Про фінську освіту існує чимало міфів. Наприклад, що учні не мають домашніх завдань. Насправді це не так: завдання є, але невеликого обсягу, лише для закріплення навички. За словами фінських школярів, домашня робота з усіх предметів займає в них не більш ніж 20–30 хвилин. Погодьтеся, для українських реалій такий підхід видається дивним. У чому ж секрет фінського освітнього дива та які підходи дають ефективні результати?
Роль педагога у фінській школі
Одним із фундаментальних аспектів успішного розвитку освіти у Фінляндії є статус педагога. По-перше, стати вчителем у цій країні не так і просто: конкурс у педагогічний виш становить 100 осіб на місце. Після отримання диплома на молодих фахівців чекає наступне випробування: треба пройти відбір у школу — там конкурс 40 осіб на місце. Утім, після цього вчитель отримує заслужену винагороду: високу зарплату, повагу в суспільстві, свободу вибору в методах та підходах до навчання, відсутність бюрократії та додаткових атестацій (фінські вчителі після закінчення університету більше не проходять курсів підвищення кваліфікації). Бо основою шкільної фінської освіти є довіра — суспільства, учнів і батьків до вчителя і навпаки. Також фінські школи отримують повну підтримку держави. Фундаментом школи є культура та демократія. Усі учасники освітнього процесу мають рівні права: кожна дитина отримує доступ до освіти незалежно від місця (село/місто), достатку чи інклюзивності. Головний принцип у початковій школі — дитина має поважати інших: учителя, однокласників, молодших і старших учнів.
Щасливі діти навчаються найкраще
У дитини повинно бути дитинство, вважають фіни. Із цим важко не погодитися. Дитина має насолоджуватися іграми, спілкуванням, поступовим пізнанням світу. Головне завдання початкової школи — познайомитися із собою. У Фінляндії немає моди на ранній розвиток. Діти з 3 років не вчать кілька іноземних мов, не займаються тенісом, плаванням та грою на віолончелі. На мистецтві та спорті робиться акцент, але мета — прищепити любов до руху та познайомити з різними видами спорту й мистецтва, аби в подальшому дитина могла обрати те, що їй більше до вподоби.
У фінській освіті широко використовуються принципи позитивної педагогіки:
- інтереси дитини завжди в центрі;
- якщо є проблема, треба змінити ситуацію, щоб вона не повторювалася;
- концепція добробуту PERMA (теорія невимушеного вибору: що люди мають обрати для підвищення свого добробуту; головні аспекти: позитивні емоції, прихильність, стосунки, значення та мета, досягнення);
- залученість: бути активним учасником процесу;
- щасливі діти навчаються найкраще;
- теплі стосунки з учнем без булінгу і конфліктів;
- мотивація;
- розставлення пріоритетів;
- необхідність ситуації успіху.
Усі перелічені позиції є важливими, проте наскрізною лінією проходить «щасливі діти навчаються найкраще». Хто має про це подбати? Батьки, що позитивно відгукуються про школу та вчителів; педагоги, які працюють над комфортним, безпечним та корисним перебуванням дітей у закладі. Будь-яка людина, що відчуває позитивні емоції, має гарний настрій, спостерігає доброзичливе ставлення до себе, охочіше береться за роботу, має потяг до неї, до розвитку, прагне успіху. Зрозуміло, що всі діти на різних етапах, темах, предметах мають різні показники успішності. Але в будь-якому разі ситуація неуспішності не має бути стабільною. Регулярне отримання лише низьких оцінок призведе до байдужості до предмета та відсутності мотивації. Тож для учнів, які мають труднощі, такі ситуації час від часу треба створювати за рахунок специфіки завдання, методів, критеріїв оцінювання.
Оцінювання без змагання
Є негативні аспекти оцінювання, яких треба уникати.
- Будь-яка дія оцінюються. Часто учні на уроках бояться висловлюватися, бо переживають за наслідок — низьку оцінку. Через це розвиток дитини гальмується, вона не знає, наскільки успішно може висловлюватися. Варто проводити форми роботи, які допомагають здобути знання та вдосконалити навички, проте не за всі відповіді треба виставляти бали.
- Результат впливає на моє життя. Оцінка — це маркер етапу розвитку, мотивація для узагальнення, привід поспілкуватися, отримати зворотний зв’язок. Це поточний результат певної роботи, а не оцінка особистості дитини. Про це варто говорити дітям постійно.
- Я залежу від того, хто оцінює. Дуже часто діти вважають, що отримують певні бали, бо конкретний учитель так оцінює. Учні ж мають усвідомити, що їхній успіх залежить насамперед від них, а отримана оцінка виставляється на основі певних критеріїв.
Натомість існує цілий спектр позитивного оцінювання:
- альтернативна форма оцінювання;
- вербальна оцінка;
- оцінка себе (самооцінювання);
- проєктивні методи оцінювання;
- оцінювання колективом;
- відносна оцінка (набрані бали, «гроші», наклейки, бонуси, картки — будь-яка форма винагороди за певну діяльність);
- порівняння із собою (з попереднім результатом);
- негатив через позитив (навіть якщо оцінка невисока, усе одно вчитель інформує, що можна зробити наступного разу для покращення).
Найбільш мудрим рішенням у фінській освіті мені видається відсутність змагального елемента. Звісно, дитина має бачити хороші приклади поряд, але повинна оцінювати насамперед свій прогрес: «сьогодні я кращий, ніж учора»; «сьогодні я навчився таких речей».
Ключові компетентності фінської школи
Вони готують дитину до реального життя та спрямовані на здобуття самостійності, грамотності, уміння користуватися інформацією, комбінувати її, перевіряти, робити висновки, створювати проєкти, співпрацювати з іншими.
Ось перелік ключових компетентностей фінських учнів:
- вміння мислити й навчатися, бути незалежним;
- турбота про себе й навички повсякденного життя;
- культурні компетенції, взаємодія і самовираження (творча й наукова діяльність);
- мультиграмотність (уміння кодувати і декодувати інформацію з різних джерел);
- інформаційно-комунікаційні технології (інформатики як предмета в школах Фінляндії немає);
- вплив, участь, побудова майбутнього;
- навички трудового життя та підприємницька діяльність.
Що таке феномен-орієнтовне навчання?
Це прийом, в основі якого лежить проєктне навчання. Головними критеріями є належність до реального життя, неподільність, осмисленість.
ФОН практикує універсальний підхід: беремо одне поняття (феномен) і розглядаємо на всіх рівнях. Замість дроблення реальності одне явище вивчається з точки зору всіх дисциплін. Таке дослідження має бути пов’язане з реальним життям. Наприклад, звук: фізичне явище (фізика) — музичні інструменти, їхня будова — музичні композиції (мистецтво) — музична терапія (психологія) тощо. Фіни наголошують, що важливий процес, а не результат, бо він дає особистісні знахідки для учнів, конструктивне взаємозбагачення.
