У скільки років дитина має йти до школи — знову сперечаються в Європі. Поштовхом до дискусій у пресі стало нововведення у Франції, де з вересня 2019 року навчатися в класах доведеться малечі від 3 років. А ось у Великій Британії група вчителів вимагає порушити давні традиції задля того, щоб діти якомога більше гралися, а до школи йшли з 7 років.
Як вчитель може зіпсувати навчання через гру
Що робити, якщо дитина в 5–6 років плаче через те, що не хоче до школи? Сама обов’язковість навчання робить його примусом для дитини — вважає група вчителів з Асоціації педагогів Великої Британії. І це в країні, де заняття для дітей такого віку базуються на іграх і творчих завданнях. Проте цього замало.
Повторення, стабільність, обов’язковість занять можуть навіть заспокоювати школярів 8–10 років. Усвідомлення «схеми дорослого світу», випробування своїх вольових якостей — норма для цього віку. А ось для спонтанних 5–6-річок навіть гра, яку пропонують дорослі «згори» у певний час, приносить значно менше задоволення та ефекту, ніж вільна гра за бажанням.
Хоча принцип «навчати у грі» для британців вже класика, не дуже майстерні вчителі здатні звести нанівець усе, що виправдовує раннє навчання у школі в теорії. Наприклад, частина педагогів розглядають гру як поступку чи щось, що «відволікає від реального навчання», а дітей стимулюють переходити від забавок до «серйозної діяльності».
Тобто дитина в початковій школі має право брати іграшки, сидіти на килимку, «перевтілюватися» у супергероїв та полюбляти руханки. Але більше схвалення отримає той, хто добровільно працюватиме за столом, обиратиме лише книжки та зошити і залишить свої «малюкові звички». І це перетворює дітей на «маленьких дорослих», позбавляє специфічного досвіду дитинства, який робить людей згодом більш креативними та впевненими у власних силах.
Страх «двійки» виникає ще до початку оцінювання
Вчителі занепокоєні тим, що з 6 років діти мають по 5 уроків і щодня сумарно близько години слухають пояснення вчителя замість активної діяльності. Звісно, це й так видається дуже прогресивним на тлі українських шкіл. У нас ще донедавна учні мали сидіти за партами по 5 годин та майже весь час слухати «лекції». Але британці порівнюють свої реалії з вільним вибором дітей, наприклад, у Швеції. Там малеча 90% вільного часу грається та активно рухається. А от у Великій Британії вчителі непокояться, коли учні забагато часу проводять на килимку, та розчаровуються, якщо шестирічні поводяться, як діти.
У статті в The Guardian йдеться також про те, що якщо оцінок немає, це не звільняє дітей від порівняння успіхів та пов’язаних із цим розчарувань. Із 2-го класу учні оцінюють себе й однолітків. Звісно, вони позбавлені страху перед вчительськими «двійками». Але негативні коментарі однокласників теж здатні призвести до комплексів.
Із цього віку діти зазвичай стривожені тестуванням, яке чекає на них після завершення початкової школи, як би не намагалися вчителі відволікати від побоювань, «робити заняття кумедними і цікавими». У Британії це непокоїть шестирічних хлопчиків та дівчаток, тоді як у Фінляндії їхні однолітки ще не йдуть до школи, і їхні думки зайняті лише сюжетами мультсеріалів. Педагоги переймаються питанням: чи є сенс рано втрачати безтурботність? Ми не вчимо бігати тих, хто ледь почав ходити. Чи варто змушувати опановувати письмо, коли діти ще вдосталь не наговорилися?
Краще психічне здоров’я в тих, хто вчиться з 8 років
Останнім часом з’явилося чимало досліджень, які скомпрометували колись популярну ідею раннього навчання. Вивчення математики та письма в ранні роки не впливає на досягнення дитини в підлітковому віці й далі. А в деяких випадках шкодить. У 2013 році 130 експертів у галузі ранньої освіти, у тому числі Девід Вайтбред з Кембриджу, підписали публічний лист про відтермінування формального навчання до семирічного віку.
Дослідження в Новій Зеландії, у яких порівнювалися дві групи дітей (у першій грамотності навчалися в 5 років, у другій — у 7), виявило: в 11 років не було розбіжностей у здібностях. Але ті, хто почав навчання раніше, негативніше ставилися до читання і поверховіше розуміли текст.
Американські й данські вчені досліджували успішність першокласників: семи- та восьмирічних дітей. У Данії до школи йдуть за календарним віком. Тож в один клас приходять ті, кому щойно виповнилося 7, і ті, кому майже 8. З’ясувалося, що наприкінці початкової школи їхні досягнення приблизно однакові. Але ті, хто стартував майже у 8 років, у підлітковому віці мали значно краще психічне здоров’я. Серед них було значно менше гіперактивних дітей, ніж серед тих, хто розпочав навчання раніше.
За пропуски занять трирічними учнями батьків штрафуватимуть
Франція вирішила піти іншим шляхом: встановити найнижчий вік обов’язкового навчання в Європі — три роки. Більшість дітей цього віку та до 6 років і нині ходять у так звані ecole maternelle (материнські школи).
Новий закон має їх презентувати саме як школи, орієнтовані на набуття навичок і розвиток дитини, а не як місця догляду за дітьми чи підготовки до початкової школи. Про це йдеться в повідомленні The Local France.
Чимало фахівців переконані: нічого нового не відбувається, це просто обов’язкове навчання в дитсадку. Адже в інших країнах у дошкільних закладах теж є освітня програма. Діти знайомляться з формами та кольорами, цифрами та літерами.
Яка програма першого класу «материнської школи»? Заняття з розвитку мови, бебі-спорт, ази мистецтв (ліпка, малювання й дослідження світу). Утім, є суттєві відмінності від дитсадків. Усі школи для 3–6-річних працюють за єдиною програмою, затвердженою Міністерством освіти. Тут малечу навчають кваліфіковані вчителі, а розклад занять — насиченіший, ніж у початковій школі. Уроки — не 2–3 розвивальних заняття, як у дитсадках. Вони тривають майже постійно до 17:00, крім перерви на харчування, сон та години вільної гри.
Звісно, заняття проходять цілковито в ігровій формі, але вчитель не може дозволити собі просто спостерігати за грою дітей, не давати новий матеріал, розмовляти з колегою чи по телефону, як у дитсадках. Часто maternelle об’єднують в один заклад з початковою школою. Тож діти з 3 до 10 років вчаться в одній будівлі. Із 2019 року за пропуск дитиною занять батькам нараховуватимуть штрафи 135 євро.
У майбутньому діти йтимуть до школи, коли захочуть?
Можливо, суперечки зможуть припинити фахівці Гарвардського університету, які ретельно вивчають питання шкільної готовності. На їхню думку, мозок — як будівля. Закладені гени — план, довкілля — будівельні матеріали різної якості та кількості, а саме будівництво — це досвід дитини.
Професор психології раннього розвитку дітей у Німеччині доктор Себастьян Сагатті вважає, що гарними читачами стають ті, хто вміє добре комунікувати, а не ті, хто рано вивчив літери. Діти, які багато спілкуються, слухають казки та аудіопередачі, читатимуть у початковій школі ефективніше. І лише для школярів у віці від 10 років загальний розвиток мислення залежить від обсягу читання.
А доцент з математичної освіти Австралійського католицького університету в Баллараті доктор Енн Гервазіні стверджує: щоденний досвід дитини важливіший, ніж вивчення цифр. Для математики найважливіше з 3 до 6 років досліджувати і розпізнавати в побуті такі поняття, як «більше» і «менше», змінювати кількість, ділити порівну. Навчатися цього варто методом спроб та помилок, самостійно. А для цього дитині потрібен вільний час.
Є певне «вікно можливостей», так званий сенситивний період, коли дитина налаштована на певний вид навчання: як-от відпрацьовувати координацію чи вчитися писати. Після закриття «вікна» вчитися теж можна, але важче, і результати не такі гарні. Спроба навчити дітей навичок до сенситивного періоду — це марна трата зусиль. Утім, визначати його для всіх дітей однаковими віковими проміжками — те саме, що визначати «середню температуру по палаті».
Найперспективніший підхід — гнучкий, коли одній дитині можна дозволити навчання з 3 років, а іншій, без навішування ярликів та записування в «недорозвинені», дозволити стартувати в освіті з 8 років. Можливо, у майбутньому замість більш-менш однакового віку шкільної готовності будуть розроблені способи визначати її індивідуально. Щоб не були обділені ні ті, кому варто «догуляти дитинство», ні ті, хто вже нудиться без нових знань.
Вік початку обов’язкової освіти в Європі
Франція
Люксембург,
Швейцарія
Кіпр, Мальта,
Велика Британія,
Греція,
Нідерланди,
Латвія, Польща
Австрія, Бельгія,
Хорватія, Чехія,
Данія, Німеччина,
Ісландія, Ірландія,
Італія, Ліхтенштейн,
Норвегія, Португалія,
Румунія, Словаччина,
Словенія, Іспанія,
Туреччина
Болгарія, Естонія,
Фінляндія, Литва,
Сербія, Швеція
За матеріалами The Guardian, The Telegraph, ВВС, Weforum.org
