Вибір школами навчальної літератури показав, що вчителі схильні до консервативного підходу. «Старі добрі» підручники збирають більше голосів, ніж новинки. Які висновки можна зробити?
Переможців надрукують до 1 вересня
Кажуть, що гарний вчитель може працювати з будь-яким підручником, а «саботажник» легко зіпсує ефект від геніального видання. Утім, це не вся правда. Згадайте хоча б, як у дитинстві ви отримували комплект підручників та вперше їх гортали. Когось це заряджало позитивом, але більшості здавалося бляклим-нудним-неапетитним. І щодня вже зранку ці підручники псували настрій…
Зрозуміло, чому для Нової української школи підручники — це так важливо. Відбір вже стався, конкурс завершено, і в липні-серпні мають надрукувати навчальні книги для першачків (спочатку візьмуться за видання підручників для 5-х класів). Ідеться про підручники-переможці, які набрали понад 40 тис. заявок від шкіл і будуть видані державним коштом.
Цього разу є ще «напівпереможці»: підручники, які обирали від 10 до 40 тис. разів. Вони матимуть співфіансування, тобто до бюджетних грошей видавництвам доведеться додати свої. Графіки їхньої появи — річ індивідуальна і залежить від активності та фінансової спроможності видавництв. Загалом у 2018 році для першачків держава надрукує понад 4 млн підручників вартістю майже 200 млн грн.
Як розповіли в МОН, до них звертаються занепокоєні батьки. Адже пішли чутки, що їм доведеться платити з власних гаманців, щоб отримати саме той підручник, який обрала школа. Насправді таких пожертв ніхто не має права вимагати, залучати батьків у будь-якій формі заборонено.
Як конкурс ставав прозорішим
Державні фінанси на видавництво підручників ще не так давно огортали різні тіньові схеми, за якими гроші йшли «наліво». Недарма чотири роки тому це стало приводом для розслідування Генпрокуратури. За словами керівника відділу продажів видавництва «Ранок» Віталія Онищенка, конкурси були непрозорі: чиї рукописи потрапляли туди, а чиї осідали «під сукном», які критерії оцінювання — усе це було розмито.
Деякі рукописи конкурентів не потрапляли на конкурси, затримуючись у чиновників. Результати експертизи підробляли. А ті, хто все ж виходив на призові місця, на поточний рік-два не отримували відповідних документів. Зате «правильні автори» укладали договори з «правильними видавництвами» і пропонували завищені ціни на друк підручників (приблизно на 30% вищі за реальні).
За один рік на навчальній літературі для одного лише класу «наварювали» по 12 млн грн. Існувало три «придворні» видавництва, які постійно виявлялися переможцями і отримували державні гроші. В інших не було шансу виграти тендер. У самих видавництвах величезні замовлення готувалися за рекордні терміни, тобто автори дописували «на ходу», а коректори не встигали читати.
З 2014 року ввели механізм відкритого конкурсу. Проте перший тур був ще не досить зрозумілим школам. Конкурсна комісія виносила рішення щодо присвоєння грифа «Рекомендовано МОН». Для тих підручників, які не дотягували до стандарту, подальша участь у конкурсі на цьому припинялася. Ті ж, хто отримав гриф, переходили до туру макетів на сайті, звідки їх замовляло керівництво шкіл. Це сховище називають репозиторієм.
Чому зник репозиторій
Нині кожен проект проходить чотири експертизи: науково-методичну, психолого-педагогічну, дизайнерську та антидискримінаційну.
Замість репозиторію запланували створити освітній портал, який розміщуватиме не PDF, а електронні версії підручників. У МОН вважають, що вже восени така новація буде. Але поки що з «дегустаційними» частинами підручників (36 сторінок) можна було ознайомитися на сайті Інституту модернізації змісту освіти. Якщо в минулі роки вибір за школу зазвичай робив директор, то нині школи проводять педради, на яких мають детально розглядати, яку літературу замовлятимуть.
«Шкода, що батьки відсторонені від цього процесу, — вважає мати столичної старшокласниці Людмила Нінбург. — Хоча вони — замовники освітніх послуг. Звісно, вчителям працювати з цими підручниками, тож їм має бути зручно. Але ця «зона комфорту» — не завжди в інтересах дітей. До того ж є побоювання, що видавництва товаришуватимуть з певними школами, щоб набрати більше голосів. А якщо зможуть якось матеріально зацікавити, то вчителі, при їх невеличких зарплатах, можуть заплющити очі на якість».
Яких авторів школи замовляли найбільше
«Мистецтво» провідного наукового співробітника лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання, кандидата педагогічних наук Людмили Масол — 120,4 тис. замовлень. Яскравий авторський підручник з персонажами Лясолька і Барвик нині адаптували для останніх вимог НУШ. Однак основний зміст — з підручника, що вийшов у 2012 році у видавництві «Генеза». Також державним коштом, за попередніми даними, надрукують підручники Олени Калініченко, Тетяни Рублі, Галини Кізілової.
«Математика» доктора педагогічних наук Світлани Скворцової та її колег — 110,1 тис. виборів. Це нова версія підручника, який переміг ще на конкурсі підручників 2011 року. Зокрема, вивчають числа не до 20, а до 100, а також додавання й віднімання до 100 (без переходу через розряд). А ось вивчення табличного додавання й віднімання з переходом через десяток прибрали. Також надрукують підручники авторів Наталії Листопад та Ольги Гісь.
«Англійська мова» Оксани Карп’юк — 134,7 тис. заявок. Перші підручники для старших класів колишня вчителька іноземної мови створила майже 20 років тому. Для 1-го класу — у 2012 році (видавництво «Астон»). Майже щороку її авторський колектив перемагає в конкурсі підручників. Оксана Карп’юк однією з перших відстоювала перехід від граматично орієнтованого викладання до подання мови як засобу комунікації. Тож і нині основне навантаження перенесли зі сторінок підручника на аудіосупровід. Адже першокласник ще не вміє читати, тож книжку намагалися зробити для нього яскравою, багатою на ілюстрації. Також поріг у 40 тис. заявок подолав підручник авторів на чолі з Іриною Доценко.
Чимало голосів віддали підручникам двох британських видавництв — Кембриджського університету (89,3 тис. голосів) та MM Publications (92,3 тис.). Уперше закордонну навчальну літературу в Україні надрукують державним коштом. Тут пріоритети очевидні: вчителі роками скаржаться на погану вимову в дітей, яку б могло підправити аудіо від носіїв мови. Та й якість британських підручників відома в усьому світі.
Інтегрований курс «Я досліджую світ» авторського колективу на чолі з кандидатом географічних наук Тетяною Гільберг — 98,5 тис. заявок. Науковець понад 18 років пише підручники для середньої та старшої школи. У 2012 році вона випустила підручник, так би мовити, попередник видання «Я досліджую світ» — «Природознавство» для 1-го класу. Торік — експериментальний підручник за концепцією НУШ «Я пізнаю світ», за яким працювали в пілотних школах. Перемогли також підручники Інни Большакової та Марини Пристінської, колективів, які очолили Надія Бібік та Ірина Грущинська.
«Українська мова. Буквар» провідного наукового співробітника лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки, кандидата педагогічних наук Катерини Пономарьової — 92,9 тис. замовлень. Навчальні посібники вона розробляє з 2013 року. Інші автори, що матимуть держзамовлення: Микола та Оксана Вашуленки, Інна Большакова та Марина Пристінська, а також Наталя Воскресенська.
Як новому автору сподобатися вчителям
Отже, більшість найпопулярніших авторів — саме ті, кого вчителі вже не перший рік знають і раніше працювали за їхніми підручниками. Певний консерватизм помітно і в роботі експертів. Наприклад, одну з книжок критикували за те, що в дітей, серед інших, є імена Стелла, Діана. Утім, це реалії сучасних класів, де чимало дівчат звуть саме так.
Вчительський консерватизм — добре це чи погано? Як пробитися до шкіл авторам-новаторам, які створили щось цього року? На думку психоаналітика Марини Бабушкіної, чимало педагогів — креативні особистості, але в роботі їм доводиться користуватися чіткими інструкціями. Та й у цілому школа — досить стабільна інституція. Як зробити, щоб вчителі бачили не лише впізнавані та перевірені часом форми, а й наважувалися знайомитися з новими авторами?
Педагоги цінують якість. Якщо ваш продукт дійсно того вартий, добре заздалегідь, ще за півроку-рік до початку конкурсу, познайомити з ним школи. Наприклад, провести презентації, майстер-класи, відповісти на запитання, зібрати зворотний зв’язок, щоб поліпшити підручник. Щиро подбати про те, щоб вчителю було зручно працювати з новою літературою. І тоді час працюватиме на вас.
