Національна система тьюторингу — це те, що на думку Оксена Лісового може ефективно спрацювати для подолання освітніх втрат в Україні. Тож у МОН вивчають досвід різних країн у впровадженні такої системи. У Великій Британії відповідна програма тьюторингу діє з 2020 року. Ми зібрали в матеріалі головні об’єктивні дані: які результати дала програма? Які плюси та мінуси варто врахувати Україні?
Доведено: працює
Нещодавній звіт, опублікований Sutton Trust, показав: Національна програма тьюторингу у Великій Британії була ключовою з точки зору вирівнювання умов для доступу до репетиторства в цілому. Саме це дало змогу надолужити освітні втрати, які стали особливо помітними під час пандемії ковіду. Ті, хто мав вільний доступ до гаджетів та швидкісного інтернету, навчалися онлайн. Проте чимало учнів такої змоги не мали. Саме тому була запроваджена Національна програма тьюторингу. Діти із соціально неблагополучних або малозабезпечених родин отримують допомогу зі шкільних предметів — індивідуальну або в невеличких групах. Утім, школи призначають репетиторів усім дітям, орієнтуючись не на стан родини, а на реальні прогалини в знаннях та навичках.
У програмі по всій країні залучили близько 15 тис. репетиторів. Перевагу віддають учням початкової школи, але для класів, які в Україні відповідають базовому рівню освіти, чимало закладів освіти також замовляли репетиторів.
Потребували уроків читання та математики
За навчальний рік, що добігає кінця, чимало керівників шкіл задоволені результатами програми, згідно з опитуваннями. Школярі мали не менш ніж 12 зустрічей з репетитором, а багато шкіл обирали значно триваліші курси, бо це відповідало потребам їхніх учнів. Один репетитор одночасно міг займатися із шістьма учнями. Найчастіше наймали репетиторів з математики, мови та природничих наук у початкових школах. А для старших учнів, окрім цих дисциплін, шукали ще менторів з історії та сучасних іноземних мов. Також була змога обрати альтернативних репетиторів з предметів, яких немає у шкільному розкладі, але яких потребують діти з особливими освітніми потребами, наприклад, заняття з логопедом.
Проте найактуальнішим, топовим вибором було читання в початковій школі. Читання є частиною кожного уроку, тому дитина, яка відчуває, що однолітки читають краще за неї, втрачає впевненість, її самооцінка знижується. Тож коли репетитор допомагає йти в ногу з однокласниками, це впливає на всі сфери життя учня, на його особистість, збільшує шанси в майбутньому. Деякі діти досягли прогресу в читанні на 18 місяців за один семестр. Індивідуальні заняття з тьютором за кошт держави дали дітям значний поштовх. Це насправді покращило рівень їхньої успішності та психічний добробут.
Спочатку фінансування було централізоване, а на 2022–2023 його передали безпосередньо школам, що спростило доступ до послуги та надало більшу свободу на місцях. Зараз Міністерство освіти Великої Британії фінансує 60% вартості репетиторства, решту покривають зі шкільних бюджетів.
Три варіанти тьюторингу на вибір
Гнучкою програму роблять три варіанти тьюторингу, з яких школа сама може обрати потрібний.
- Репетитори-професіонали, якість роботи яких гарантує Міністерство освіти. Вони працюють погодинно з конкретними учнями, так само, як у разі, коли їх наймає родина для своєї дитини. Школа може замовити репетитора з певними навичками чи кваліфікацією, наприклад, із досвідом викладання конкретного предмета.
- Академічні наставники або ментори — це штатні співробітники, що зайняті повний робочий день, нові члени шкільної команди. Вони можуть охопити велику кількість учнів. Це дуже зручно для шкіл з високим рівнем негараздів. Адже тісний зв’язок із педагогами дає змогу скоординувати зусилля, отримати зворотний зв’язок щодо прогресу учнів та розуміти, наскільки репетиторство відповідає потребам шкільної програми. Академічні наставники займаються з учнями також під час канікул на вимогу школи, допомагають влаштовувати літні освітні табори. Що це за посада? Наставники отримують меншу зарплату, ніж учителі. Таких фахівців легше знайти та підготувати, адже ментори не є педпрацівниками та не мусять мати педагогічної освіти. Вони проходять онлайн-навчання.
- Шкільне репетиторство — від держави надходить лише часткова оплата, а послуги надають самі вчителі школи. Вони можуть це робити додатково до звичного навантаження або ж залучають колишніх вчителів-пенсіонерів, педпрацівників. У початковій школі навчати читання може, скажімо, вчитель історії, у якого мало годин викладання і є вільний час. Шкільний персонал, як і наставники, проходить додаткове онлайн-навчання.
Літні консультпункти, табори, онлайн-школи
Академічні наставники в багатьох школах допомагали провести літні освітні табори протягом 1–2 тижнів або все літо надавали консультації тим, хто цього потребує. Заняття проходили десь очно, а десь — дистанційно. Так само їх планують провести і цього літа. Це дає цінну можливість забезпечити всім учням плавний перехід до наступного класу, добре почати новий навчальний рік. Школи можуть поєднувати літнє навчання із самостійно організованими ініціативами, такими як приватні літні програми (розваги), що проводяться на території школи, але кошти Національної програми тьюторингу мають витрачатися лише на репетиторство. Школам рекомендують подбати про те, щоб в учнів був доступ до сайту школи під час канікул. Багатьом дітям може бути корисна цілеспрямована підтримка, щоб відновити попередні знання та вміння в більш спокійних, ніж зазвичай у класі, умовах.
Сільські школи отримали найменше користі
Утім, програма тьюторингу у Великій Британії має свої недоліки. Виявляється, її впроваджували найбільш… успішні школи. Ті, хто найбільше потребував підтримки, так і не скористалися нею, довела перевірка, результати якої оприлюднили нещодавно. Торік репетитори провели 22 млн уроків по всій країні. Але половина із цих годин припала на одні й ті самі школи, а це 10% від усіх шкіл країни. До того ж це переважно були школи Лондона та великих міст. Це свідчить про величезну різницю в охопленні дітей у сільській місцевості, які мають прогалини в навчанні та менше шансів надолужити втрачене. Школи не витратили й третини тогорічних грошей за Національною програмою тьюторингу. Річ у тім, що з першого ж року програми 25% витрат мали відшкодовувати самі школи або місцеві громади. Це правило було введено не лише заради економії, а й задля більшої зацікавленості закладів освіти в тому, до чого особисто долучитися. Однак насправді це стало приводом проігнорувати освітні прогалини: чимало сільських шкіл заявили, що це задорого для них. Також деякі освітяни скаржилися на те, що отримання фінансування вимагало клопотів з документацією, було забюрократизоване, тож їхні школи вирішили самостійно наздоганяти освітні втрати.
Ті школи, які успішно та вповні скористалися репетиторськими послугами, переважно були не початковими. Хоча закладів освіти для найменших учнів у Великій Британії у п’ять разів більше, а прогалини у знаннях дітей до 10 років найтяжче відбиваються на їхньому майбутньому. 20% шкіл, які визнані ефективними стосовно репетиторства і де програми дотримувалися кілька років, були в Лондоні. А ось на північному сході країни, де переважає сільська місцина, таких у 4 рази менше: лише 5%. Кожна восьма школа не скористлася жодним із трьох репетиторських маршрутів. Цей регіон відстає за всіма програмами, де необхідне місцеве фінансування (наприклад, безплатне харчування для учнів із малозабезпечених родин). Тож Національна програма тьюторингу не спрацювала для шкіл із маленьким бюджетом. Серед сільських шкіл чимало малокомплектних, адже дітей у громаді не так багато. А в такій ситуації бюджет, звісно, не порівняти з бюджетами міських шкіл. У 2023–2024 навчальному році школам доведеться оплачувати вже три чверті за репетиторство, лише чверть покриватимуть дотації. Тож шанси в учнів із сільських шкіл отримати допомогу стають ще нижчими.
Студентів заохочують допомогти
Ще однією проблемою сільських регіонів є те, що там були труднощі з кандидатами. Школам було складно відшукати репетиторів на своїх теренах.
Можливо, таким закладам освіти могли б допомогти спонсори та репетиторство онлайн. А також волонтери-репетитори. Нині уряд Великої Британії закликав студентів (не лише педагогічних, а й інших факультетів) безкоштовно працювати репетиторами в школах, щоб отримати цінний досвід роботи і зробити свій внесок у життя місцевих громад. Кращі з них зможуть працювати платно. Роботу з учнями з неблагонадійних родин студентам можуть зараховувати як соціальну активність.
Департамент освіти навіть розробив інструкції для університетів щодо того, як вони можуть залучати студентів до Національної програми тьюторингу. Натомість виші можуть бути зацікавлені в тому, що студенти популяризуватимуть їхні університети серед учнів і привертатимуть увагу майбутніх вступників.
Україні, де 8,5 тис. шкіл працюють саме в сільській місцевості, за даними МОН, варто уважно придивитися до можливих слабких місць програми тьюторингу та врахувати досвід Великої Британії.
