Мартеном. Спочатку 13-літня королева та літній професор ніяковіли в товаристві одне одного, але потім між ними встановилися теплі стосунки.
Вміння використовувати свої знання
Серед співрозмовників королеви завжди були найрозумніші та найвизначніші люди свого часу. Через це на початку свого правління Її Величність почувалася невпевнено. У серіалі ми бачимо викладача, якого Єлизавета запросила до себе вже в дорослому віці, щоб надолужити згаяне.
Документальні джерела свідчать, що цей епізод — вигадка. Але його поява дала змогу творцям проєкту якнайкраще пояснити феномен освіти королеви. Знати все неможливо, але королева достатньо орієнтувалася в політичному та суспільному житті, щоб знати, коли промовчати, а коли — спрямувати розмову в потрібному їй напрямку.
Поза тим, необізнаність королеви — перебільшення. Педагоги характеризували її як дуже розумну, з гострою пам’яттю та апетитом до навчання. Єлизавета з дитинства тримала руку на пульсі всіх подій — щодня читала Times, слухала новини ВВС, присвячувала час книжкам. Спочатку це були автори класичного канону на кшталт Діккенса, Кіплінга, Бронте та Скотта, пізніше — історична література, яка ознайомила з життям у різних куточках світу.
Загартовування характеру
У дитинстві коло спілкування Єлизавети було обмежене аристократичним середовищем. Утім, королева надолужила це в дівоцтві. У 1945 році, коли їй було 19, вона з власної ініціативи вивчилася на водія та долучилася до Жіночої допоміжної територіальної служби, щоб зробити свій внесок у перемогу над ворогом.
Не дивно, що дівчина з таким характером вирішила назавжди перервати традицію і не створювати особливі умови для власних дітей. Із 7 років принц Чарльз навчався у школах Лондона, де вибудовував стосунки та отримував оцінки на рівні з однолітками. Такий підхід був непростим для чутливої натури спадкоємця корони, проте далі чекало ще більше випробування.
У 13 років батько відвіз Чарльза до міжнародної школи-інтернату Ґордонстоун у Шотландії. Із серіалу може скластися враження, що це місце було справжньою катівнею. Утім, цей заклад заснував Курт Хан — дуже прогресивний педагог, стипендіат Родса в Оксфорді, який втілював принципи: звільнити сильних світу цього від тюрми їхніх привілеїв та виховати з королів філософів.
Принцу довелося тренувати не тільки інтелект, а й характер. Адже тут авторитет визначали не титул, а сила, характер, успіхи в навчанні та спорті. Частина однокласників насміхалася з принца, інші трималися осторонь, щоб їх не вважали підлабузниками. Під час спортивних матчів хлопця могли побити не тільки суперники, а й члени власної команди.
Чарльз — не єдиний з королівської родини, хто зазнав знущань у школі. Така сама доля спіткала й Едварда — наймолодшого з дітей Єлизавети.
Фізична активність
Королівська родина завжди приділяла значну увагу вихованню витривалості своїх дітей. Коли Єлизавета та Маргарет були підлітками — спеціально для них при дворі створили щось на кшталт загону скаутингу.
Королева завжди була чудовою вершницею, а її єдина донька Анна навіть досягла в цьому мистецтві чималих успіхів. Серед її найбільших досягнень — золота медаль на чемпіонаті Європи з кінного спорту, а також участь в Олімпійських іграх 1976 року.
Принц Чарльз не був таким витривалим, як сестра. Короткі шорти незалежно від сезону, весь час відчинені вікна, щоденні пробіжки, холодний душ та інші правила Ґордонстоуну викликали в нього огиду.
Усе змінилося, коли батько на пів року відіслав Чарльза вчитися в Австралію. Там його випробовували на міцність не викладачі й однолітки, а сама природа — триденні походи під пекучим сонцем, ночівля в спальних мішках посеред дикої місцевості, рубання дров, годування свиней та збір сміття виявилися досвідом, який загартував принца і про який він досі згадує з гордістю.
Як стати однокласником майбутнього короля
Чи варто вірити всьому, що показують у серіалі, та чи можуть королівські особи розраховувати на особливі умови — нам прокоментував Олександр Талавера, професор Бірмінгемського університету, який вже багато років живе та працює у Великій Британії.
— Багатьох здивувало, що принц Чарльз під час навчання став жертвою булінгу. Це 1960-ті роки, але все одно шокує, що в такій ситуації опинився навіть спадкоємець трону. Наскільки цькування поширене в британських навчальних закладах нині?
— Не забувайте, що серіал Netflix розрахований на те, щоб вразити глядачів. Навіть простий епізод з життя монархів може бути розгорнутий у шокуючу історію на сторінках жовтої преси.
У реальності навчальні заклади Великої Британії дуже серйозно ставляться до таких епізодів. У нашому університеті викладачі та студенти постійно на зв’язку за допомогою соціальних медіа. Є Facebook-групи, де ми спілкуємося і моніторимо такі ситуації.
— Всі оцінки членів королівської родини можна побачити у відкритому доступі. Вони зазвичай хороші, але не найвищі. Чи дійсно британська освіта настільки об’єктивна?
— Оцінки виставляють викладачі, які піклуються про свою репутацію. За 12 років моєї кар’єри на мене не було жодного тиску змінити будь-яку оцінку.
— Складається враження, що всі члени королівської родини зосереджені на спортивних успіхах своєї родини. Наприклад, принц Філіп дуже цінує спортивні досягнення своєї доньки Анни. Навіть Діана та Чарльз ненадовго возз’єднуються, щоб побувати на шкільному матчі свого сина Вільяма. Чи справді спорт настільки заохочується в навчальних закладах Великої Британії?
— Спорт широко пропагується в медіа, зокрема на BBC. Вся країна тішиться досягненнями своїх футбольних клубів. Будь-яке містечко має свої бігові та плавальні клуби.
— Це дає спортсменам якісь преференції?
— Особисто я так не думаю. Знаю, що в моєму університеті є кілька студентів, які виступають у напівпрофесійних командах, але це не означає, що їм будуть ставити оцінки просто так.
— Хто зараз може стати однокласником принца або принцеси? Чи завжди для цього потрібні хороші статки або благородне походження?
— Зовсім ні. Гарні школи піклуються про свою репутацію, тому завжди надають певну кількість стипендій для обдарованих дітей. Особисто я знаю такі приклади. (Зокрема, у школі Ґордонстоун, де колись вчився принц Чарльз, була запроваджена премія ім. Принца Філіпа, герцога Единбурзького, якою нагороджували незаможних, але талановитих учнів більш ніж із 140 країн світу).
— Що вам найбільше подобається в британському підході до навчання?
— Репутація тут важливіша за гроші.
