«Нічого не записуйте. І не намагайтеся запам’ятовувати. Розслабтеся і просто будьте тут і зараз. Усе, що важливо для вас, відкладеться в голові без особливих зусиль», — так починає свій тренінг автор оригінальних методик навчання Сергій Андрусенко. Він ділиться секретами, як вчитися ефективно та без страждань.
Як батьки і дорослі реагують, коли мала дитина промовила слово неправильно? Усі добродушно сміються, усім весело, і дитині також. Після того, як усі повеселились, мама скаже дитині, що правильно казати ось так. І дитина буде пробувати казати правильно. Ось це і є модель найефективнішого навчання. Так ми вчимося до 5 років: тоді ніхто не сварить за помилки, не ставить оцінок і можна робити скільки завгодно спроб. Усе це змінюється, коли дитина йде до школи: у школі діти багато пишуть, зубрять і плачуть, коли їм ставлять нижчу оцінку, ніж вони очікували. Діти — чемпіони із запам’ятовування і забування. Прості нейрохаки допоможуть вчитися швидко і запам’ятовувати легко.
1. Дроблення інформації
У кожного з нас є working memory — робоча пам’ять. У ній ми можемо утримувати одночасно тільки 3–4 інтелектуальні об’єкти. Отже, коли на лекції вам сиплять нові факти один за другим — як це запам’ятати? Ніяк, бо це нефізіологічно. Розбивайте великий масив інформації на шматки. Але не намагайтеся «перетравити» більш ніж 4 шматочки за раз. Часто ми підсвідомо користуємося цим прийомом: коли треба запам’ятати телефонний номер, ми розбиваємо цифри на 3 групи.
2. Режим концентрації і розслаблення
Коли ви концентруєтеся на чомусь, нейронні зв’язки формуються дуже тісно один біля одного. Але в цей момент ви не бачите, як конкретно ця тема пов’язана з рештою ваших знань. Це так, ніби ви висвічуєте ліхтарем вузьку ділянку темної кімнати і не бачите, що довкола вас. Якщо після концентрації ви відволічете свідомість, нейронні зв’язки підуть гуляти мозком і створювати зв’язки з іншими концепціями/знаннями. Це відбувається поза свідомістю. І коли ви повернетеся до цієї теми після розслаблення, то побачите, що інформація уклалась у ширшу картину світу у вашій голові.
Процес навчання схожий на будівництво стіни: ви поклали ряд цеглин — дайте час, щоб цемент застиг перед тим, як класти наступний ряд. Наприклад, ви вирішили займатися вивченням якогось предмета чи іноземної мови 1 годину на тиждень. Якщо будете займатися 1 годину в понеділок — це неефективно. Значно краще розподілити час по днях тижня: працювати по 15 хвилин у понеділок, вівторок та середу, далі в четвер зробити перерву, а в п’ятницю знову попрацювати 15 хвилин, у суботу — знову перерва.
3. Нашарування
Мозок дуже не любить монотонності й одноманітності. Тому процес навчання треба перетворити на торт з різних шарів — різної активності. Приміром, певний час ви читаєте, потім вирішуєте задачі, тоді обговорюєте це з іншими, далі — малюєте або робите практичне завдання. Та будьте обережні, це не означає стрибати від однієї теми до іншої, чи з одного предмета на другий. Це зміна активності в межах одного предмета.
4. Альфа-стан мозку
Альфа-стан мозку — це стан радісного збудження. Саме такий, як у тієї дитини, що неправильно сказала слово, і всім від цього весело. Тож якщо під час заняття вам щось розповідає похмурий викладач, або ви переживаєте негативні відчуття, запам’ятовування не відбудеться. Саме тому оцінки в молодшій школі не потрібні. Оцінка — удар по самолюбству. А це стан, протилежний до радісного збудження. Оцінки потрібні лише в старших класах, коли в дитини буде більш-менш сформоване его.
5. Одна нова навичка за раз
Якщо намагаєтеся оволодіти багатьма навичками одразу, нічого не вийде. Найефективніші технології навчання перейняв спорт. Спортсмена вчать відпрацьовувати один рух чи прийом дуже довго, поки це не дійде до автоматизму. З точки зору нейрофізіології це потрібно для того, щоб людина могла імпровізувати. Доведіть до автоматизму якусь одну навичку, тоді мозок буде виконувати її без участі свідомості. А в оперативній пам’яті звільниться місце для нових умінь. Багато студентів не можуть швидко говорити іноземною мовою, бо їхня оперативна пам’ять зайнята правилами граматики, і вони не можуть імпровізувати в процесі мовлення.
