Маска — найпекельніше випробування на ЗНО: історії школярів про тестування

25 червня в Україні стартувала основна сесія ЗНО. На неї зареєструвались 379 493 учасників. А на перше тестування з математики сьогодні — 186 072 осіб. Серед них — учні з міста й села, яких розшукала «Освіторія», аби ви побачили найвідповідальніше та найнезвичайніше шкільне тестування їхніми очима.

Важко без пробного ЗНО. Температуру міряли двічі, просили міняти маски. Інспектори були добрі

Даринка Гнатишина, випускниця Хмельницької гімназії № 1, м. Хмельницький

До пункту тестування ми не їхали автобусом — кожен добирався окремо. Розумієте, разом з усіма в тісному салоні якось страшнувато було б. Коли я вийшла з автівки, то побачила, що вже величенька черга надворі. Усі ретельно дотримуються відстані та стоять чітко на розподільних смужках, що на асфальті. На кожному — захисна маска. Чекати довелось десь пів години — за цей час зайшли всі. У нашій групі не було нікого, кого б «завернули» назад.

До самого пункту пропуску заходили по одному. Там одразу поміряли температуру, розповіли, де вбиральні, та сказали, куди йти далі.

Через хвилин 40 після того, як ми зайшли до аудиторії, нам дали нові маски та попросили надягнути їх замість тих, у яких ми приїхали.

Потім удруге поміряли температуру кожному учневі. В аудиторії ми сиділи в «шаховому порядку». Один учень — одна парта. Воду кожен приносив свою в пластиковій пляшці, етикетки попросили зняти заздалегідь. Можна було взяти із собою особистий антисептик і так само зняти з нього етикетку.

Розмовляти під час тестування не можна, але якщо в тебе є якісь питання, які стосуються запитання в тесті (не розв’язання), можеш підняти руку і до тебе підходить один із двох інспекторів. Тихенько запитуєш і отримуєш пояснення. Деякі однокласники зверталися до них, вони спокійно дали відповідь на уточнення. До речі, інспекторів ми побоювались, але виявилось, що вони добрі. Не кричали, не робили зауважень без причини, відкриті до звертання.

Оскільки це перше ЗНО, та ще й без «генеральної репетиції» у вигляді пробного тестування, то спершу почувалася вельми налякано й тривожно. Ти йдеш і не знаєш, як це має бути — повна невідомість. Дуже жаль, що пробне ЗНО було тільки онлайн… Я навіть знала, куди треба на нього приходити, але в останній момент усе відбулося онлайн. Я зробила три пробних тести ЗНО, хоча заплатила за два. Я так розумію, це бонус за зміну формату.

Перед тим як заходити до класу, помолилася та перехрестилася. В аудиторії хвилювання наче саме кудись поділося. Фух-х-х! На тестування відведено три години. Я написала все за півтори, а решту часу перевіряла і… потім ще раз перевіряла. Хотіла бути впевненою.

Відчуття, що чогось «недоотримали» на карантині й через це можемо скласти ЗНО погано, ні в кого з моїх друзів не було. Вчителі нам добре все пояснили та навіть «розжували» максимально детально. Це згодилося!

Тестування проходили групами по 10 осіб, тому я спілкувалася тільки з тими, хто закінчив тест разом зі мною. Усі були перенапружені. Голова розболілася майже в усіх. Але це нестрашно, — пройшли бойове хрещення.

Тільки-но виходиш з аудиторії, треба обробити руки антисептиком. Маску можна зняти лише надворі. Відчуття супернезвичності не було — ми вже всі морально підготувалися до «масочного режиму», заходів безпеки, — від цього нікуди не втечеш.

Щодо вступу — мрію вступити на бюджет на юридичний факультет до Києва чи Львова. Тому готуюся дуже посилено!

З температурою 37.1 учня пропустили. В аудиторії було 12 школярів

Тетяна Канська, випускниця
Круглицького НВК, с. Круглик Хотинського району Чернівецької області

Ми їхали до школи на тестування не на автобусі — кожен добирався власним ходом. Приїхали десь на пів години раніше, і за той час трохи поспілкувалися з однокласниками. Але розмовляли на відстані одного метра, щоб дотримуватися норм безпеки. Старалися підбадьорити одне одного, пожартувати, щоб зменшити напругу перед ЗНО і щоб страх зник. Найбільше непокоїла невизначеність, бо пробне ЗНО ми так і не змогли пройти — тільки онлайн, але це не те…

Ми взагалі уяви не мали, як це і що це буде. Тим паче, у школі вчителі не розказали детально про саму процедуру. У сам день здачі ЗНО теж ніхто з вчителів нас не підтримував — вони стояли біля входу. А ми, учні, окремо.

Черга на пункті пропуску була невелика, 12 осіб пройшли до школи за 10 хвилин. На вході стояли два лікарі, міряли температуру, пропонували скористатись антисептиком. В одного з учнів термометрія показала 37.1, але із цим показником ще було дозволено проходити.

Ми не торкалися ні до дверей, ні до ручок — усе було зроблено таким чином, щоб ми просто зайшли до аудиторії та зайняли своє місце.

Там нам теж дали антисептик та змінні маски, які ми мали надягти через дві години, а старі відкласти. Маска стала для мене найскладнішим випробуванням у ЗНО. Для однокласників також — про це говорили всі. У ній надзвичайно спекотно, задушливо. Маска натирає за вухами, у ній пітніє обличчя. Я сильно відволікалася на ці неприємні відчуття. Хотілося трохи подихати носом, але знімати маску було суворо заборонено.

Переживання було тільки тоді, коли роздали зошити з тестами. А під кінець я відчувала лише втому й бажання позбутися пекельної маски. Я впоралася за півтори години та одразу здала, щоб піти дихати. Є відчуття, що я задоволена своєю роботою. Мрію стати студенткою медичного вишу на Буковині.

На ЗНО їхали півтори години автобусом

Анастасія Дублей, випускниця Свободянської ЗОШ, с. Свобода, Берегівської районної ради Закарпатської області

Шлях від школи до пункту тестування зайняв півтори години. Біля нашої школи на нас чекав автобус. Ми зайшли туди в масках. Всього нас було 12 осіб. Вільних місць в автобусі залишалося багато, тому не було відчуття, що хтось комусь «дихає в спину». Дорога некоротка, тож ми з однокласниками весь час жартували, ділилися новинами. Не було гнітючої атмосфери, поганого передочікування — весело провели цей час у поїздці.

Приїхали ми досить рано, тож довелося чекати ще півтори години, поки відкриється пункт допуску. Хвилин за 15 усі пройшли потрібні процедури безпеки, зміряли температуру — у всіх норма. Запропонували кожному додаткові маски, сказали, що якщо хтось почувається погано, можна скористатись і медичною допомогою. Добре, що це нікому не знадобилось.

У класі нас було 12 осіб, сиділи на відстані метр чи півтора. Спочатку я навіть не помічала маску, але через дві години вона ду-у-уже сильно почала дошкуляти. Хотілось її позбутися найскоріше. Через дві години ми міняли маску.

Із самим тестом я впоралася за дві години, решту часу витратила на перевірку. За моїм відчуттям, результат має бути хороший — жалкую, що не пройшли пробне ЗНО, щоб попередньо відчути атмосферу.

Після того як усі здали роботи, нас чекала дорога назад, вельми виснажливі півтори години в автобусі. Втома читалася на кожному обличчі. Тож після того, як я опинилася дома, думка була лише одна: «Від-по-чи-нок». Ним зараз і займаюсь!

Залишити відповідь