Чого нас навчають діти: Тіна Кароль про секрети виховання

Тіна Кароль була хедлайнеркою музичної програми на церемонії Global Teacher Prize Ukraine. Ми поспілкувалися зі співачкою за лаштунками Національної опери, де відбувалося свято 

Тіна Кароль зараз майже не дає інтерв’ю, а про сімейне життя говорить ще рідше. Для «Освіторії» артистка зробила виняток, тож ми дізналися з перших вуст, чим живе та про що мріє зіркова мама та її 10-річний син Веніамін, який зараз навчається в Англії.

Чого Тіна Кароль і її син Веніамін навчаються одне в одного? Чим відрізняються юні представники покоління «альфа» від уже непогано нами вивчених «зетів» і які цікаві риси характеру демонструють? Чому варто навчати дітей змалечку відрізняти мрії від бажань? Які сучасні підходи використовують у школах Англії, щоб учні не нудилися, вивчаючи математику? Чому форма в школах — це круто? Усі відповіді — у нас.

Кожна мама для дитини — ще й вчителька. У чому Ви для сина Веніаміна — той самий взірець?

Для сина я вчителька в емоціях, приклад у тому, як поводитися впевнено й достойно. Вчу його, як робити вибір у певній ситуації, розмовляти ввічливо та бути чемним, як зі старшими, так і з однолітками. Адже вдома в нас є і няні, і хатні робітниці, і я навчала ставитися до всіх людей з великою повагою. У першу чергу батьки мають розвивати у своїй дитині емпатію. А ще — емоційний інтелект, адже кожній дитині потрібно навчитися чітко розуміти власні та чужі емоції, бажання й цілі.

А чого Вас навчив син за останні роки? Часом діти навчають дорослих чогось незрівнянно важливого.

Коли навчаєшся в дитини, варто бути особливо уважним — є можливість не просто подивитися на себе з боку, а й дізнатися про тенденції юного покоління. Однозначно, Веня навчив мене бути більш мобільною та швидше перелаштовуватися, коли щось іде не так, як плануєш. А ще — не заморочуватися. Часто змінювати локації та отримувати від цього процесу задоволення. Не розпорошуватися на багато справ одразу, а концентруватися на одному й дороблювати цю справу до кінця.

Навчає мене почуватися «своєю» у будь-якому куточку планети, а не лише там, де твій дім. Це дуже гарний скіл — почуватися «своїм» усюди й відчувати, що для тебе можливо абсолютно все. А те, чого ми спільно навчаємось із сином — не розчаровувати одне одного.

Веніаміна Ви виховуєте «на відстані», адже він здобуває освіту в Англії. Це якось впливає на його ставлення до Вас, на ваші взаємини?

Усе літо ми провели разом, син навіть гастролював зі мною. Зростає комунікабельним хлопцем, вміє знайти друзів навіть завдяки участі в онлайн-іграх. Відкритий усьому новому, його ваблять виклики.

Головна емоція, яку відчуваю від Вєні — уважність і чуйність. Якщо навіть щось не так — скаже про це з надзвичайним тактом і ніколи не образить. Саме цього першочергово навчають дітей в англійських школах — поважати чужий вибір і інакшість. Пишаюся цим.

Ваш син належить до покоління «альфа», яке кардинально відрізняється від покоління «Z», годі й казати про нас, «міленіалів». У них геть інший підхід до розуміння речей. Які особливості власного «альфика» Ви б відзначили?

О, різниця між моїм поколінням і поколінням сучасних «альфа» — колосальна. Помічаю, що ці діти не зациклюються на чомусь одному. Дуже гнучкі.

Син легко приймає різні обставини. Так, легкість «альфа» — одна з їхніх основних рис. Недовго засмучується, навіть якщо для нього велике значення несла подія, яка призвела до гірких емоцій. А часом і взагалі не засмучується. Для мене такий тип сприйняття з надшвидким перетрансформуванням негативних емоцій у нейтральні — це щось неймовірне.

Тіна Кароль зі своїм
10-річним сином Веніаміном

Як щодо надмірної гаджетизації «альфа»? Жартують, що це покоління не треба виховувати, бо його виховують гаджети.

Я б сказала, це покоління зацифровізоване, але не надміру загаджетизоване. Наприклад, Вєня дуже чітко розмежовує час для навчання та час для ігор.

А ось щодо агресивних комп’ютерних забав у нас з Веніаміном домовленість: обходити стороною. Я це не забороняю, а чітко домовляюся. Вважаю, дітям не можна прямо щось забороняти. Набагато дієвіше використовувати метод мотивації та довіри — тільки так ваші син чи донька не боятимуться спілкуватися на будь-яку тему й знатимуть: «Я буду завжди почутий». Дружити з власною дитиною — ось мій основний секрет порозуміння.

Намагаюся знаходити для Вєні цікаві комп’ютерні квести, щоб вивчення тієї ж математики не видавалося нудним процесом.

У школі син складає іспит з математики онлайн, і вчителі мають змогу подивитися, як часто учень заходив у навчальну гру, які рівні пройшов. Наприклад, завдання на множення може виглядати як батл між учнями — хто швидше перемножить числа за хвилину. Спершу результати Вєні були скромними, але зараз він найкращий у класі з математики. А ще він отримав важливий статус: став представником спілки класу в школі перед директором.

Які ж пропозиції вносять учні завдяки співпраці Веніаміна з очільником школи?

Наприклад, не бажають навчатися в суботу і переконані: із цим треба щось робити, — усміхається Тіна Кароль. — Насправді, Веніамін вносив дуже багато пропозицій — як-от про зміну раціону харчування в їдальні, про можливість проведення шкільних дискотек.

А обрали його частково завдяки шарму, який він проявив на виборах. Його передвиборчий слоган — звернення до електорату (учні в класі) звучав так: «Якщо ви голосуєте за мене — ви голосуєте за панд». Він зробив дуже прикольну агітаційну презентацію з карикатурами: він там і в ролі Трампа був, і в ролі Залізної Людини та Панди. А ще написав: «Сьогодні в політиці чимало шахраїв. Настав час обрати когось розумного та сміливого. Не знаю, хто саме це міг би бути, але якщо що — я завжди у вашому розпорядженні!»

У більшості англійських шкіл форма для учнів — обов’язкова. Це заважає самовиявленню дитини чи, навпаки, несе позитивні сенси?

Можливо, це когось здивує, але я палка прихильниця шкільної форми в закладах освіти. І справді, у кожної англійської школи є свій герб, прапор і форма власного дизайну. Наприклад, у школі, де навчається Вєня, на піджаку — жовта пташка.

Форма допомагає дитині відчути, що з домашнього режиму вона переходить у навчальний. Це не просто дисциплінує, а й чудово сприяє підвищенню концентрації під час занять.

Зараз у розпалі підготовка до цікавого проєкту — «Різдвяна історія з Тіною Кароль» (22, 23 та 24 грудня в Палаці Спорту). Його місія не тільки благодійна, а й освітня — навчити дітей відрізняти мрії від бажань. Як реалізуєте цей задум?

«Різдвяна історія…» дійсно налаштує всіх нас на хвилю позитиву й змусить переглянути своє розуміння понять «бажання» та «мрія». Часто діти не усвідомлюють, що придбання речі — це не про «мрію», а про звичайне бажання володіти чимось. Насправді мрія — це про досягнення, реалізацію амбітних планів.

Вже не дочекаюся, коли на нашу «Різдвяну історію» прийдуть гості, які змогли довести: мрії збуваються, якщо прагнеш цього всією душею і вкладаєш багато сил і праці, щоб вона стала реальністю. Хочеться, щоб до нас завітали спортсмени, політики, лідери думок, мистецька еліта. Звісно, на нашому святі буде багато артистів, і багато з них під ялиночками мріяли про те, щоб стати класним співаком, відчувати любов людей і дарувати її взаємно.

«Різдвяна історія» — це про сімейні традиції, про те, як мрії народжуються в родині, плекаються там. І що саме сім’я будує особистість, яку далі нестиме на бурхливих життєвих хвилях суспільство. А для мене «Історії…» — про справжнє українське Різдво з його чудесами. Про чудо Мрії. Про дива, які мають траплятись у кожній родині. На заході ви побачите мене в ролі «посла мрії», а не співачки чи ведучої. Я теж співатиму на сцені, але мало. Натомість у нас буде неймовірний ведучий — маленький хлопчик. Він теж розповідатиме, що таке мрія, і питатиме гостей: «Як це, зробити так, щоб мрії збувались?»

А оскільки цей захід ще й благодійний — будуть розіграші з цінними подарунками.

А про що глобально мріє Ваш син Веніамін?

Оскільки Вєня дитина, його мрії, ба навіть глобальні, змінюються чи не щодня. Чогось суперконкретного нема.

Син ходить до українського клубу, танцює гопак. Разом з однолітками з колективу переміг цьогоріч у Лондоні на конкурсі українського танцю. Про що я чую від нього дуже часто — то це, щоб «Україна була щасливою країною». Каже, що обов’язково долучиться до втілення цього задуму. Це червоною ниточкою проходить у його думках і постійно спливає в наших розмовах.

Залишити відповідь