Чому американські вчителі виступають за скасування «місцевого ЗНО»

У США є одразу два аналоги нашого ЗНО, одному з яких вже майже 100, а другому — 59 років. Не зважаючи на такий поважний вік, навколо тестів і досі вирують пристрасті: частина вчителів вимагають скасувати їх, а інші — вважають єдиним способом перевірки знань. Наводимо основні аргументи “за” та “проти”.

Думка ПРОТИ: “Тести демотивують учнів”

Голова організації Education International Сьюзен Хопгуд

Ми не проти системи оцінювання, як часто заявляють політики-консерватори, які прагнуть представити вчителів у невигідному світлі. Навпаки — оцінювання учнів є основою успішного викладання, і вчителі постійно займаються як формальним, так і неформальним оцінюванням. Найкращим видом оцінювання є такий, за якого воно тісно пов’язане з цілями навчальної програми. Так стають зрозумілими прогрес і досягнення учня, і вчителю це може допомогти у плануванні занять для подальшого покращення учнівської успішності.

Стандартизовані тести можуть надати інформацію для вимірювання результатів функціонування освітньої системи, однак для цього достатньо буде вибірково провести тестування, та аж ніяк не змушувати всіх учнів писати стандартні підсумкові тести. Стандартизовані тести – це лише зріз знань станом на один момент часу; вони краще підходять, коли з усіх учнів випадково обирають невелику вибірку, щоб зрозуміти, наскільки ефективною є освітня програма.
  Дворічне дослідження системи оцінювання в США показало, що в середньому учень державної школи будь-якого великого американського міста пише близько 112 обов’язкових тестів за період навчання у школі та дитсадку, що становить близько 8 тестів на рік (…) Не дивно, що діти та їх батьки виступають категорично проти стандартизованого обов’язкового оцінювання. Рух з метою зменшення чи відмінювання стандартного оцінювання Opt Out стає все більш популярним в США.

Зловживання стандартизованими тестами як інструментом перевірки якості викладання не мотивуватиме дітей вчитися і не поліпшить уявлення про справжній стан речей в освіті. Вони є прикладом нав’язаної згори структури ієрархічної звітності. Забагато країн застосовують саме цей термін «звітність», коли говорять про стандартизовані тести, щоб відвернути увагу від свого обов’язку забезпечити для всіх дітей доступ до якісної освіти. Вони також використовують показники цих тестів у створенні спрощених і переважно хибних суджень про професіональний рівень вчителів.

Як послухати деяких політиків, то відповідальність за освіту обмежується класною кімнатою, і вчитель – єдина людина, відповідальна за успішність своїх учнів без урахування їх здібностей та особливостей, різних для кожного, наданих цьому вчителю ресурсів, підтримки та інших речей, які не можуть і не повинні від нього залежати.

Чому забагато тестів — це погано для учнів:

• Вони не покращують успішність. Так звіт ЮНЕСКО Global Education Monitoring (GEM) Report показав, що з 11 країн ОБСЄ, які перевіряють успішність за допомогою тестів, 5 змогло поліпшити результати PISA з математики у період з 2003 до 2015, тоді як у 6 ці показники зменшилися.

• Речі, які дійсно важать, — такі як вміння вирішувати проблеми, креативність, інноваційність, толерантність, почуття поваги до інших, відчуття «глобального громадянства» тощо —не можна виміряти.

• Стандартизовані тести змушують змінювати програму у відповідності до результатів.

• Стандартизовані тести заважають розвитку тих, хто показує на них низькі результати, і заохочує до списування.

• Тести змушують вчителів вчити дітей не за програмою, а заради тесту, виключаючи важливі елементи програми.

• Тести знижують інтерес до навчання і демотивують.
Замість тестів урядам необхідно приділити більше часу, ресурсів та зусиль на те, щоб дозволити вчителям самостійно проводити розгорнуте аналітичне оцінювання учнівського прогресу, підготувати дітей до реалій життя й роботи в майбутньому та підтримати у розкритті повноти свого потенціалу.

Думка ПРОТИ: “Ми обманюємо себе, говорячи про індивідуальний підхід у навчанні”

Засновник проекту TeacherToolkit Росс Макгілл

Освіті наразі бракує індивідуального підходу. У 1950-их роках у США було вирішено, що необхідно змінити кабіни для військових літаків, бо пілотам в них вже незручно. Урядовцями було проведено дослідження, в ході якого виміряно 140 різних варіантів мірок людського тіла, щоб визначити розміри середньостатистичного пілота. 4 тисячі пілотів взяли участь у замірах, і вчені на основі мірок зробили 10 варіантів середньостатистичних комплекцій. Однак жоден пілот хоча б на 30% не мав таких само розмірів, як ці середньостатистичні моделі. Якщо спроектувати кабіну, яка би підходила для середньостатистичного пілота, то в результаті спроектуєш кабіну, яка не підходитиме нікому. Чи хочемо ми аналогічну систему освіти, яка змушує кожного учня бути як інші?

Наша освітня система була створена понад століття тому Едвардом Торндайком. Це був один із психологів в США у 1890-их, проводив досліди на кішках і собаках, результати потім застосовував по відношенню до людей, а потім створив процедуру вступного іспиту для Гарвардського університету. І він тоді вважав, що на здібності учнів ніяк не можна вплинути. У своєму дослідженні Тод Роуз пропонує такі нововведення в освіті:

• Надавайте підтвердження компетентностей, а не дипломи чи званн;

• Замініть оцінки на вміння;

• Дозвольте учням самостійно визначати, що і як вони хочуть вивчати.

Від себе додам таке: школи мають обмежені ресурси, що негативно впливає на креативність вчителя та його здатність дозволяти дітям самостійно приймати рішення. На жаль, до 2030 року ситуація в освіті навряд чи кардинально зміниться. Ми обманюємо себе, стверджуючи, що створили індивідуальний підхід до навчання. Насправді ж, ми й досі підтримуємо «масовий» підхід.

Думка ЗА: “Неправильно – навчати, як писати тести”

Засновниця та голова Центру освітньої реформи США Джейн Аллен

Скільки з вас мали хорошого вчителя? А скільки з вас мали поганий досвід під час навчання? Чи хочете ви, щоб цей поганий досвід був основним визначальним фактором, за яким було би вирішено вашу успішність?

Проблема в тому, що якщо прибрати можливість об’єктивного вимірювання успішності, діти з низьких соціальних верств будуть приречені на невдачу.
Я не виступаю за те, щоб наобум безцільно давати по сто тестів на рік.  Важливо вводити сучасні види тестів. Щодо математики: сьогодні, до речі, завдання з математики є і відкритими, а не лише в тестовому форматі. Не забуваймо про есе, тести на виправлення помилок, на знання правил, на порівняння тощо. Хіба можна бути проти усіх цих видів підсумкового оцінювання? Усі вони можуть надати дані, які унаочнують прогрес учня.

Як ще ми могли би дізнатися, чи Джонні вміє читати, а Алекс зрозумів основні математичні концепції, перед тим, як вони перейдуть до складніших тем?
Стандартизовані тести використовуються з давніх давен, або хоча б принаймні з часів Платона. Лише коли в нашій країні ввели обов’язкові щорічні зрізи знань, ми змогли побачити масштаби розбіжностей в успішності учнів. До цього вважалося, що погано вчаться ті, хто належить до суспільних меншин, і що цю ситуацію неможливо виправити. Загальнодержавні тести допомогли показати, що в школах, які подавали хороші результати, насправді декілька успішних учнів маскували загальну картину і їх результати перекривали погані оцінки інших.

Дослідники Чиказького, Гарвардського та Стенфордського університетів довели, що просто дозволяти дітям ходити до школи, не даючи їм здавати тести, бо ми боїмося образити маленького Джонні чи Алекса, змушує дітей замислитися про те, що вони так і не здатні на якісь успіхи, тоді як перевірочні роботи задають дітям планку, до якої потрібно прагнути, і ми повинні давати покрокові тактичні цілі для досягнення цього прогресу. І як же ми дізнаємося про те, що діти виконали ці цілі? Пані та панове, все просто — ми даємо їм підсумкові тести.

У США стандартизовані державні тести дозволили поставити оцінки успішності окремим школам: комусь було надано додаткові ресурси, підтримка, а деякі довелося закрити. Були школи, в яких успішність учнів була мінімальна. І це дозволило батькам учнів цих шкіл вперше замислитися: «А чому школа моєї дитини отримала незадовільний результат?». Ви ж не підете до ресторану, який отримав «незадовільно», ви не проголосуєте за кандидата в президенти з настільки низьким рейтингом.

Але є проблема в тому, що чинячи тиск на вчителів, ми прийшли до того, що тепер дітей радше навчають, як писати тести. Ось що неправильно.

Думка ЗА: “Тестування може означати навчання”

Британська освітня активістка Рейчел де Суза (у 2014 році отримала титул дами за свої освітню діяльність)

Діти можуть любити тести. Тести на закріплення матеріалу їм насправді подобаються. Якщо підійти до питання тестування професіонально, то можна навчити дітей з легкістю сприймати будь-яке оцінювання.

Тестування може означати навчання. Є така річ як «ефект тестування» — тести не лише оцінюють рівень знань, а й змінюють його. Якщо тричі пройти тести на одну тему, то запам’ятаєш матеріал на 80% краще. Тому вчитель повинен постійно давати невеличкі тести, щоб зрозуміти, що варто повторити, та допомогти дітям ліпше відтворювати вивчене.

Вивчення чогось лише «під випускний тест» може бути не настільки поганою ідеєю, якщо зробити сам тест правильним і відповідним.

Переклад за матеріалами Global Education & Skills Forum

Поділитися цією статтею