Доведеться ставити у п’ять разів більше оцінок, ніж раніше? Одні оцінки будуть за старання, інші — за досягнення? Що таке «групи результатів» у свідоцтві досягнень? Про все це на вебінарі «Особливості планування оцінювання у другому циклі базової освіти» розповіла Ірина Клименко, проєктна менеджерка з оцінювання Команди підтримки відновлення та реформ Міністерства освіти і науки України.
Розвінчуємо міфи про формувальне оцінювання
На базовому рівні освіти учитель проводить і формувальне, і підсумкове оцінювання. Уже саме це розвінчує кілька міфів.
Перший. Деякі батьки й педагоги думали, що формувальне оцінювання — це така собі м’яка підготовка дітей у початковій школі до «справжніх оцінок». Ні, це інша форма оцінювання, яка й у 5–9-х класах може бути чудовим інструментом вчителя.
Другий. Формувальне оцінювання — це лише словесний зворотний зв’язок, усний чи письмовий. Ні. На базовому рівні освіти воно так само може бути диференційоване, тобто учень може отримати оцінку. Проте цей результат не впливає на виведення семестрової оцінки.
Формувальне оцінювання покликане надавати детальний, конкретизований описовий зворотний зв’язок, дає змогу учневі зрозуміти, де він зараз перебуває і до чого йому прагнути. Тобто це інструмент мотивації. Також до формувального оцінювання у 5–9-х класах варто активно залучати самих учнів (самооцінювання, взаємне оцінювання тощо). Підлітки краще усвідомлюють вимоги до певних результатів діяльності, коли самі опиняються, так би мовити, на місці вчителя.
Підсумкове оцінювання — це фіксування певного бала за рівень досягнень учня. Особлива його форма для тих, хто отримує базовий рівень освіти, — Державна підсумкова атестація. Планується, що для тих, хто завершуватиме 9-й клас за програмою НУШ, вона відбуватиметься у формі зовнішнього оцінювання. Вчителів, які зараз працюють у 5–7-х класах за програмою НУШ, найбільше нині хвилюють нюанси підсумкового оцінювання. Адже воно відбувається дещо по-новому: за Держстандартом базової середньої освіти (2020 року) та наказом МОН № 1093 від 2 серпня 2024 року «Про затвердження рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання».
Також цікаво:
Оцінок «за Ліну Костенко» більше не буде
Що одразу впадає в око батькам і вчителям: у свідоцтві досягнень — не одна клітинка навпроти кожного шкільного предмета за кожен семестр (та ще річна), а три-чотири (залежно від дисципліни) за групами досягнень і ще одна загальна. Скажімо, з української мови це буде: «Усно взаємодіє», «Письмово взаємодіє», «Працює з текстом», «Досліджує мовлення». А з алгебри: «Досліджує ситуації та створює математичні моделі», «Розв’язує математичні задачі», «Інтерпретує та критично аналізує результати». За кожну групу результатів досягнень має бути окремий бал.
Якщо, скажімо, учень з української мови письмово взаємодіє на 5 балів, а решта груп результатів оцінена значно вище, він та його батьки зможуть зрозуміти, що саме слід підтягнути. А для педагога це база для більш індивідуального підходу наступного семестра (варто давати більше саме письмових завдань).
Головна ж новація: оцінювати не «пройдену тему», а те, яких результатів учень досяг під час вивчення цієї теми чи розділу. Тобто, якщо зовсім просто, в Іринки чи Дениса більше не може бути стільки-то балів «за вірші Ліни Костенко» чи за «ознаки рівності трикутників». Бали мають бути за те, наскільки підвищилася компетентність учня.
Під час вивчення однієї теми вчитель працює над досягненням очікуваного результату навчання за однією групою результатів, або ж за кількома, проте домінує якась одна. Усе залежить від специфіки теми, предмета. У готових навчальних програмах проставлено, над якою групою результатів працює вчитель під час того чи того уроку.
Перевіряти виключно знання взагалі не є правильним та своєчасним нині. Не може бути підсумкової роботи, де, наприклад, 12 запитань, і за кожну правильну відповідь передбачено один тестовий бал. Мовляв, чотири рази помилився? Значить, оцінка 8. Таких механістичних підходів не має бути.
Що саме тепер вимірюватиме вчитель?
Орієнтири для оцінювання легко знайти в Держстандарті базової освіти. Там розписані загальні результати, конкретні та орієнтири для оцінювання. Візьмімо до прикладу мовно-літературну галузь. Один із загальних результатів: «Учень сприймає текст». Цей результат є однаковим і після першого, і після другого циклу базової освіти. Але дивимося на конкретні результати, очікувані від учня, що завершує шостий клас: «Відповідно до мети застосовує основні види читання текстів (цілісних, перерваних, змішаних, зокрема, художніх текстів, медіатекстів)». А після 9-го класу орієнтири вже інші: «Застосовує різні види одиничних та множинних текстів (цілісних, перерваних, змішаних, зокрема, художніх текстів, медіатекстів) на відому і нову тематику відповідно до теми читання». Результат поступово ускладнено: вже не одиничні, а множинні тексти, не лише звична, а й нова тематика. Тож саме в конкретних результатах можна простежити учнівський поступ від першого циклу базової освіти (5–6-й клас) до другого циклу (7–9-й клас). Це підказує вчителям, яке завдання пропонувати учням (наприклад, на сприйняття тексту) у 5–6-х класах і 7–9-х класах.
Орієнтири для оцінювання також допомагають. У 6-му класі успішний учень «добирає до поставленого завдання або самостійно визначених цілей інформацію». Зокрема, у почутому повідомленні він шукає відповіді на поставлені запитання. А ось у 9-му він має інформацію «виокремлювати відповідно до самостійно визначених цілей та доречно використовувати», тобто сам шукає її в художніх текстах, медіатекстах.
Конкретні результати Держстандарту віддзеркалені як очікувані в модельних програмах. Вони є тим дороговказом, який дозволяє вчителям сформувати завдання, визначити, на що зважати, що і як оцінювати.
Також цікаво:
Що може шокувати педагогів та батьків?
Перше, що спадає на думку вчителям: «До 30 школярів у класі, за урок ледь встигаю поставити оцінки п’ятьом-десятьом. А тепер кожному треба по чотири оцінки?»
Ні, не так. Це теж декого шокує, але тематичне оцінювання, на основі якого раніше виводили оцінки за семестр, відтепер взагалі не є обов’язковим. Звісно, вчитель може ставити оцінку за урок. Якщо це просто доповнення, аби мотивувати за виконання завдання, за відповідь, за зусилля. Тобто ця оцінка матиме навантаження формувальної. Проте вона не впливатиме на виведення підсумкової оцінки. Якщо ж ідеться про оцінювання певної групи результатів, то варто ставити позначку (наприклад, не просто 12 балів, а 12 ГР2 (друга група результатів).
Поточне оцінювання можна навіть проводити за власною шкалою оцінювання, якщо школа її запровадила. Але семестрове та річне обов’язково мають бути переведені у шкалу 1–12 балів.
Як виявити всі групи результатів у кожного учня
Одна група результатів може перевірятися різними завданнями. Скажімо, результат «Характеризує почуте повідомлення з погляду основних правил спілкування». Учні прослуховують повідомлення, після чого можуть:
- відповісти на тестові запитання про нього;
- обговорити в розмові;
- індивідуально дати монологічне висловлювання з його приводу.
Навіть на одному уроці всі ці види завдань вчитель може дати різним групам учнів.
Також, навпаки, одне завдання може перевіряти одразу кілька груп результатів. Скажімо, ось таке: «Що відчувала Марічка в наведених нижче ситуаціях? Заверши кожне речення словом, що найточніше передає її емоційний стан». Це і робота з текстом, і письмова взаємодія, і дослідження мовлення.
Три варіанти семестрового оцінювання
Учителю на початку навчального року доведеться планувати модель оцінювання. МОН пропонує їх три:
1. Проводити підсумкові роботи за однією або кількома групами результатів протягом семестру. З урахуванням результатів поточного оцінювання за ту ж групу (групи) результатів, якщо воно показує прогрес учня, який не вдалося відбити у роботах (наприклад, якісь з них він не виконував).
2. Провести одну комплексну підсумкову роботу наприкінці семестру. При цьому так само за потреби варто враховувати поточне оцінювання.
3. Найбільш наближене до традиційного тематичного оцінювання — поточне оцінювання. Але самі оцінки проставляються не за теми, а за групи результатів з позначкою, що саме оцінюється. Також можна проводити при цьому (але не обов’язково) і підсумкові роботи, і комплексну підсумкову роботу.
Які обмеження у виборі моделі
Продумати треба заздалегідь, через які процедури оцінювання відбуватиметься підсумкове оцінювання, які форми контролю вчитель пропонуватиме учням. Школа має зафіксувати на початку року, за якою саме моделлю оцінюватиме педагог. Педагогічна рада ухвалює рішення на основі пропозицій учителів. Адміністрація школи не має права обирати одноосібно. Але є нюанс: підхід до оцінювання має бути однаковим для вчителів з одного предмета, які працюють на одній паралелі (скажімо, для всіх, хто викладає математику).
Також на вибір моделі впливає і специфіка предмета. Мистецтво, технології, фізична культура не підходять для проведення підсумкових комплексних робіт, бо там надто складно продемонструвати всі групи результатів за 45 хвилин. Значно важливішою є динаміка учня.
Як вивести семестрову та річну оцінки
До виведення семестрової оцінки на підставі оцінок груп результатів можна підходити по-різному:
1. Вивести середньоарифметичне значення.
2. Врахувати вагові компоненти, ввести коефіцієнти на основі того, з якими групами результатів більше працювали, які були вагомішими саме в цьому семестрі.
Річну оцінку зазвичай виводять як середнє арифметичне семестрових, але з урахуванням динаміки особистих досягнень учня.
Ресурси на допомогу вчителю:
- онлайн-курси від українських та міжнародних експертів;
- тренінги в інститутах післядипломної освіти;
- ресурс Всеукраїнської школи онлайн поступово доповнюється цікавими напрацюваннями діагностувальних робіт за групами результатів.
Також цікаво:
