Пані Лідія Прискіл з Торонто вже 5 років навчає дітей в інклюзивному класі. Бакалавр наук, бакалавр освіти, магістр управління бізнесом, нині вона працює вчителем для дітей з комбінованими порушеннями розвитку в школі St Helen та шкільній раді католицького округу Торонто.
У Канаді досвіду накопичено чимало, адже всі школи інклюзивні. У педагогів є велика свобода, але і відповідальність: вони мають скласти індивідуальний навчальний план для дитини з особливими освітніми потребами (ООП), визначити її особливий шлях в освіті. До нашої країни експертка приїжджала, щоб продемонструвати українським колегам, як правильно все це робити. Ми поспілкувалися під час її візиту до Новопечерської школи.
Модифіковане або альтернативне?
У Канаді існує Комітет з ідентифікації, розміщення і огляду (IPRC). Він дещо нагадує наші психолого-медико-педагогічні комісії. Після отримання письмового запиту від батьків, директор школи направляє сюди учня, щоб там визначили, який тип навчання йому підходить. Саме цей комітет може надати учню статус «винятковий». Ідеться не лише про дитину з ООП, а й про обдарованість, погане розуміння мови (у мігрантів, наприклад), про учнів, які формально не мають інвалідності, але вимагають спеціальної освітньої програми чи послуг, приміром, модифікованого/альтернативного навчання. Модифіковане: якщо, скажімо, 5-класник вивчає один шкільний предмет за 3-й клас. Альтернативні: навички, які потрібні саме дітям з ООП, таких предметів для інших учнів немає.
Зазвичай виділяють такі причини визнати учня винятковим:
Поведінкові розлади
Аутизм
Порушення мовлення
Дислексія
Знижена здатність до навчання
Обдарованість
Помірні інтелектуальні порушення
Порушення розвитку
Психічні порушення
Порушення зору
Кілька особливостей
Індивідуальний план
Розглянемо документ і процес заповнення так, як це відбувається у канадських вчителів. Його пишуть на кожного учня, якого визнали винятковим. І плани мають бути готові не пізніше 30 днів після визначення цього статусу, за вимогами Міністерства освіти провінції Онтаріо.
У першій частині — дані про дитину (ім’я, вік, клас, які особливі освітні потреби має).
Друга частина — обґрунтування діагнозу. Рішення IPRC: форма інклюзії.
Форми інклюзії:
- Загальний клас з непрямою підтримкою
Розміщення в класі, без додаткових ресурсів. Отримує індивідуальні послаблення: наприклад, додатковий час для тестів.
- Загальний клас з ресурсною підтримкою
Додаткові ресурси, такі як тьютор на повний або неповний день.
- Загальний клас з підтримкою поза класом
Неповний робочий день у звичайному класі та неповний робочий день поза звичайним класом (індивідуально, у ресурсній кімнаті чи у спецкласі з іншими учнями).
- Клас спеціальної освіти з частковою інтеграцією
Неповний робочий день у спеціальному класі з іншими учнями і неповний робочий день у звичайному класі або в інших соціальних умовах зі звичайними учнями в класі.
- Клас спеціальної освіти
Повна зайнятість в спеціальному навчальному класі з іншими учнями.
Далі стисло пишуть діагноз (докладніше кожен може почитати в спеціальній папці, де з 1-го до останнього класів зберігаються всі медичні рапорти, результати обстежень, висновки). Протягом року вчителі продивляються цю папку: чи не прийшло нічого нового з медичної лінії. Також там зберігаються всі свідоцтва та індивідуальні плани.
Також у цій частині мають бути записи щодо найновішого висновку ерготерапевта (тобто обстеження та допомога в таких сферах життя, як побутові дії, інструментальні побутові дії, освіта, праця, гра, дозвілля). Також яка проведена діагностика, пояснення і поради: наприклад, вживати візуальні розклади, розвивати дрібну моторику. Так само із зауваженнями логопеда, психолога, психіатра.
Сильні сторони та потреби — 5 рядків лише можна заповнити в стандартній формі, тож пишуть стисло про найголовніше. Ідеться зазвичай про навички за основними лініями: математичні здібності, мовні, соціальні навички. Також додають, якщо є якісь таланти: наприклад, у співі чи малюванні.
Візьмемо для прикладу учня 3-го класу М., що має розлад аутистичного спектра. Його сильні сторони: знає дні тижня, місяці, року, рахує до 100, вміє додавати та віднімати.
Його потреби: розвивати комунікаційні навички, дрібну моторику, саморегуляцію. Далі вчитель пише конкретно, чого учень має навчитися за рік. Щодо мови: ставити запитання, пояснювати свої потреби, вступати в короткі діалоги. Потреби щодо дрібної моторики: відкривати правильно закрутки, розстібувати одяг, тримати олівець. Потреби щодо саморегуляції: хоча б мінімально регулювати поведінку, у різних ситуаціях знати, що робити, вживати спосіб, прийнятий у соціумі. Замість кричати — руку піднести, продемонструвати візуальні підказки, які пояснять іншим, що учень хоче.
Далі позначаємо предмети, до яких застосовується індивідуальний план. Приміром, учень М. письмо та математику знає на рівні 3-го класу, де і навчається. Але читання з ним доводиться проходити за програмою 1-го класу.
Звільнення від певних предметів: наприклад, іноземної мови (якщо важко з рідною мовою, тож більше часу треба приділити вивченню альтернативного спілкування). Відзначають, якщо не застосовує певні форми роботи: скажімо, не відповідає усно, лише письмово.
Окремий розділ: що робить команда фахівців, щоб полегшити дитині навчання.
Інструкції (особливості роботи з учнем). Скажімо так: вчасні перерви, триваліші перерви, ніж зазвичай, сприймати матеріал не на слух (теорію), а бачити і тримати в руках — тобто максимально пояснювати на реальних предметах, візуалізація, картки зі словами, покажчики, таймер (щоб дитина знала, скільки часу є на певну роботу), завдання варто зробити коротшими, ніж зазвичай. Якщо виникають проблеми, завдання чи теорію слід переговорити зрозумілішими словами. Добре продемонструвати, як сам вчитель працює над такими завданнями.
Пристосування. У нашому прикладі це: учень має сидіти біля вчителя, асистент поруч або допомагає вчителю. У класі має бути певна звукова ізоляція. З обладнання — м’які крісла-мішки, подушки із шорсткою поверхнею, які допомагають довше висидіти, схильні столи або папір, закріплений на стіні — так легше навчитися писати, щоб зап’ястя не вигиналося. Школяр має отримати різні сенсорні враження — матеріал, що видає різні звуки, відрізняється на дотик чи за ароматом. Звісно, якщо йдеться про дитину з порушеннями зору чи слуху, пристосування будуть зовсім іншими.
Форма перевірки знань та навичок
Скажімо, можна дозволити заміняти усне та письмове опитування. Учень М. замість письмової дає усну відповідь. Діти, які на математиці не можуть записати хід розв’язку, здатні розповісти про нього. Ще одна форма перевірки — тестування: обрати на айпаді правильну відповідь з кількох. Крім того, вчитель записує, що учень говорить, тож перевіркою можуть бути вчительські зауваження або просто спостереження.
Перевірка знань у 3-му та 6-му класах
Учні з ООП можуть бути повністю звільнені від усіх іспитів або окремих предметів, якщо шкільна команда вважає, що це випробування не піде на користь дітям.
Наступна велика частина — розширений опис по кожному з предметів індивідуального навчального плану. Наводимо на прикладі того самого учня М.
1. Комунікаційні навички
Поточний рівень (з чим прийшла дитина на початку вересня, порівнюємо з минулорічним індивідуальним планом: чи не стався регрес). Може відповідати повними реченнями. Просить щось рідко, лише якщо щось дуже бажане. Під час читання інколи відповідає на запитання.
Загальна мета (чого вчитель хоче досягти на кінець навчального року): матиме різні стратегії комунікації в різних ситуаціях, відповідатиме на запитання під час читання, даватиме вказівки, щоб знайти річ у класі, пояснюватиме, що робили на минулому уроці.
Вимоги: розділені на два півріччя. На друге півріччя можна або дати нову навичку, або вищі вимоги поставити до старої навички, вдосконалити її. Скажімо, розвиток мови: якщо в першому півріччі вивчив 60 % потрібних слів, то в другому — 70 %.
Вимоги в наведеному прикладі: дитина має завершити початі вчителем речення, працювати з підказками, розповідати про щоденні речі два з трьох разів (вчитель має вказувати кількісну міру результату: скільки разів чи відсоток успішних спроб).
Навчальні стратегії: підказники, візуальна опора, повторення, дієвий метод (набуває навички на практиці — рахує гроші, кубики у грі).
Перевірка: усна відповідь цій дитини не підходить, тож письмово, відповіді на айпаді, спостереження вчителів за сформованими навичками.
2. Дрібна моторика
Поточний рівень: може писати літери всередині намальованих великих квадратиків, неправильно тримає олівець — кулаком, важко пальці застосовувати, з підтримкою може обвести трафарет.
Загальна мета: укріпити м’язи за допомогою вправ на дрібну моторику.
Навчальні стратегії: 3–4 рази на тиждень працювати з «веселкою» — півкола, всередині яких треба малювати, покращити контроль над олівцем — лабіринти, поєднувати цифри чи точки, малюнки (метелики, квіточки). Всередині квадратиків писати, але зосередитися на тому, щоб літери правильно розміщувалися. Скажімо, широку «М» починати в квадратику якомога раніше, а в «Т» посередині квадрата паличку писати.
3. Самообслуговування
Поточний рівень: дитина вміє сама одягатися, але не здатна закрити блискавку. Інколи плутає ліву та праву ноги, коли взувається.
Загальна мета: до кінця року різні завдання із самообслуговування: самому закривати блискавку, слідкувати за гігієною рота (щітку сам має тримати хоч 10 секунд), 10 секунд щодня однією рукою, стільки ж іншою.
4. Саморегуляція
Поточний рівень (тут треба вказувати особливості поведінки: аутоагресія, істерики, агресія): відволікається від праці, особливо якщо не любить предмет. Тихше читати в трьох з п’яти разів, бо дуже голосно або швидко. Аутоагресивну поведінку (кусати, щипати себе, вдаряти) замінити іншими способами вираження емоцій.
Навчальні стратегії: застосовувати підказки, що можна робити в певних ситуаціях, картки із соціальними історіями.
5. Соціальні навички
Поточний рівень: самотньо грає на перерві, бігає по колу, ніби не бачить однолітків. Якщо дорослий організовує гру, дуже на короткий час долучається.
Загальна мета: себе в різних активностях, грати з ровесниками короткий час. На пару хвилин долучатися до спортивних ігор: футбол, квачик.
Навчальні стратегії: Асистент чи вчитель підтримуватиме в цьому візуальними підказками: спершу пограємо з ровесниками, а потім отримаєш те, що хочеш (вибір вказати). Навести варіанти таких ігор.
6. Мовні навички (читання і письмо)
Поточний рівень: хоча дитина навчається в 3-му класі, читати може лише на рівні 1-го. Темп гарний, але розуміння прочитаного дуже обмежене, не може запам’ятати, про що йдеться, несконцентрований. З підказками може доповнити речення.
Загальна мета: доповнювати список слів для читання, допомогти створити самостійно 3–4 речення. З підтримкою та підказками писатиме есе з кількох речень про вихідні дні — 70 %, з підказками відповіді — 70 %, включати прикметники у речення 3 з 5 разів.
7. Математичні навички
Поточний рівень: знає числа від 1 до 100, пояснює, якого бракує між двома сусідніми числами, вміє рахувати через 2, через 5, через 10. Інколи порівнює, яке з чисел більше чи менше.
Загальна мета: знати розряди чисел, вміти показати на навчальному матеріалі, скажімо, 45 — обрати 4 десятки і 5 одиниць. До 30 додавання та віднімання одного та двох чисел, з перегрупуванням та без, рахувати монети до 100 копійок, знати вартість різних монет.
Хто брав участь у роботі з дитиною
Вказуємо, у яких приміщеннях проходить робота та з якою регулярністю. Тут згадуються вчителі, асистенти, які навчають, додаткові фахівці, яких залучають лише на консультації (логопед, аудіолог, ерготерапевт). Існують програмний педагог та педагог — фахівець з аутизму. Останній консультує величезну кількість шкіл з вузьких питань (може бути з будь-якої нозології — синдрому Дауна, ДЦП тощо). Він може проконсультувати, як вчити певну тему, коли стандартні методики не йдуть, коли програму слід міняти. У яких випадках звертаються за допомогою вчителі? Якщо виникає проблема, а методи вичерпані. Скажімо, дитина з аутизмом агресивна, швидко вибухає, може вдарити вчителя, вибігає з класу. Дуже часто одразу ж збирається додому, хоча ще ранок. Тож довелося брати консультацію щодо того, як привчити цього учня стримувати себе.
Переміщення школою
Як зустрічати дитину, переводити з класу до класу, з будівлі до іншої. Скажімо, учня М. має зустрічати асистент: зняти ремінь безпеки в шкільному автобусі та провести до класу. Якщо йдуть до бібліотеки, до церкви, на екскурсіях — тримати за руку чи дуже близько, у полі зору вчителя. З кабінету до кабінету має переводити асистент. Перехід з уроку до уроку — заздалегідь демонструвати візуальний розклад. Слідкувати, щоб дитина не забула нічого важливого. Комусь потрібна аптечка, іншому шолом (якщо часто падають чи б’ються головою).
Що використано
Попередній індивідуальний план, спостереження, сучасні дані діагностики.
Спілкування з батьками
Лист-запрошення батьків до співпраці пишуть на початку навчального року. Тато з мамою дитини з ООП можуть обрати один із трьох варіантів. Забажати зустрічі і разом працювати над планом. Довіритися вчителям і просто підписати індивідуальний план. Надіслати побажання: які навички має опанувати дитина до кінця року. Потім у цьому ж розділі записують результати зустрічі з батьками, якщо вона відбулася. А двічі на рік обов’язково зустрічаються з родинами учнів і пояснюють, яких успіхів досягла дитина. Раз на рік батьки знову звертаються до Комітету (IPRC): під час цієї зустрічі розглядають, чи має учень продовжувати навчання за тією самою формою інклюзії чи потребує змін.
