«Я людина еластично-уперта» — писала про себе Леся Українка в листі до Агатангела Кримського. А який характер, як гадаєте, був у Лесі? Ваші учні потоваришували б з нею? Та й взагалі — як підлітку почати дружню розмову з письменником з підручника? І як створити шкільну виставу про класика, якщо є лише тема і бажання зруйнувати шаблони? Незадовго до 151-ої річниці з дня народження Лесі Українки «Освіторія» разом з Українським інститутом книги допомагає подолати шкільні стереотипи про письменницю та наблизити її до підлітків через сучасні шкільні вистави.
Досліджувати творчість митців — чудова пригода для кожного. Тож якщо ви з учнями давно мрієте створити сучасну й непересічну шкільну виставу про Лесю Українку, вам стануть у пригоді практичні поради. Радимо надихнутися переглядом документально-поетичного перформансу «Я — Леся». І неодмінно створити власну театральну мініісторію — це буде захопливий у втіленні виклик, емоція, можливість подивитися на великі імена не з позиції шкільного підручника, а просто щиро про них поговорити.
Які цікаві теми можна озвучити у шкільних виставах про Лесю Українку?
Перш ніж починати робити виставу про Лесю Українку, треба згадати, що постать письменниці схожа на океан. Якщо не зачепишся в ньому за щось конкретне — вважай, потонув.
Саме тому одразу звужуйте тему. У виставі «Я — Леся» ми обрали тему юності мисткині. Про те, як вона формувалася, розповідають акторки 15−17 років. Вони — того ж віку, що й Леся, про яку говорять. Саме тому ученицям і було цікаво наблизитися до її постаті.
Які ж незаїжджені й цікавезні теми можна озвучити у виставах про Лесю? Знайдіть свій «ключ». Це можуть бути і тонкі взаємини поетеси з матір’ю Оленою Пчілкою, і театр. Адже Леся Українка була режисером і балетмейстером дитячих вистав. Також цікаво було б розвинути тему історичних квестів, в які так полюбляла грати Леся разом із сестрами біля Луцького замку. А ще можна реконструювати квест чи зміксувати його із чимось сучасним — це відкриє письменницю для дітей і підлітків геть з іншого боку. Заслуговують вашої уваги і сімейні традиції будинку Косачів.
Наближення до письменника: чому це так важливо?
Під час роботи над виставою діти мають «відчувати» митця. Наприклад, до Лесі Українки підліткам підступитися не так і легко — варто це визнати. Передусім запитайте своїх учнів, як вони відчувають письменницю. Мої підопічні казали, що Леся уявляється їм, наче якась «кам’яна баба», «велична й неприступна», яка «терпіла і страждала, страждала і терпіла» і що «якби не боротьба із хворобою — навряд вона стала б усесвітньо відомою».
Тож ми почали думати, що робити з усіма цими стереотипами. Потрібно було «розморозити» Лесин образ. Для цього почали читати її листи. І, диво, вмить з’явився образ живої дівчини. Яка бавилась із братом, любила свою смішну кицьку, жалілась бабусі про те, як брат намалював над її дверима чорта. Дівчата почали сміятись і розповіли власні кумедні оповідки з дитинства.
Обов’язково відшукайте якомога більше фотографій письменниці. Чимало знахідок ми отримали завдяки консультантці Олені Маланій. Обговоріть деталі вбрання, подумайте, чи могла б претендувати мисткиня на звання тогочасної ікони стилю. Ми з ученицями із захватом розглядали, як Леся вміє красиво й елегантно позувати на камеру, які цікаві аксесуари мала у своїй колекції, які вишукані блузи та сукні носила. У той час я відчула, що дівчата починають дивитися на Лесю геть іншими очима.
Пограйте в гру, яку любила Леся
Леся Українка дуже любила інтелектуальні ігри, з якими доньку знайомила мати Олена Пчілка. Одна з таких забав, яку можете повторити і з вашими учнями, — оповідка-експромт на будь-яку тему. Наприклад, можна скласти оповідання на півсторінки-сторінку про музичний інтсрумент, елемент одягу чи певне явище. Цікаво, що саме з такої гри народилось оповідання Лесі Українки під назвою «Жаль».
Не стражденниця і не «вічно хвора». Жива, закохана, мандрівна
«Чи закохувалася Леся Українка?» — запитала одна з учениць. Ми почали глибше досліджувати тему стосунків Лесі з чоловіками. Так і дізнались, що в 15 років поетеса вподобала красивого 17-річного студента Максима Славицького. Вони разом перекладали поезію Гейне, і саме він став її першим коханням. «Це так романтично — перекладати разом поезію» — сміялись дівчата. Леся поступово для них оживала. І вже скоро я почула: «Якщо Леся змогла стільки всього пережити, то яка ж це я була дурна, що два роки сиділа в депресії, думаючи, що мені дуже зле». Після таких рефлексій учням захочеться перечитати твори письменниці під іншим кутом.
— Ви зможете наблизитися до юної дівчини Лесі, якої ви так і не пізнали під час шкільного курсу літератури, — говорить під час вистави «Я — Леся» одна з юних акторок. — Її дуже часто подають нам як стражденницю. У молодших класах Лесю найчастіше презентують як дівчину, яка лежала й нічого не робила. А в старших — як дівчину, яка «пише і хворіє». «Хвора»: цей образ — чи не єдине, що запам’ятовують учні.
Натомість варто почитати, що думає сама Леся з приводу свого стану й ким відчувала себе в боротьбі з недугою:
«Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талан, то він не загине, — то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей».
Під час літературної розвідки акторки вистави дізнались і те, що Леся Українка мріяла здійснити навколосвітню подорож. Поетеса обожнювала мандрівки і сама себе називала «мандрівним перекотиполем».
Класик — частина вашої команди
У процесі роботи над виставою ми почали говорити про Лесю Українку не просто як про дійову особу, а як про людину, яка містичним чином може «підслухати» наші розмови на репетиціях, посприяти чи пригальмувати якусь ідею. До прикладу, коли раптово прочинялись двері, дівчата казали: «О, це Леся до нас завітала на репетицію». Коли нам щось довго не вдавалось, хтось міг сказати: «Ну-у-у, напевно, Леся проти такого повороту, треба прислухатись». Ще один цікавий момент трапився на обговоренні після вистави. Тоді в приміщенні було багато людей, але один стілець так і залишився порожнім. «Таке враження, що там сиділа Леся Українка!» — дівчата були зачаровані цією деталлю. Як бачите, під час роботи над виставою класик може стати аж настільки «живим», що буде сидіти з вашою командою на обговоренні на окремому стільці. Це дуже тонкий, зворушливий творчий момент.
Висловлюйтесь через деталі
Разом з учнями ви маєте запропонувати обставини, в яких митець житиме у вашій виставі. Ми з дівчатами обрали для цього ритуал чаювання. Згодом відчули сакралізацію цього процесу, адже читали в Лесиних листах про трави, які вона просила прислати для заварювання напою. Таким чином ваша вистава обростатиме деталями, з яких вибудується згодом цілісне режисерське рішення. Приклад цікавих деталей для вистави — рукавичка Лесі, делікатні панські черевички, білі складані стільці, довгі спідниці кольору моря, про яке ми багато говоримо. Через деталі ви зможете висловлюватися символічно.
Обговоріть формат вистави
Окрім класичного варіанту, де є глядачі та актори, розгляньте ще варіант відеозапису вашої вистави. Сучасні підлітки обожнюють все, що пов’язане зі зйомками на гаджет, а невелику виставу цілком можна відзняти за допомогою якісного смартфону.
Літературна розвідка про письменника, щоб створити виставу чи короткометражку
Покрокова інструкція
Як досліджувати глибше цікаві моменти з творчості та біографії літературного митця, розповідає режисерка та співсценаристка вистави «Я — Леся» Руслана Порицька. Досліджувати творчість митця — чудова пригода для кожного! Варто подивитися на митця по-простому, як на «земну людину».
1
Почніть вашу роботу з теми, мати на руках готовий сценарій геть не обов’язково. Ми, наприклад, захотіли розповісти глядачам про юну Лесю. Що вона писала в листах до бабусі, що купувала для дівочих потреб на подаровані гроші, як почувалася в незнайомому місті біля моря, які емоції в неї викликала її хвороба.
2
Оберіть конкретний період творчості чи життєвого шляху досліджуваного митця. Читайте разом з учнями листи, твори, спогади про цього письменника. Вишукуйте важливі деталі та образи. Наприклад, Леся Українка любила любисток, їздила до моря й мала рукавичку, що приховувала ваду на руці.
3
Багато говоріть з учнями на репетиціях про вашого героя. Ваші думки буде корисно записувати на диктофон — деякі моменти стануть частиною вистави.
4
Зробіть з учнями цікаву рефлексію. Треба буде дати відповідь на запитання: «Що в класику притягує мене як людину особисто?», «У чому я і він(вона) схожі?», «Завдяки чому ми могли б потоваришувати?», «Що могло б стати причиною наших сварок? У чому не зійшлися б характерами?» Наші дівчата-акторки розповіли, що точно потоваришували б із Лесею, якби жили в ту епоху.
5
Розшукайте разом з учнями 10 чи більше заяложених «прив’язок» до образу письменника, які постійно експлуатуються у хрестоматіях, на літературних і театральних вечорах. Наприклад, образ хворобливої дівчини біля фортепіано як образ Лесі. Після того як «шароварщина» знайдена, відмовтеся від неї. Натомість віднайдіть якесь унікальне знання про письменника, яке ви візуалізуєте разом з учнями. Може, це буде зовсім інший і новий образ, який ні в кого не асоціюється з іменем досліджуваного класика.
6
Умійте вчасно зупинитись у літературній розвідці. Коли назбиралося ду-у-уже багато матеріалу, скажіть «стоп». Ні про кого з митців не варто розповідати все й одразу. Потрібно звужувати тему і позбуватися зайвого.
7
Головні елементи, з яких ми робимо виставу, — документальні історії героїв та ваші враження й думки про них. Так, ваша думка теж дуже цінна! Додайте листи, поезію, уривки з творів. Коли ми робили виставу, мали три елементи: листи і спогади про Лесю, її вірші та документальні історії наших дівчат-акторок. Із цих складових і створили сценарій.
8
За можливості запросіть консультанта — так вам буде легше не загубитись у морі матеріалу та інформації, що виллються на вас у процесі розвідки. Ви отримаєте цінні настанови, вам допоможуть окреслити вектор і разом відберете найцінніше, що візьмете в роботу.
9
Сміливо поєднуйте елементи сценарію та імпровізуйте! Імпровізація — важлива складова творення. Не варто шукати в інтернеті готових рішень. Краще методом спроб віднайти власну форму.
10
Підсилюйте ваш перформанс музикою чи іншим звукорядом. У виставі «Я — Леся» ми використовували звук чайника, що от-от закипить, відбивали ритм пустими склянками для чаю, цокотіли підборами черевиків. В окремих епізодах дівчата не просто декламують твір, а проспівують його. Не рекомендуємо брати відомі мелодії чи треки — вони можуть викликати в аудиторії невдалі асоціації. Нехай у вас буде проста та лаконічна мелодія, це буде автентичніше.
11
Коли готуєте виставу чи перформанс, зверніть увагу на такий потужний інструмент, як взаємодія із залом. Це може стати вдалим інтерактивним моментом. Запитайте в глядачів їхню думку, здогадки чи запропонуйте пограти у гру. Це дасть постановці більше свободи й розкутості, зробить її живою.
