Формувальне оцінювання мотивує учнів навчатись. Воно демонструє їхній прогрес та показує, що потрібно зробити, щоб досягти своєї навчальної мети. Але як вчителю-предметнику оцінити велику кількість учнів у класі та знайти підхід до кожного?
Своїми порадами щодо формувального оцінювання поділився Руслан Шаламов — учитель біології, кандидат біологічних наук, заслужений учитель України, керівник перевірки природничої частини робіт українського учнівства в міжнародному дослідженні PISA. Також пан Руслан розповів про вправи, які можна використовувати на уроках для формувального оцінювання.
Труднощі формувального оцінювання: як їх долати
Формувальне оцінювання — це про індивідуальний підхід. Коли вчитель початкових класів бачить своїх учнів щодня майже на всіх уроках, воно може чудово спрацювати. Проте якщо педагог-предметник має два уроки на тиждень у кожному класі й загалом у нього від 150 до 300 учнів, то спостерігати за кожним і визначати, як змінюється дитина, дуже складно.
У законі про повну загальну середню освіту визначені основні види оцінювання. Це формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання. Тобто тут є розмежування між формувальним та підсумковим. Але, на мою думку, якщо ми вибудовуємо школу, де є довіра до вчителя, підсумкове оцінювання має стати частиною формувального.
За стандартом НУШ метою повної загальної середньої освіти є формування ключових компетентностей. Тому оцінювати ми повинні саме їх, тобто підходи до оцінювання мають бути зовсім іншими. Але коли вчитель працює з дітьми дві години на тиждень, складно визначити, наскільки сформовані їхні компетентності. Це не те, що можна зробити «на око». Тобто, ми мусимо мати в руках інструмент, який би перевіряв те, з чого складаються компетентності.
За тією ж концепцією НУШ формувальне оцінювання має на меті допомогти учням усвідомити способи досягнення кращих результатів навчання. З його допомогою учні можуть визначити свої проблемні місця. Підсумкове оцінювання, що проводиться наприкінці теми, може допомогти отримати важливу інформацію щодо всього процесу навчання. Вона потрібна для аналізу, реалізації та проведення навчання.
На мою думку, усі ці функції може виконати лише формувальне оцінювання. Якщо діти будуть самі визначати свої слабкі місця та оцінювати себе, це допоможе сформувати величезну довіру між вчителями та учнями. І до цього варто ставитися дуже відповідально. Якщо ми використовуємо формувальне оцінювання як основне, то варто враховувати, що ми використовуємо всі стратегії та засоби, ведемо оцінювання впродовж усього навчального циклу та не обов’язково використовуємо в журналі позначки від 1 до 12.
Чому я не підтримую оцінювання лише в 1–12 балів? Наприклад, якщо я на уроці ставлю запитання назагал і учень дає правильну відповідь, але фактично відповідає на одне запитання простим реченням, то за критеріями оцінювання я повинен поставити йому 4 бали. Але чи коректно це робити, якщо дитина відповіла правильно? Деякі вчителі десь окремо роблять собі позначки, щоб потім врахувати відповіді цього учня на інших уроках та поставити хорошу оцінку в журнал. Тобто педагоги ще придумують окрему шкалу переведення цих умовних плюсиків в оцінки за 12-бальною системою. Але коли ми ведемо таку «чорну бухгалтерію» і діти це бачать, чи може бути між нами повна довіра?
Включати формувальне оцінювання в навчальний процес просто, коли учнів у класі небагато. Наприклад, у мене є клас, який поглиблено вивчає мій предмет. Ми маємо п’ять уроків на тиждень, а учні діляться на групи по 12 осіб. Але якщо в класі 35 дітей і педагог викладає не такий популярний предмет, як математика чи мова, а має лише два уроки на тиждень у класі, то поєднати різні види оцінювання досить складно.
Тому я вважаю, що формувальне оцінювання має бути основним та охоплювати інші види оцінювання. Було б чудово, якби ця зміна була внесена в закон про освіту. Але це можуть робити і керівники шкіл на рівні свого навчального закладу.
Завдання для формувального оцінювання
Мені подобається формувальне оцінювання тим, що воно, крім основних своїх функцій, також розвиває мовлення учнів. Адже для того, щоб вони змогли перевірити та оцінити свої знання і навички, ми даємо їм певні мовні заготовки. Так діти вчаться висловлюватися та формують зв’язне мовлення.
Тобто вчитель дає учням початок речення, а вони повинні його продовжити. І ці відповіді дадуть зворотний зв’язок, що допоможе визначити прогрес кожної дитини.
Наприклад, можна використати такі формулювання:
- Ця тема нагадує мені про…
- Раніше я дізнався/-лася про…
- Частина, яку я найбільше знаю/пам’ятаю, — це…
- Частина, яка є найбільш заплутаною/незрозумілою, — це…
- Я хотів/-ла би дізнатися більше про…
- Знання з цієї теми допомагають мені…
- Частина, яка мене найбільше вразила, була…
Приклади завдань для формувального оцінювання
Формула 3-2-1 опитування
Цю формулу можна адаптувати до будь-якої теми, яку ви вивчали в класі. Якщо цей формат повторювати, то під час подальшого вивчення нового матеріалу учні вже знатимуть, на що звертати увагу. І вони будуть розуміти, як їм готуватися до такого методу оцінювання.
Для цього завдання найкраще об’єднати учнів у групи для спільної роботи.
3 особливості, які ви виявили щодо ____
2 цікаві речі про ____
1 запитання, яке у вас ще є, стосовно ____
Або
3 відмінності між ____ і ____
2 наслідки дії ____ на ____
1 запитання, яке у вас ще залишилося щодо цієї теми
Або
3 ключові слова щодо ____
2 нові ідеї стосовно ____
1 річ, над якою ще слід подумати _____
Вправа «Вибивали»
Ви даєте завдання кожному учневі на аркуші паперу скласти список із трьох-п’яти думок чи тверджень про вивчене поняття або тему.
Коли учні це зробили, вони встають. Потім ви запрошуєте когось поділитися однією із записаних ідей. Інші слухають і викреслюють у себе те, що вже сказано, якщо в когось є така ж думка чи твердження.
Коли всі ідеї певної людини названі, вона сідає. Ви продовжуєте запрошувати дітей відповідати, поки вони всі не сядуть на свої місця.
Оскільки ви слухаєте ідеї чи інформацію, що є спільною для всіх, то можете з’ясувати загальний рівень розуміння вивченого поняття або теми, чи існують прогалини в знаннях.
Після цього можете зробити ґрунтовне (і корекційне за потреби) узагальнення, тобто зрозуміти, наскільки діти заглибилися в тему. Цей вид роботи можна проводити раз на тиждень, на нього вистачить 20 хвилин уроку.
Індекс-карти
Роздайте учням картки або аркуші паперу і попросіть їх зробити записи на обох боках за інструкцією.
Лицевий бік:
Ґрунтуючись на отриманій інформації про ____, перерахуйте «великі ідеї» щодо них і запишіть їх як підсумок теми.
Зворотний бік:
Визначте щось про ____, що ви поки що не зовсім зрозуміли, та запишіть це як запитання або твердження.
Ця вправа на оцінювання добре працює і не займає багато часу на уроці. Проте завдання все переглянути та відрефлексувати повністю лягає на вчителя.
Чотири кути
Учні вибирають кут на основі рівня їхнього розуміння вивченого поняття або теми. Після цього дозвольте їм обміркувати свій прогрес з іншими учнями в межах групи. Запитання для обговорення ви можете запропонувати кожній з груп. Особливо ретельно варто підійти до формулювання запитань для тих, хто вибрав кут 1. Може виявитися, що залежно від ваших запитань вони переглянуть своє положення.
Для визначення свого кута учням потрібно вибрати, з якою дорогою вони себе асоціюють, залежно від того, як вони оцінюють свій рівень знань з вивченої теми.
Потім потрібно сформувати пари для корекції навчання: представник із кута 1 буде в парі з представником із кута 3, а представник із кута 2 — із представником із кута 4. Вам залишається простежити за тим, що відбувається, надати необхідну допомогу та зробити підсумки й узагальнення.
У мене є запитання, хто має відповідь?
Вам потрібно зробити набір двобічних карток. З одного боку на картках напишіть запитання, пов’язані з тим, що вивчають учні. А на звороті — відповіді на них так, щоб запитання й відповідь на нього опинилися на різних картках. Розподіліть картки серед учнів й оберіть того, хто почне читати запитання.
Усі учні перевіряють свої картки-відповіді, щоб дізнатися, чи немає часом на їхній картці правильної. Той, хто знайшов правильну відповідь, читає її, ви разом з іншими учнями обговорюєте і пояснюєте, чому вона саме така. Тоді цей учень перегортає картку та читає своє запитання. І так поки не вичерпаються всі запитання.
Кубик сподівань та результатів
Цю вправу добре давати, коли ви вивчаєте розлогу тему. Спочатку діти кидають кубик сподівань та відповідають на запитання, що їм випали. Я також просив учнів знімати на свої смартфони цей процес, щоб у кінці відрефлексувати.
У кінці теми учні за аналогією кидають кубик результатів. І коли ви переглядаєте разом відео з їхніми очікуваннями, то можете відразу показати учням їхній прогрес: ось тут ти був місяць тому, а ось тут ти зараз.
