Про навички майбутнього нині говорять на всіх міжнародних освітніх форумах. За прогнозами вчених, до 2030 року мають зникнути півсотні професій та з’явитися близько 200 нових. Половину робочих місць можуть замінити роботи. Як навчати дітей так, щоб вони змогли конкурувати на ринку праці та знайти місце в житті? У другому епізоді подкасту «Більше діла» — вправи та матеріали для вчителів, які допоможуть у цьому. Їх підготувала керівниця Київського осередку Української академії лідерства Катерина Ганус.
Як конкурувати зі штучним інтелектом?
У майбутньому знайти перспективну вакансію може бути значно складніше, ніж нині. І, звісно, дорослі хочуть, щоб їхні діти, їхні учні змогли реалізувати свої здібності та мали успішне професійне життя. Але як підготувати нинішніх школярів так, щоб у дорослому віці вони знайшли гідні робочі місця?
Успішна людина майбутнього повинна мати аналітичне мислення, блискавично реагувати, вміти швидко структурувати інформацію, що надходить звідусіль, застосовувати її на практиці, бути креативною. Також вона повинна вміти комунікувати, ефективно доносити свою точку зору та коректно вирішувати конфліктні ситуації. А ще — гуртувати й вести за собою команду, вільно володіти цифровими технологіями. Щоб підвищити свою конкурентоздатність людині потрібно постійно навчатися (Life Long Learning).
ТОП-навички майбутнього, які експертка рекомендує розвивати вже сьогодні:
- навчання впродовж усього життя: через дію та досвід;
- цілепокладання;
- рефлексія;
- комунікація;
- гнучкість: готовність до того, що єдина стабільність у сучасному світі — це зміни.
Цього та інших навичок навчають в Українській академії лідерства, де виховують молодих, амбітних, талановитих проукраїнських громадян, що готові брати відповідальність: за себе, команду, місто, країну. Академія випустила вже 1048 студентів, які сьогодні є драйверами позитивних змін у своїх осередках, створюють інноваційні проєкти та працюють у провідних компаніях.
Пані Катерина — експертка з навчання навичок майбутнього, адже Академія має власну розробку цього напрямку: «Геном лідера». Це 10 лідерських компетенцій, які студенти опановують на практиці — через волонтерство та проєкти.
Навички майбутнього — через курс громадянської освіти
Громадянська освіта потрібна для того, щоб уже в шкільному віці підлітки усвідомлювали себе українцями, дізнавалися, як функціонує суспільство, як взаємодіють різні його інституції, і як вони самі вже зараз (і тим паче в дорослому віці) можуть впливати на оточення, брати участь у суспільних процесах.
Експертка вбачає два важливі компоненти курсу, які має донести вчитель.
1️⃣
Ціннісно-світоглядний компонент: що таке бути українцем?
Громадянська освіта формує відчуття гідності від того, що школярі ідентифікують себе українцями. Дитина усвідомлює, що Україна — це, зокрема, й вона сама, її ставлення, її дії. Одне із завдань громадянської освіти — профілактика синдрому жертви, світогляду меншовартості. Важливо продемонструвати, скільки всього крутого і вартісного є в нашій країні: мова, музика, автентика, природа, люди — сміливі, емоційні. Добре, якщо учні побачать, як багато в країні можливостей для розвитку та самореалізації.
Кейс Української академії лідерства: тут не лише говорять зі студентами про національну ідентичність, про важливість мови, культури, традицій, свят, обговорюють тематичні фільми чи тексти, а й зустрічаються зі змінотворцями, їздять у дослідницькі експедиції Україною. До прикладу: дивляться фільм про Революцію Гідності, приїжджають на Майдан, спілкуються з очевидцями чи учасниками подій.
2️⃣
Практичний компонент громадянської освіти: конкретні інструменти та дії
Тінейджери мають розуміти, як бути свідомими громадянами країни, мешканцями міста (або селища), що таке країна, місто і хто за що відповідає. Учням цікаві такі теми: звідки беруться кошти в держави чи міста, звідки з’являється новий асфальт у дворі (або чому не з’являється), як зробити волейбольний майданчик неподалік від дому, як створити проєкт — від ідеї до реалізації тощо. Дітям важливо знати, як можна власними, хоч і малими діями змінювати світ навколо себе на краще: волонтерити, долучатися до рухів, організацій.
Кейс Української академії лідерства: тут викладають кілька практичних курсів. Державотворення — досліджують різні гілки влади на національному рівні, проводять зустрічі та бесіди з очільниками міністерств, депутатами, офісом президента. Також приділяється увага державотворенню та самоврядуванню на локальному рівні — розбираються, як працює місто, скажімо, чим відрізняється КМДА від КМР, влаштовують екскурсії в міську раду та інші інституції. Напередодні молодь вивчає інформацію, готується і приходить уже із запитаннями, на які отримує відповідь із перших уст: не з підручників, а від практиків, які діляться реальним досвідом.
Також є курс про те, що таке об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, як управляти ком’юніті свого двору, цієї маленької громади. А ще навчання медіаграмотності від «BBC» — про те, як усвідомлено споживати контент, як не стати жертвою пропаганди. Усі ці елементи певною мірою можна вводити до занять з громадянської освіти.
Із чого починати вчителю?
Гарно, якщо початок навчального року починається яскраво. Скажімо, студенти пані Катерини мають замість першого дзвоника спільний виклик, пригоду: похід у Карпати. Кожен учитель здатен придумати, як почати курс непересічно: з екскурсії, спільного дозвілля — наприклад, знайомство з предметом у форматі пікніка.
Звісно, на старті акцент варто робити на знайомство та командотворення. Цікаві вправи (як вправа №1) можна почати в неформальній обстановці, вже на початку навчального року.
Важливі моменти надалі: зустрічі учнів зі змінотворцями з різних сфер — рольовими моделями, які зможуть поділитися практичним досвідом. Можна запросити представників громадських організацій, органів влади, підприємців, які запустили успішні стартапи. Запрошуйте молодь, трохи старшу за ваших учнів, яка здатна розповісти, як бути активним, на власному прикладі. Цей формат називається «peer to peer education».
Варто впровадити волонтерство, яке об’єднає учнів довкола спільної доброї справи. У цьому допоможе перший в Україні Telegram-бот для пошуку можливостей для волонтерства «ДобродвіжБот» (@DobrodvizhBot). У травні 2021 його запустили студенти Академії. У ньому можна легко віднаходити ідеї та втілювати конкретні корисні ініціативи. За перших два тижні онлайн-марафон добрих справ згуртував навколо себе понад 1 157 хлопців і дівчат. Серед ініціатив, до яких учні можуть долучитися: разом віддати непотрібні речі тим, хто цього потребує, поприбирати парк, написати листи військовим на схід, провести час зі старенькими. До слова, 30 листопада у нас стартує новий онлайн-марафон Добрих справ «Добродвіж», тож і ваші учні можуть долучитися до нього.
Вчительський конструктор
Вправа №1. Нестандартні питання для знайомства
На заняттях громадянської освіти учні мають краще пізнати одне одного, розкритися як особистості, довіряти одне одному. Це потрібно, щоб відчувати безпечний простір для висловлення своєї думки чи почуттів.
Що потрібно: Видрукувати питання, які спонукають до рефлексії, про особистість, не поверхневно-побутові. У мережі можна знайти чимало на будь-який випадок, з них легко обрати ті, що підійдуть для підлітків: 77 питань для глибоких розмов, перелік питань для командотворення, 250 тем для глибокої бесіди, є навіть рух Big talk questions. До прикладу, питання про мрії, що я в собі найбільше люблю, що подобається у співрозмовниках.
Перелік орієнтовних питань:
- Коли востаннє ти пробував щось нове? Що це було?
- Плакати — сила чи слабкість?
- Чого життя навчило тебе нещодавно?
- Опиши своє життя в шести словах.
- Якби ти міг заново прожити якийсь момент зі свого життя, що б це було?
- За що ти найбільше вдячний?
- У чому твоя суперсила?
- Що ти найбільше цінуєш у людях?
- Що ти давно хочеш зробити, але не наважуєшся?
- Яку пораду ти б дав собі 5 років тому? Один рік тому? Зараз?
- Які твої страхи?
- Яка твоя найбільша пригода?
- Розкажи найяскравіший спогад із дитинства?
- Ким ти себе бачиш у майбутньому?
- Чи ти сортуєш сміття і чому? Або чому ні.
Хід роботи
- Об’єднайте учнів у пари.
- Роздайте рандомним способом кожному учневі по 1–2 питання.
- Запропонуйте обговорити у парі — 5–15 хвилин.
- Після завершення роботи в парі охочі можуть поділитися з класом, що дізналися одне про одного, що найбільше вразило.
Розвиваємо у школярів навичку цілепокладання
Учням варто розпочати вивчення тем із пізнання і формування себе. Особистісний рівень — це фундамент для підготовки свідомого громадянина. Даремно казати «допоможіть громаді», коли підлітки не навчені ще собі допомогти. Спочатку особисте лідерство — навички цілепокладання, рефлексії, емоційного інтелекту, гнучкості, стресостійкості, комунікації, вміння вести за собою команду, втілювати проєкти. І лише після прокачки себе молоді люди застосовують отримані знання і досвід, щоб ділитися з іншими, підсилювати собою своє середовище, допомагати, створювати додану цінність для країни.
Як допомогти учням формулювати досяжні цілі? Як оцінювати їхні здобутки? Для цього треба навчити ставити й досягати цілі особистого розвитку.
Ця навичка дуже важлива, бо якщо учень досягає цілей, він бачить, що все можливо — маленькими поступовими кроками можна досягти бажаного. Це додає впевненості, і, отримавши такий позитивний досвід, він зможе використовувати цей інструмент для роботи з командою над складнішими проєктами.
Перш за все, тінейджеру важливо зрозуміти, звідки взагалі брати цілі. Щоб це не було просто щось модне на кшталт «Всі йдуть вчитися на програмістів — і я піду». Підліток має переконатися: це саме його внутрішнє бажання, ця ціль не нав’язана ззовні. У цьому, а також в усвідомленні власних ресурсів та зон розвитку допоможуть вправи №2 («Колесо балансу») та №3 (SWOT-аналіз особистості). Це способи для попередньої діагностики життя, щоб зрозуміти, де людина зараз, що хоче змінити або покращити, яку ціль поставити чи навичку запровадити.
Для повсякденних звичок — як-от випивати на день склянку води — можна використовувати красиві візуальні шаблони чи додатки на телефон (наприклад, Habit tracker), які мають вигляд календарика. Учень щодня позначає, виконав чи не виконав бажане. Докладніше пояснити дітям механізм формування звички вчителю допоможе книга «Сила Звички» Чарльза Дахіга.
Для «більших» цілей експерт радить такі інструменти підтримки як «Goals-buddy» чи «Learning-buddy» — це такі собі напарники по цілях, які щотижня зустрічаються для обговорення цілей одне одного і звітують про виконання. Це дозволяє разом швидше рухатися вперед із підтримкою напарника. Таку практику досить просто запровадити в реаліях школи.
Один з основних інструментів постановки цілей — SMART.
Вправа №2 «Колесо балансу»
Що підготувати:
Роздрукувати на кожного учня коло, яке поділене на 4–5 сегментів: здоров’я/тіло, контакти/друзі/стосунки, навчання, хобі, внутрішній світ. Також можна запропонувати намалювати ці кола школярам.
Поширена практика «Колесо балансу» стосується дванадцяти сфер життя, але для старшокласників не всі з них ще актуальні.
Хід роботи:
Запропонуйте оцінити свій поточний стан життя в кожній з обраних категорій у балах, де 1 — найгірший стан, а 5 — найкращий.
Хай учні проаналізують, які сфери в них просідають і потребують найбільшої уваги.
Запропонуйте поставити цілі саме в них. Наприклад, якщо в категорії «здоров’я» вийшло найменше балів, то учень має ставити ціль по фізичному розвитку/спорту.
Вправа №3 SWOT-аналіз особистості
Цю вправу не варто проводити на початку навчального року, адже потрібен попередній досвід взаємодії між однокласниками.
Що підготувати: бланки на кожного учня, які поділено на чотири сектори: сильні сторони, слабкі сторони, можливості, загрози. Більше про це можна дізнатися за посиланням. Бланки зекономлять час, але за потреби можна також запропонувати школярам самим намалювати їх.
Хід роботи:
Учні діляться на кілька груп.
Розпитують одне одного про свої «суперсили» очима інших. А також дають зворотний зв’язок — відповідають на питання «Що, на мою думку, у тебе класно виходить?»
Записують у секторі, де сильні сторони.
Надалі учні самостійно заповнюють бланк. Вчитель нагадує, які питання можуть допомогти визначитися.
Слабкі сторони: які речі я уникаю робити? що побоююся робити? що потрібно поліпшити? які якості заважають мені діяти?
Можливості: до кого я можу звернутися по допомогу? що я можу зробити, щоб почуватися краще та реалізувати свої сильні сторони?
Загрози: які перешкоди є на шляху до задуманого? що заважає мені зробити те, що я хочу?
Цілі можна ставити, щоб покращити слабкі сторони, наприклад. Та найбільш досяжними будуть ті, що стосуються сильних сторін та підтримані можливостями. Учні аналізують отримані результати та ставлять ціль.
Вправа №4. SMART
Учні разом із менторами відточують навичку цілепокладання, працюють із довгостроковими й короткостроковими цілями. На початках варто обрати гарантовано досяжні цілі, щоб учень відчув смак перемоги від досягнення і прагнув більшого.
Учитель на початку роботи знайомить із цим інструментом.
«Smart» у перекладі з англійської мови означає «кмітливий», «розумний». Кожна літера означає один із пунктів, на які варто перевірити ціль. Будь-яку досяжну мрію можна перетворити на ціль, якщо вона:
Specific — конкретна. Скажімо, учень прагне не просто «добре знати математику», а розв’язувати логарифмічні рівняння різними способами.
Measurable — така, яку можна виміряти. Якщо контрольна з цієї теми буде на 10–12 балів, це буде високий рівень знань, якщо на 7–9 — достатній, 4–6 — середній. Учень обирає, який результат його задовольнить.
Attainable — досяжна. У 10 років ця тема була б учневі ще не по зубах, але нині він здатен її опанувати, як і інші десятикласники.
Relevant — значуща. Алгебра потрібна учневі, адже він має скласти ЗНО з математики на високий бал та вступити в обраний виш.
Time-bound — має часові проміжки. Розв’язувати рівняння школяр хоче навчитися не колись, а протягом 10-го класу, до тематичної контрольної.
Повне формулювання цілі буде таке: «До тематичної контрольної у 10-му класі навчитися розвязувати логарифмічні рівняння різними способами так, щоб скласти її на 10–12 балів».
Хід роботи:
Поділити учнів на пари.
Кожен учень обирає будь-яку ціль, не обов’язково пов’язану з навчанням. Наприклад, якщо учень прагне стати більш комунікабельним, він обирає кроки, які допоможуть досягти цієї мети. Наприклад, щодня підходити знайомитися з новою людиною або за місяць прочитати книгу «Ніколи не їжте наодинці».
Добре, якщо всі цілі матимуть однаковий часовий проміжок виконання: скажімо, місяць.
Цілі кожен школяр перевіряє за описаною вище технікою SMART.
Записує відповіді на кожен пункт, а потім правильно формулює ціль, враховуючи їх усі.
Учні обговорюють у парах цілі, якщо є сумніви щодо їх постановки —консультуються з вчителем.
Учні регулярно збираються в парах, обговорюють успіхи та проблеми на шляху до мети. Вони стають такими собі свідками виконання того, що задумане, та підтримкою один одному.
За місяць клас повертається до цієї теми. Учні діляться тим, чого вдалося досягти, наскільки гарним є результат, які складнощі виникали.
Прищеплюємо учням навичку рефлексії
Рефлексія — вміння ставити собі запитання, які спонукають мислити й шукати. Будь-який процес потребує аналізу. Рефлексія потрібна для того, щоб рухатися життям усвідомлено, не на автопілоті. Рефлексія — це усвідомлення певного прожитого досвіду, яке допомагає «переварити» події, які відбуваються.
Краще починати з малого — запланувати рефлексію на кінець уроку. Дайте учням кілька хвилин подумати й запитайте, що нового вони дізналися на уроці, що їх здивувало, які почуття викликало, що було найцінніше/найцікавіше з почутого?
Це ще й корисно для навчання: убезпечує від ситуації «в одне вухо влетіло, в інше вилетіло». Певна актуалізація знань: коли учень повторює якийсь новий для нього факт чи інсайт, він так краще запам’ятовує. Ця маленька вправа допоможе учням усвідомлено вчитися, краще засвоювати матеріал, формувати власні судження замість «зазубрювання» інформації. А для вчителя це ще й цінний зворотний зв’язок — почути, що учням найбільше «зайшло».
Кейс Української академії лідерства: тут практикують рефлексію щовечора — у студентів є спеціальний електронний блокнот для рефлексії, який називається «Компас». Там записують, як минув день, чого нового навчились, що нового спробували, який їхній «скарб дня», «подив дня».
У будь-якій школі можна ввести таку саму практику: щодня фіксувати свої інсайти, перемоги.
Можна проводити рефлексію наприкінці тижня: чи я досягнув поставлених цілей, чи я рухаюся у тому напрямку, який мене цікавить? Що стало найяскравішою подією тижня? Що можу назвати своєю перемогою? А що було найскладніше? По формату — це може бути індивідуальне думання або обговорення в малих групах.
Можна запропонувати школярам творчі варіанти рефлексії наприкінці тижня: намалювати свої відчуття або зобразити сценкою.
Не варто забувати, що рефлексія — не тільки про здобутки, перемоги, а й про помилки, провали. Дуже важливо зробити навчальний процес безпечним середовищем для усвідомлення помилок, адже без них немає руху вперед.
Важливо допомагати молодій людині аналізувати новий для неї досвід. Наприклад, учень став президентом чи взявся організовувати якийсь проєкт у школі — це новий досвід, де буде багато «вперше» і ймовірно будуть помилки. Коли закінчується проєкт чи перший, наприклад, місяць учня як президента класу, важливо провести рефлексію за допомогою інструменту АПД і потім також дати зворотний зв’язок.
Навичка рефлексії формується поступово: на перших рефлексіях частина дітей може мовчати, бо складно сформулювати думку або ж наважитися її висловити. Але якщо це буде регулярна практика, все з часом вдасться.
Вправа №5. Оцінка AПД
Допомагає формувати світогляд, постійно заточений на розвиток, навчатися впродовж життя. АПД допомагає учневі усвідомити, що помилка — не фатальність, а цінний досвід, який зробить сильнішим.
Простий і дієвий інструмент — Аналіз Проведеної Дії — складається з трьох питань:
- Що в процесі відбулося добре, в чому я молодець?
- Які помилки допустив, що не вдалося?
- Що і як покращити на майбутнє, що варто зробити інакше?
Учень має письмово чи усно проаналізувати значущу для себе подію, результат ініціативи, виступ. Учитель допомагає знайти чіткі формулювання, обговорює рефлексію.
Тренуємо дітей розв’язувати проблеми
Одна з навичок майбутнього: розв’язання складних проблем (complex solving problem), тобто сукупність саморегульованих психологічних процесів і дій, необхідних для досягнення неточно визначених цілей, які не можуть бути досягнуті рутинними діями.
Учні мають навчитися ставитися до проблем як до можливостей, як кажуть, «не існує проблем — є виклики». На початку року підлітки можуть зробити опитування молоді — запитати, чого бракує, які є проблеми. А потім згенерувати у групах ідеї проєктів, націлених на розв’язання цих проблем, втілюють маленькі й великі ініціативи. Таким чином вони набувають досвіду і внутрішньої впевненості — бачать, що їхні дії мають значення, допомагають розв’язувати реальну проблему.
Важливо, щоб учні не просто слухали матеріал, а спробували щось зробити, втілили ідею, відчули результат своїх дій.
Як педагогу стати ментором
Учневі під час власної прокачки важливо усвідомлювати, що є доросла людина, яка в нього вірить. Важливу роль відіграє вчитель — той, хто зі свого боку надає підтримку на шляху до цілі, уточнить, запитає, підбадьорить, скаже: «Я в тебе вірю». Коли йдеться про розвиток навичок майбутнього, вчитель має виступати далеко не лектором, а тренером, наставником.
Важливо починати з себе. Якщо ми, дорослі, вчителі, хочемо розвивати певні якості в дітях — треба і самим бути відкритим до нового, готовим навчатися.
Які ж навички потрібні вчителю, якщо він бере на себе роль ментора? Хто це такий? Рольова модель у певній сфері, приклад для наслідування. Більш досвідчена особистість, яка допомагає менш досвідченій засвоїти певні компетенції. Він має широкий життєвий досвід, постійно розвивається, цікавиться собою і світом.
На відміну від учителя, ментор не дає готових правильних відповідей, не працює за наперед підготовленими алгоритмами. Він не просто розповідає, а демонструє, як треба. Умовно кажучи, не лише говорить «Біжи!», а й сам біжить поруч. Ментор надає перевагу індивідуальному підходу, робить акцент на увазі до особистості та мотивації, вірить в унікальність потенціалу і цінність кожного. Важлива довіра, підтримка, емпатія та зацікавленість у розвитку учня. Ментор дає зворотний зв’язок і не боїться визнавати помилки, бо він — така сама людина, як учень.
Ментор пропонує додатковий погляд на ситуацію і допомагає знайти відповіді на запитання самому. Тобто не «я даю тобі готові цілі», а «я ставлю тобі питання чи даю вправи, які ми обговорили, щоб ти сам сформулював свої цілі або сам відрефлексував той чи той досвід».
Вчительський чекліст додаткових ресурсів:
✅
Курс та посібник із менторства, розроблений фахівцями Української Академії Лідерства
✅
Чарльз Дахіг. Сила звички
✅
Більше про Українську академію лідерства читайте тут.
✅
Приклад масштабного соціального проєкту випускників УАЛ: Uncounted
Подкаст «Більше діла» створено в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст подкасту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
