Білл Гейтс оголосив десятку фіналістів Всесвітнього конкурсу для вчителів Global Teacher Prize 2018. Переможець Нобелівської премії для освітян, як ще називають премію, отримає $1 млн за визначний внесок у професію. Розповідаємо цікаві історії викладачів з усього світу, які подолали значні перешкоди на шляху до цього успіху.
Нуртен Аккус, Туреччина
Нуртен власними силами відкрила перший дитсадок у досить неблагополучному в соціально-економічному плані регіоні Туреччини. У невеличкому місті Айваджик деякі раніше зовсім не відвідували ні садків, ні шкіл.
Тому підвищення рівня знань місцевих дітей з 20% до 90% — значне досягнення.
Для того щоб переконати батьків віддати дітей у свій заклад, викладач спеціально навідувалася до окремих сімей.
«Я могла б працювати у великому місті і мати безліч можливостей, але мені більше подобаються маленькі містечка, де я справді можу змінити життя людей», — зазначає Нуртен.
Також Нуртен стала автором проекту Daddy, Tell Me A Story, який посприяв залученню батьків до освіти їхніх дітей. Це, у свою чергу, поліпшило концепцію стосунків між татом і дитиною в усій Туреччині, адже проект перейняли також інші навчальні заклади. У рамках проекту чоловіки приходять до дитсадка, щоб почитати дітям та чомусь їх навчити.
Раз на тиждень Нуртен навідується до однієї із сімей тих учнів, яких навчає в дитсадку, та організовує тренінги для матерів, щоб вони й самі могли продовжити власну освіту.
Марджорі Браун, ПАР
Марджорі викладає історію в приватній школі для дівчат у ПАР. Про її уроки учениці розповідають із захопленням: «Якщо твій учитель настільки переймається тим, що викладає, тобі справді хочеться дізнатися більше».
Упродовж 40 років Марджорі є активісткою за права людей. У часи апартеїду вона не мала бажання викладати в сегрегованій школі. Тому разом зі своїми колегами заснувала власний навчальний заклад — один з перших, який не поділяв учнів за расою.
Марджорі стала автором проекту NOAH, у якому з 22 дітьми, що не мають можливості отримувати повноцінну освіту, займаються 22 учні Марджорі.
«78% дітей читають, не розуміючи зміст тексту», — стверджує вчителька. Тому, щоб подолати цю проблему, Марджорі заснувала Phendulani literacy quiz, у рамках якого вона надсилає до шкіл у бідних регіонах країни книги, за якими учасники повинні готуватися. А потім перевіряє ці знання під час змагання. Часто ці книжки — єдині навчальні матеріали, доступні для таких шкіл.
Луіс Мігель Бермудес Гутьєрес, Колумбія
Луіс — шкільний викладач у досить небезпечному районі Боготи, де основними проблемами є бідність, діяльність злочинних угруповань, наркоторгівля та домашнє насилля.
У 2014 році Луіс увів до шкільної програми статеве виховання, щоб учні могли знати свої права.
«Коли я почав перераховувати види насильства, половина дівчат у класі заплакала. Вони тільки в той момент усвідомили, що були жертвами цього», — розповідає вчитель. До того ж програма акцентувала увагу на правах представників сексуальних меншин.
Проект Луіса зменшив кількість підліткових вагітностей із 60 випадків у 2013 році до лише одного у 2017.
Однак проект не всі зустріли із захопленням. «Коли дитина помирає від голоду, її вбивають чи знущаються над нею, нікого це не обурює тут так, як обурив факт уведення статевого виховання в програму. Було складно», — зізнається Луіс, розповідаючи про булінг з боку інших представників викладацького складу.
Хесус Інсілада, Філіппіни
Хесус — представник народу букіднон, що проживає на острові Панай. Він є директором школи для бідного населення букіндонців. Учні тут часто кидають навчання, тож щоб їх заохотити Хесус створив програму, яка ґрунтується на культурних особливостях.
«Це метод, у якому ми інтегруємо всі аспекти культури, традицій в освітній процес», — пояснює Хесус. Так математику учні вчать завдяки традиційній техніці вишивання символів, з якою діти знайомі змалечку.
Інсілада запрошує до школи батьків: «Батьки — це наші партнери, які допомагають змусити дітей ходити до школи».
Методика вчителя допомагає, серед іншого, зберегти культуру його народу. У багатьох філіппінських школах також ввели програми на основі вплетення культури в освітній процес.
Гленн Лі, США
Раніше Гленн працював електриком, однак потім змінив професію, щоб навчати дітей STEM-освіті. Гленн працює на Гавайських островах, які є досить ізольованими від материкових частин США і де не вистачає робочих місць.
«Понад половина учнів не має комп’ютерів», — зазначає Гленн. Однак це не завадило йому власними силами зібрати гроші на обладнання для уроків з робототехніки.
«Ми з учнями стали першою організованою командою з розробки робототехніки в штаті Гаваї», — додає Гленн. Тепер їх досвід перейняли понад 750 аналогічних освітніх проектів у штаті.
87% учнів Гленна Лі отримали найвищі бали під час державного оцінювання рівня знань.
Дієго Мафуз Фаріа Ліма, Бразилія
Дієго почав працювати вчителем в одній з найгірших державних шкіл у місті Сан-Жозе-ду-Ріу-Прету. Це район з високим рівнем бідності, наркоторгівлі й злочинності, де 13-річні діти могли запросто принести зброю до школи.
У його перший день на роботі учні підпалили туалет, облили Дієго водою, закидали яблуками та сміттям. Та вчитель не здався і натомість дав дітям можливість висловитися. Учні нарікали на жахливий стан будівлі закладу. Тоді Дієго долучив їх разом із батьками до ремонту.
Місце у дворі школи, де раніше відбувалася наркоторгівля, тепер обладнали під читацький клуб.
Щоб позбутися проблеми прогулів, Дієго ввів систему ID-карток, і якщо система виявляє, що дитина певний час не з’являється на заняттях, Дієго навідується до неї додому, щоб дізнатися причину.
Коен Тіммерс, Бельгія
Коен викладає веб-дизайн у Бельгії, але його мрія — об’єднати дітей у всьому світі для якогось навчального проекту. Ось чому він створив веб-платформу The Climate Action Project.
250 шкіл із 66 країн долучилися до чотирьохтижневого курсу Коена з питань зміни клімату. Свої спостереження учні викладають на основному сайті Коена.
Тіммерс почав навчати і біженців, подарувавши одному з таборів свій ноутбук, щоб проводити відео-уроки. Згодом завдяки краудфандингу він забезпечив табір сонячними панелями для генерації енергії та ще 20 приладами.
До проекту підключилися ще 100 вчителів із 40 країн, які навчають біженців через Skype.
Едді Ву, Австралія
Едді змусив учнів по-новому поглянути на вивчення математики. Він, зокрема, використовує гральні карти для пояснення математичних принципів.
Теорію ймовірності учні вивчають, коли грають із пляшками з водою надворі. А пояснення теорії Ву записує на відео і викладає у вільний доступ на YouTube. На каналі Ву — понад 60 тис. підписників з різних країн світу.
Завдяки його простій ігровій формі навчання діти змогли зрозуміти, як застосовувати математику в житті та вивчати її не абстрактно, а на конкретних прикладах.
Едді також займається проектом MathsPASS, в якому 11-класники навчають 7-класників математики та допомагають їм підтягнути знання і не соромитися запитувати, якщо щось не зрозуміло.
Андріа Зафіраку, Велика Британія
Андріа — викладач у школі, де навчаються діти різних культур. Тут учні розмовляють 130 мовами світу, і англійська для них не є основною.
Та Андріа знайшла універсальну мову. Вона навчає мистецтва і праці. Крім того, вона вивчила на базовому рівні 35 мов, щоб хоча б іноді комунікувати з учнями у знайомий їм спосіб.
Андріа допомагає учням, які почуваються самотніми, мотивує їх до нових звершень. Вона налагодила стосунками з батьками дітей та сприяла поліпшенню успішності учнів.
Барбара Анна Зієлонка, Норвегія
«Коли я починала працювати вчителем у старшій школі, 25% дітей тут просто кидали навчання», — зізнається Барбара. Але вона вирішила змінити цю ситуацію.
«Перше, що я зробила, — позбулася всіх стандартних підручників. Інформація в них уже застаріла». Натомість Барбара заохочує учнів використовувати цифрові технології та гаджети.
Наприклад, на уроках Барбара проводить розмови по Skype між своїми учнями та експертами з різних сфер. Учня з дисклексією вона навчає за допомогою подкастів і технологій.
Найбільший проект Барбари — Genius Hour, у рамках якого вона дає учням завдання провести повномасштабне дослідження: зібрати дані, залучити експертів завдяки соцмережам, створити онлайн-опитування та представити потім результати на досить серйозному науковому рівні.
