На татових жигулях і в костюмі з технічної замші — як зірки провели свої випускні

Поки школярі готувалися до випускних вечорів, «Освіторія» провела зіркову розвідку та приготувала для вас кумедні й романтичні історії від відомих українців про незабутні моменти прощання зі школою.

Олег Скрипка

соліст гурту «Воплі Відоплясова»

Без прав покатав з вітерцем 8 однокласників у татових жигулях

Хлопці та дівчата, не знаю, як зараз, але в мої часи випускний починався з костюма — як театр з вішака. А тепер уявіть: Рядянський Союз, початок 1980-х років. Красивий одяг — страшенний дефіцит. Але батько знайшов десь сувій технічної замші та замовив для мене піджак у кравця в ательє. І все б добре, але та замша була така щільна та важка, що я майже не міг дихати в тому піджаку. Ще й тепло було, я весь спітнілий.

Оскільки музика текла в моїх жилах ще зі шкільних років, то й гурт у випускному класі в мене теж був — рокбенд IMPOSAS (Самозванці), а пісні ми співали виключно англійською мовою. На випускній вечірці ми зашкварили потужний рок з однокласниками. Аудиторія була серйозна — людей 6, зал «порвали» в шмаття!

На той час мене так цікавила рокмузика, що з дівчатами на вечірці я й не танцював, тільки співав. Та й взагалі, у школі з дівчатами шури-мури я не водив. Був сором’язливим хлопчиною.

Схід сонця з однокласниками ми зустрічали в містечку Кіровськ Мурманської області, за Полярним колом, де я на той час жив із батьками. Коли повернувся додому, батько дав мені ключі від машини. Я був у шоці: до цього він ні разу не дозволяв мені сідати на водійське місце. У мене ж і прав водійських тоді не було. Ошаленілі від щастя, ми поїхали з друзями кататися на жигулях. Я був за кермом, ще 8 однокласників набилися позаду, і ми відчували себе справжнісінькими мажорами!

Поїхали за місто, «валили» сотку — це тоді вважалося шаленою швидкістю. Торохкотіли по тому бетону, аж кістки гриміли.

Закінчуючи школу, я вже знав, що хочу бути фізиком-математиком. Закінчив заочно підготовчі курси в московському фізматі — на «відмінно»! Мав їхати вступати до вишу в Москву на фізмат. Але чомусь мене турнули на екзаменах, завалили. Напевно, не дали грошей потрібним людям. Але в мене був «план Б» — Київський політех. Вступив легко, на «відмінно» склав математику. Тільки я і Влад Троїцький (той самий) склали математику на «5» зі всього майбутнього факультету. Із Владом потім жили в одній кімнаті в гуртожитку.

Щоб не розчаруватися в собі, не вступивши до омріяного вишу, раджу вступникам спершу ретельно провізувати своє бажання — чи дійсно ви так сильно хочете вступити саме в цей конкретний заклад? Зараз я розумію, що підсвідомо не хотів вступати до московського вишу. Моя доля тоді склалася б геть інакше, москалем був би, — сміється Олег Скрипка. — Але якщо горите зсередини, варто й кілька разів спробувати пробитися до омріяного закладу, якщо не поталанило одразу. Усе залежить від характеру.

Тарас Тополя

фронтмен гурту «Антитіла»

На випускному заспівав присвячену однокласниці пісню, яка й стала назвою гурту

Визначним у моєму випускному було те, що в 2004 році я вже зібрав разом з однокласниками свій перший музичний гурт. Тож на крихітній сцені одного з київських ресторанів, де наш клас із 48-ї гімназії казав «па-па» шкільним рокам, ми заспівали пісню, яка згодом стала назвою нинішньої «банди» — «Антитіла». Це пісня про любов: двоє людей шалено закохані одне в одного, але вони такі ж різні, як антитіла. У них усе наперекір одне одному, тому не можуть бути разом… Підліткова романтика! Цю пісню я написав з досвіду моїх стосунків з однокласницею. Насправді, у школі в мене було багато симпатій та захоплень, я часто запрошував дівчат на побачення.

Звісно, у ту ніч ми тішилися першим гучним оваціям — то така солодка мить, яку ніколи не забудеш! Як і те, що перший раз прямісінько перед очима батьків з однокласниками добряче хильнули, — сміється Тарас Тополя. — Як і всі!

Світанок зустрічали на оглядовому майданчику БЖ (Великої Житомирської), адже наша гімназія «оселилася» прямісінько в центрі міста. На нашому випускному не було надлишкової розкоші, хоча більшість однокашників — із заможних родин.

Тож я хочу порадити всім випускникам не заморочуватися над крутістю вашої випускної вечірки, а зробити її крутезною тим, що підготувати всім разом якийсь класний стендап чи номер з інтерактивом, у якому в кожного буде своя роль.

До слова, після школи я вступив до Університету внутрішніх справ на факультет боротьби з економічною злочинністю, тож можу похизуватися дипломом правознавця.

В’ячеслав Узєлков

боксер і телеведучий, володар численних світових чемпіонських титулів

«На світанку випускного мене відлупцювала розлючена матуся дівчини»

Мій випускний унікальний тим, що я святкував його двічі!

Спершу — по класиці: власний випуск у 32-й школі у Вінниці. А вже за рік, вступивши до вишу та будучи студентом, я повернувся до школи, прийшов з друзями на зустріч з директором. Ми попросили дозволу ще раз відсвяткувати випускний — з нинішнім випуском! Нам дозволили.

На власній випускній вечірці я відривався на повну. Звісно, кожен хлопець у юному віці хоче відчути себе мачо, тож десь під ранок я взяв свою чарівну пасію-однокласницю під ліктик, і ми пішли в лісочок. Романтика, солодкі поцілунки… Це ж було моє перше кохання! Тим паче, вона була найкрутішою дівчиною в школі, тож пишався я собою неймовірно. А от матусі цієї дівчинки, як виявилось, у цей час було геть несолодко. Вона очікувала, що доця повернеться зранку додому, а дитини все нема та нема.

Яким же було моє здивування, коли на затишну галявинку увірвалась, мов торнадо, матуся дівчини і без зайвих слів почала лупцювати нас обох! Досі загадка — як вона нас там відшукала. З другого боку, мама може все, навіть на Марсі знайшла б.

На час випуску зі школи я вже був майстром спорту України та вступив до Вінницького педагогічного університету. Моя перша вища освіта — вчительська, і я цим пишаюся. Вчителі важливі! Друга освіта — медичний психолог, здобував її в Міжнародній академії управління персоналом.

Олег (Фагот) Михайлюта

фронтмен гурту ТНМК

Шкільне кохання і «вибуховий» флірт із вчителькою біології

Випускна вечірка найбільше запам’яталася тим, що я безповоротно закохався в дівчину, яка стала згодом моєю дружиною (нині вже колишньою).

Але якихось витівок не було, чого не скажеш загалом про моє шкільне життя! Чого я тільки не витворяв у шкільні роки, ох! Може, це вплине на мій гарний імідж, та все ж розповім вам. Одного разу влаштував прямісінько в шкільному туалеті вогняне шоу. Ми з друзяками підпалювали паралельно багато сірників. Вищий пілотаж — підкинути якомога вище до стелі. За це бешкетування нас із хлопцями навіть виключили з піонерів. І… (робить серйозне обличчя) заборонили носити червоні краватки. Ой-ой-ой. Так тривало два тижні. Без краваток. По-секрету: то були суперщасливі два тижні.

Ну а найбільше ми чудили на уроках біології. Майстер-клас від Фагота: дві пробки від шампанського, таблетки гідропериту з фіксажем. Швидко то змішати в пробках, струсонути і кинути під стіл вчительці. Тільки дуже хутко, бо може вибухнути просто в руках. Ця гримуча суміш так лячно бабахкала під вчительським стільчиком, йой, аж досі в серці щемить, як згадую. Звісно, ніякого уроку біології після такого переполоху вже не було — у класі дихнути було нічим, настільки їдкий був дим. Вчителька біології — молоденька, 24-річна дівчина — тільки сплескувала з відчаєм у долоні, дивлячись на нас, 16-річних розбишак. Тепер я розумію, що то для нас була така особлива форма флірту.

Залишити відповідь