Інклюзію багато хто розуміє просто як дозвіл дітям з інвалідністю навчатися разом зі здоровими однолітками, щоб «підтягуватися» до загального рівня. Утім, суть інклюзії в тому, що кожна дитина може збагатити життя класу. Як-от зробити вклад у спільні проекти і творчість, дати щось неповторне решті. Під час IV Освітнього фестивалю «Арсенал Ідей» пройшов інклюзивний театральний проект «Більше, ніж гра». Ми поцікавилися там в експертів, що можуть діти дати одне одному під час різноманітних занять.
Театральне мистецтво: дотик до безпосередності
«Театр потрібно визнати як форму реабілітації», — переконаний Віталій Любота, засновник театру-студії «Паросток».
…Кумедний Вінні в гостях вимагає ще солодощів. А делікатний, ошатно вбраний Кролик не знає, як його випхати. Юні глядачі в залі сміються. І чи важливо, що в обох акторів — синдром Дауна? Казкові персонажі в їхньому виконанні щирі та симпатичні, сповнені дитячої безпосередності, якої інколи бракує професійним акторам дитячих театрів.
Театр почався з інклюзивного гуртка в Будинку творчості, куди брали здібних підлітків, не оглядаючись на їхні діагнози. Особливостями людини не нехтували, а намагалися зробити «родзинкою» актора-аматора. Утім, було б неправдою сказати, що люди з інтелектуальною недостатністю не грають, а граються, ідуть від себе, а не від ролі, і саме тому здаються такими переконливими.
У «Паростку» всі серйозно репетирують, перевтілюються. Стається таке собі театральне диво: приміром, люди, які зазвичай майже не емоціонують та нічим не цікавляться, стають на сцені енергійними, жвавими, виразними. Тож ідеться саме про акторське мистецтво. На фестивалі було показано «Маленькі історії великого міста» та «Шалені будні Вінні Пуха». Люди з інтелектуальною недостатністю вже виборювали гран-прі на міжнародних фестивалях, їздили на гастролі, регулярно виступали в будинках культури, санаторіях, школах тощо.
Театральних груп було найбільше. «Маленький Мук» — вистава спеціальної школи-інтернату №26 для учнів з інтелектуальними порушеннями. А студія «Perfeco-in-Kilaba» з Вишгорода показувала «Літо в долонях». Улюблені герої казок Їжачок та Ведмедик, неповторна лірична атмосфера — усе це вдалося юним любителям театру. Попри те, що одні діти на інвалідних візках, хтось — з вадами слуху, є і з синдромом Дауна, а є і підлітки без проблем зі здоров’ям.
Ще краще гуртує інклюзивні студії мистецтво пантоміми. Саме візуально-пластичне дійство «Я — людина» презентувала театральна студія «Джерела» благодійного товариства допомоги особам з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень.
Люди, які займаються тут, зазвичай мають вади мовлення або навіть не можуть говорити. Тож для них монологи і діалоги стають або височенною планкою, або приводом комплексувати, або розмежуванням, якщо хтось не може. А пантоміма ставить до всіх однакові вимоги. Жести, міміка, динаміка, групові композиції — ось засоби такого театру, і сказати ними можна більше, ніж словами.
Що дає дітям з особливими освітніми потребами: самовираження, підвищення самооцінки, оволодіння корисною для інших справою, гнучкість та адаптивність, вміння подивитися на себе з боку, вигідно подати свої особливості та не боятися бути смішним (а це профілактика від позиції жертви, саможаління).
Що дає іншим дітям в інклюзії: «камертон» щирості на сцені та приклад серйозного ставлення до ролі.
Скульптура: відчути владу рук
Художнє мистецтво на проекті не було презентовано, але про нього чимало згадували. До слова, оформлення сцени, робота освітлювача — те, чим займаються в театральних групах діти з особливими освітніми потребами — теж візуальне мистецтво.
А ось у Житомир для таких дітей привезли «шматочок» проекту «Арсенал Ukraine». 12 жовтня там відкрили постійну експозицію тактильних робіт сучасних художників, де все доступно для дітей з інвалідністю (можна торкнутися, перемістити, погратися, пофарбувати). Також для них діятиме безплатна творча лабораторія.
Там проходитимуть класи з малювання, глини, створення hand made виробів, є матеріали для творчості, мозаїки, кінетичний пісок.
Є тут і картини для дітей з вадами зору. На полотні кожен колір передано ще й іншою текстурою, тож можна відчути різницю на дотик. Палітра кольорів подана окремо, з написами шрифтом Брайля. Якщо діти зі слабким зором намагаються тут відчути світ мистецтва, решта юних відвідувачів прагнуть зрозуміти їхній світ: заплющують очі та «читають» написи Брайлем, пізнають на дотик картини.
Що дає дітям з особливими освітніми потребами: самовираження, виховання естетичного смаку, розвиток дрібної моторики, відчуття форми та просторове мислення, насолоду від впливу на матеріал (скажімо, коли руки надають форму глині).
Що дає іншим дітям в інклюзії: розвиток емпатії, можливість поділяти почуття дітей з інвалідністю, поставити себе на їхнє місце. Часом скульптурні роботи дітей з вадами зору чи їхні доробки стають взірцем для однолітків, адже в них компенсаторно посилене чуття дотику.
Музика: знімаючи навушники
Про чудових музикантів на інвалідних візках або з вадами зору відомо багато. Те, що музика — сила, що єднає несхожих людей, занурює в емоції — відомо здавна. Навіть люди з вадами слуху залюбки грають на ударних, відчувають ритм, звукові хвилі всім організмом.
Дітей, які погано чують, реабілітують співами, щоб сформувати виразне мовлення. Та «Арсенал» довів, що в музиці можуть проявити себе абсолютно всі.
Kids Autism Games дає змогу дітям з аутизмом, які зазвичай бояться голосних звуків, вчитися музики. Усе почалося із джазового концерту спеціально для цих дітей з розладами аутистичного спектра (РАС). До українсько-аргентинського колективу Two Violins Band приєдналися найменші учні скрипаля Андрія Малахова, яким по 3–6 років. І це розбурхало цікавість до інструментів у дітей з аутизмом.
Так з’явилася ідея уроків. На перших деякі діти просто лежали на підлозі або кричали. Більшість приходили в навушниках, що притишують звуки, адже вони болісно переносять нові слухові враження. Через це слухання музики не приносить задоволення. Але музика, яка народжується під їхніми пальцями, яку вони самі творять, — зовсім інша річ.
Грати на музичних інструментах — спосіб вести діалог зі світом. Тож поступово діти знімали навушники — і це ставало першою перемогою.
Що дає дітям з особливими освітніми потребами: вчить тривалої концентрації, розвиває бажання спілкуватися, цікавість до своїх і чужих емоцій, покращує мовлення, відчуття ритму, допомагає гармонізувати роботу півкуль мозку.
Що дає іншим дітям в інклюзії: розвиток емпатії та вміння враховувати особливості інших, цікавість та захоплення іншими.
Спорт: теж може бути творчістю
Kids Autism Games починали із занять спортом. Щотижневі тренування на стадіоні «Олімпійський» для дітей з аутизмом теж стали одкровенням. По-перше, за такого діагнозу зазвичай погана координація, по-друге, ці діти не люблять скупчення людей, командні заняття, галасливих однолітків.
Важливо було виробити звичку: регулярність тренувань, одне й те саме місце, однаковий порядок дій. І тепер «найскладніші», як здавалося на початку, діти здатні бігати, стрибати, проходити естафети, виконувати фізичні вправи. Звісно, тут працюють не стільки заради спортивних перемог, скільки задля соціалізації.
До слова, заняття спортом можуть теж стати творчістю, самовираженням. Днями американські дослідники з Нью-Йорка довели, що регулярні фізичні навантаження підвищують творчий потенціал. А деякі види спорту просто не можуть існувати без креативу: спортивні танці, шахи, гімнастика, акробатика, cheerleading, фігурне катання, синхронне плавання.
Створювати нові вправи, поєднувати рух з пантомімою — це доступно навіть на початкових етапах занять спортом. А робота над цим у команді (хай для дітей з РАС хоча б поруч) перетворює заняття на спільний творчий проект.
Що дає дітям з особливими освітніми потребами: командний дух, організованість, соціалізацію, вміння долати перепони, зміни, які легко помітити самій дитині, позитивне мислення.
Що дає іншим дітям в інклюзії: вміння враховувати особливості інших, взаємодопомогу, нестандартний погляд на спорт, зміщення акценту зі змагання на командну роботу.
