Історія зґвалтування дівчинки із Закарпаття викликала обурення в суспільстві. Перш за все, занадто м’який судовий вирок для її кривдників. Поки прокуратура оскаржуватиме вирок, ми поспілкувалися з психологинею Катериною Гольцберг та адвокаткою Аліною Павлюк. Експертки пояснюють психологічний та правовий аспекти резонансної історії. Що мала б зробити школа, щоб підтримати дитину, яка пережила насильство? Як можна допомогти дівчині зараз? Та яку роль у винесенні вироку в цій справі відіграли позитивні характеристики кривдників? Читайте в матеріалі.
Що відомо про ситуацію
Інцидент стався майже два роки тому. Троє підлітків зґвалтували 14-річну дівчинку, а потім шантажували її відзнятим відео. Врешті хлопці все ж виклали його в мережу: справа набула розголосу.
Злочин розглядав Воловецький районний суд. І в процесі 5 років ув’язнення та виплата компенсації змінились на 2 роки випробувального терміну. Це викликало резонанс у суспільстві. Громадськість почала публічно обговорювати несправедливість вироку, а соцмережами масово поширювались дописи з критикою судді.
Обурливим є також той факт, що потерпілу в суді представляв не адвокат, а служба захисту дітей місцевої сільради. Там працює бухгалтером мама двох ґвалтівників. Особистісні характеристики злочинців для суду також складала сільрада. Тож справедливо виникає питання про їхню неупередженість.
Спершу насильники перебували три місяці у слідчому ізоляторі. Потім їх випустили, проте хлопці були зобов’язані носити спеціальні браслети для домашнього арешту. Але після введення воєнного стану їм дозволили ці браслети зняти. Тому від початку війни вони можуть спокійно пересуватися селом.
Потерпіла дівчина анонімно розповіла ТСН, що продовжує перетинатись зі своїми ґвалтівниками на вулицях. А вони, своєю чергою, морально тиснуть на жертву та нецензурно висловлюються на її адресу.
Наразі жодних офіційних коментарів у селі ніхто не дає. Суддя, яка виносила вирок, перебуває на лікарняному. Мама ґвалтівників, яка працює у сільраді, — у відпустці. Працівники школи, де навчається дівчинка, відмовляються обговорювати ситуацію публічно.
Відомо, що прокуратура оскаржуватиме вирок Воловецького суду. А справу під власний контроль взяв Дмитро Лубінець, омбудсмен із прав людини.
11 серпня Закарпатський апеляційний суд скасував попередній вирок ґвалтівникам через м’якість покарання. Також суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої дівчинки та стягнув на її користь 180 тис. грн.
Проте справа не закрита. Після скасування вироку першої інстанції, її направили на новий судовий розгляд.
Як школі підтримати дівчинку, яка пережила насильство
Катерина Гольцберг, дитяча та сімейна психологиня
Перш за все, треба знизити рівень уваги до цієї дівчинки. Не до ситуації, а до людини. Зазвичай у таких випадках людина навіть не хоче повертатися в той осередок, де є насильник, ґвалтівник, де всі про це знають. У такому разі треба розвести цих людей, щоб вони мінімально зустрічалися.
Звісно, варто проговорювати загальні цінності, говорити про поведінку в цілому. Найперше — позбутися наративу, що жертва сама винна. На жаль, я бачу подібне і в підручниках, і в суспільному просторі. Мовляв, що жертва не запобігла, не вжила заходів, пішла з насильником. Іноді уникнути насильства жертва не може через страх — якщо намагатися чинити спротив, можна постраждати ще більше. Тому дуже багато заходів мають бути засновані на моральних цінностях спільноти.
Зараз важливо забезпечити дитині можливість звернутися до фахового психолога, який встановить, чи немає у дівчинки ПТСР чи суїцидальних думок. Бо в ситуації загального, можливо, сорому, як нерідко буває у селах чи невеликих містечках, це завжди проблема. Але не варто нав’язувати розмову: якщо постраждала хоче з кимось поговорити, вона сама має ініціювати це. Тож варто просто надати дівчинці доступ до психолога.
Якби я була психологом цієї дівчини, я б намагалася вмовити її переїхати навчатися в інше місце. Щоб хоча б не перебувати в цьому розголосі, коли кожна людина може знати про те, що з тобою відбулося. Це могло б трішки залікувати її душевні рани. Але чи завжди це реально? Варто враховувати можливості цієї родини: чи можуть вони кудись поїхати, чи може дитина сама поїхати кудись на навчання. Можливо, хтось запропонує їй переїзд, і там вона почуватиметься в безпеці.
Доцільність особистісних характеристик у суді
Катерина Гольцберг, дитяча та сімейна психологиня
Загальна практика показує, що суду надають характеристики. Дійсно, іноді це має значення для того, щоб встановити істину. Тому саме в наданні характеристик нічого незаконного немає. Можливо, цю практику треба змінювати. Інша річ у тому, як і хто їх складає. Чи відповідають деякі речі дійсності? Чи не стає людина на сторону ґвалтівника? Така характеристика може бути дуже заангажованою в певному сенсі. І суд на власний розсуд зважає, враховувати її чи ні.
Тут радше є юридична колізія в тому, хто надає характеристику. І чи не схильна ця людина підтримувати якусь сторону. Ось ця заангажованість, на мою думку, є важливішим чинником, ніж сама характеристика.
Загалом у суді можуть дати запит на характеристику будь-якої людини, яка вчинила злочин. Особливо якщо це суспільно значуща подія. Адже в юридичній практиці є пом’якшувальні обставини. Тож, можливо, вони мають це враховувати.
Проте моя позиція така: характеристики можуть бути заангажованими та підтримувати чиюсь позицію. Можливо, позицію ґвалтівника. Адже в невеличкому населеному пункті люди, які залучені до справи, можуть бути одне одному родичами.
Аліна Павлюк, адвокатка Ukrainian Legal Advisory Group
Загалом це питання до таких проваджень, які пов’язані із сексуальним насильством і до неповнолітніх. Тобто це два ключових видання, які визначають те, що такі характеристики можуть бути потрібні. Фокус тут на характері неповнолітнього: чи є в нього схильності до насильства? Чи проявляється якось його поведінка в побутових діях та у ставленні до своїх однолітків? Як він комунікує, взаємодіє?
Це важливо, адже саме у справах щодо неповнолітніх психологічна складова сприйняття поведінки може вплинути на рішення суду і на позицію суду загалом, яку можна прийняти. Бо там ще додаються фактори превенції, максимального нетравмування і так далі. Це якщо говоримо саме про неповнолітніх.
Але якщо звертати увагу на факт сексуального насильства, то загальна характеристика може і не мати значення. Бо складність такого злочину і жорстокість, яка могла бути вчинена, матиме першочергову вагу. Все інше впливатиме лише на призначення покарання і його форму.
У цьому випадку питання характеристик викликало резонанс. Адже є питання до балансу між інтересами постраждалої, забезпеченням адекватного правосуддя за вчинений жорстокий злочин, особливо проти неповнолітньої. І нетравматичним наслідком для майбутнього неповнолітніх обвинувачених. Як має бути дотриманий цей баланс?
Чи було справедливим те покарання, яке призначила перша інстанція? Об’єктивно — ні. Чи можна було по-іншому? Звичайно, так. Адже сатисфакції для жертви не було жодної.
Так, використання особистісних характеристик — це на розсуд судді. Він/вона оцінює сукупність доказів, інформації, характеристик. І ці надані характеристики лише додають контекс: хто є виконавець злочину, які особливості його персоналії та поведінки.
Кінцеве рішення — це сукупність аналізів усіх факторів, ознак та доказів. Немає упередженого чи регламентованого моменту, що характеристики обов’язково мають бути взяті до уваги. Це, швидше, для повноти картини. У цьому разі характеристики були, бо у справі фігурують неповнолітні особи.
