Навіщо потрібні свідоцтва про початкову освіту? Тепер що, не всі базову освіту отримуватимуть? Чому атестат замінили на свідоцтво про повну середню освіту? Різниця лише в назві, чи є відмінності? Ці та інші питання непокоять багатьох батьків. Роз’яснення дали в Директораті дошкільної та шкільної освіти Міністерства освіти і науки, а також освітній консультант Вікторія Романь.
Як зрілість вимірювали шкільними атестатами
Українські школярі матимуть три свідоцтва: після 4-го класу — про здобуття початкової освіти, після 9-го — про здобуття базової середньої освіти, а після завершення школи — про здобуття загальної середньої освіти. Це рішення було ухвалено Урядом 6 березня 2019 року, щоб встигнути видати вже цього року випускникам відповідні документи.
У Міносвіти пояснюють: загальний за всі шкільні роки атестат — це пережиток минулого, документ, якого не існує в Європі. До слова, «атестат» — це те саме «свідоцтво», але в перекладі з латині.
Звідки атестат і навіщо потрібен?
«Атестат зрілості» — так донедавна в побуті та пресі називали атестат про повну загальну середню освіту. А офіційно таку назву цей документ мав у СРСР до 1962 року. Але у спадок вона дісталася нам ще з Російської імперії, де з 1872 року гімназисти отримували атестат зрілості. Тоді це мало сенс: вважалося, що для навчання в університеті потрібен особливий науковий розум. Тож екзаменатори були зобов’язані перевіряти не лише знання, а й те, чи має гімназист зрілий та ясний розум — як би сказали нині, критичне мислення.
У реальності, на жаль, майже не було способів виміряти цю зрілість розуму, а не просто зазубрені знання. Попри це випускні іспити називали «Випробуванням зрілості». Та й це не все. До перевірки знань допускали лише тих, хто мав моральну зрілість — це визначали на спеціальній комісії. Щоправда, йшлося про лояльність, законослухняність та релігійність. Бонус для «зрілих» був величезний — той, хто успішно складав іспити і отримував такий атестат, без жодних вступних іспитів проходив на будь-який факультет будь-якого університету.
Несолідна неповна освіта?
На початку створення Радянського Союзу неписемність дорослих була серйозною проблемою, тож саме поняття «атестат зрілості» допомагало створити імідж освіченої та доброчесної людини як зрілої. Цей же ефект створювали назви «неповна школа», «неповна освіта», які натякали на брак років освіти до «стандарту». Тим паче налаштовувати на старші класи було вигідно, оскільки ті були платними. І хоча у 1962 році замислилися, чи може школа виміряти зрілість людини, і назву атестата змінили, зберігся цей розрив: свідоцтво про неповну освіту та «повноцінний» атестат після 10-го (11-го) класу в Україні. Їх видавали ще років 10 після отримання незалежності. І лише потім змінили запис «неповна» на «базова освіта».
У більшості країн за всі рівні освіти отримують рівнозначні документи: акцент на тому, що людина має, а не на тому, що вона недоотримала. Документ, що засвідчує закінчення 12-го класу, не має виглядати «солідніше», ніж той, який отримують після 9-го. Та й замість сукупного атестата за всі шкільні роки учень має інформацію про свої успіхи на кожному етапі навчання. Відтепер так буде і в Україні. Обмінювати нічого не доведеться: атестати, які видавалися до 2019 року, вважаються чинними.
З документом — вступати до класу
Які плюси нових свідоцтв? По-перше, всі вони будуть занесені до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. А це значно полегшить відновлення документів у разі їх втрати. Приміром, із проблемами щодо підтвердження оцінок дитини зіткнулися чимало біженців з непідконтрольної території. У журналі обліку виданих документів про початкову освіту, серед іншого, має бути підпис особи, яка видала свідоцтво, та підпис особи, яка його отримала.
Окреме свідоцтво про початкову освіту також полегшує перехід до іншої школи у 5-му класі. А ймовірність цього в нинішніх першачків значно більша, ніж у старших школярів. Ще донедавна основна «битва» у батьків ішла за те, щоб віддати малюка у «правильну» школу, а там він, немов на ескалаторі, підіймався до випускного, а якщо школа «споріднена» із закладом вищої освіти, часто так само легко переходив до університету. Таким чином, доля дитини фактично вирішувалася в 6–7 років.
Нова українська школа передбачає, що після кожного ступеня освіти дитина та її батьки можуть визначитися, орієнтуючись на здібності та бажання учня. Тож очікується, що через три роки, коли діти, які навчаються за новою програмою, отримають початкову освіту, усі вони вступатимуть до 5-го класу на конкурсній основі. Звісно, у ту школу, яку оберуть, а не в ту, де навчалися раніше. Після 9-го класу передбачається незалежне оцінювання для допуску в 10–12-ті класи.
Така практика поширена у світі. Скажімо, у Великій Британії бали у свідоцтві про початкову освіту та випускні іспити є вирішальними для вступу до старшої школи різних типів. У цьому віці підлітки здатні різко змінити свій життєвий шлях. У США діє триступенева система освіти, тож початкова, середня та старша школи — це окремі заклади, що розташовуються в різних приміщеннях. Швидше за все, Україна теж іде до такого розподілу.
Перша ластівка реформ
Поки що в Україні триває перехідний етап. У 5-ті класи гімназій з поглибленими курсами предметів поки що беруть усіх, хто тут навчався, а також набирають на конкурсній основі у додаткові «просунуті» класи.
Що ж до початкової освіти, то вперше в Україні передбачено документ єдиного зразка про її отримання. Його видаватимуть батькам або опікунам випускника. До слова, саме зараз (до 24 червня 2019 року) триває громадське обговорення порядку замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про початкову освіту. Передбачено, що в документі буде прізвище, ім’я, по-батькові дитини, повне найменування школи, серія, номер і дата видачі свідоцтва про народження. Якщо документ загубили, це не катастрофа. Інформація про осіб, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не мають документів, що посвідчують особу, надається за довідкою про звернення за захистом в Україні.
Для виготовлення документів школи щороку не пізніше 15 квітня складатимуть переліки учнів, які мають отримати свідоцтво, та передаватимуть органам управління у сфері освіти. Згодом від них школа отримує документи та їхні дублікати в електронному вигляді. Виготовляє їх та видає школа. Директор має підписати та поставити печатку школи (якщо вона є). У разі втрати або пошкодження документа, школа повторно його виготовляє та видає. Якщо у школи немає матеріально-технічної бази, необхідної для виготовлення документів про початкову освіту, ці функції мають взяти на себе органи управління у сфері освіти.
У МОН обіцяють, що друк нових свідоцтв не вимагатиме додаткових коштів. Адже технології такі ж, як були раніше, а бланки схожі на свідоцтва, які видавали дотепер.
