Людина, яка розуміє весь спектр прояву позитивних чи негативних емоцій, зазвичай толерантно ставиться до емоцій інших. А основи самоаналізу та рефлексії сприяють чуйному та уважному ставленню до себе та оточуючих. Усе це можна тренувати та розвивати в старшому підлітковому віці. Ось три дієві гри, ефективні для старшокласників.
«Уявні ситуації»
Тривалість — 15-30 хвилин
Об’єднайте клас у групи по 4-5 осіб. Кожній групі дайте дві-три ситуації та запитайте: «Як інакше можна було б зреагувати? Спільно обміркуйте це та запропонуйте 2-4 варіанти дій».
Найкраще, щоб ситуації були надруковані на окремих маленьких аркушах. На А4 поміститься, у середньому, 4-8 ситуацій. Ви можете написати ті, що є доцільними для вашої школи чи класу. Або скористатися тими, які пропонуємо ми.
Ось вони:
«Батьки подарували Каті новий телефон, про який вона давно мріяла. Однак однокласники висміяли дівчину, назвавши її телефон старомодним непотребом. Найбільше Каті докучала Валерія. Зі злості Катя сіпнула її за волосся. Це помітила вчителька та викликала до школи батьків».
«Артем вдарив однокласника, бо той сів на його місце і не хотів вставати».
«Коли вчитель сказав, що Оксана не вивчила тему уроку, дівчина почала кричати та сперечатися з викладачем. Через кілька хвилин на крик збігся весь поверх. Школярка мала червоне обличчя та продовжувала голосно викрикувати про своє невдоволення».
«Коли Олегу не подарували на день народження омріяний планшет, він розлютився на батьків. Нічого не пояснюючи, він взяв куртку та вийшов з дому, залишивши гостей та родину».
Кожна група презентує свої варіанти поведінки та прояву незадоволення, злості. Потім можна провести коротке обговорення: що ви робите, щоб злість вас не накрила з головою? Навіщо нам потрібна злість? Чи завжди можна домовитися за допомогою слів, а не сили?
Який ефект?
Ця гра розширює для підлітків можливий арсенал адекватних проявів роздратування, невдоволення, агресії та злості. Вчить їх основам медіації та мирного вирішення неоднозначних ситуацій. Також навчає довготермінової вартості стосунків.
Адже насилля та фізичні погрози — це те, що руйнує. Тому, щоб вберегти близьких, варто проявляти негативні емоції в такий спосіб, який не шкодить ні їм, ні вам.
«Коли я роздратований, то…»
Тривалість — 10 хвилин
Розпочніть гру з 5-хвилинного обговорення з класом: яке значення та функції мають емоції в нашому житті? А негативні емоції? Чи є універсальні індикатори, щоб помітити, що хтось злиться чи, навпаки, радіє? Чи, може, це проявляється радше індивідуально?
Після цього роздайте чисті аркуші та запропонуйте учням попрацювати самостійно, закінчивши три речення: «Коли я роздратований, то…», «Можна побачити, що я злий, якщо я…», «Коли я злюся, мені допомагає/стає краще від…»
За бажання, можна поділитися перед класом написаним. Або нічого не говорити, залишивши роздуми та результати при собі.
Який ефект?
Такі запитання допомагають навчитися самоаналізу, моніторингу власної поведінки та емоцій, рефлексії над своїми переживаннями та діями. Хоча в старшій школі учні, здебільшого, розрізняють свої головні емоційні стани, проте їм ще бракує ґрунтовного розуміння значення емоцій у нашому житті.
Цією грою ми доносимо думку, що не існує «поганих» емоцій. Важливо вміти адекватно проявляти будь-яку емоцію, уникаючи насилля та маніпуляцій.
Коли учні відповідають на запитання, вони розуміють, що кожен з нас має свої унікальні реакції. Наприклад, на стрес. Хтось замикається в кімнаті, а хтось телефонує приятелю, щоб поскаржитися.
Коли ви даєте учням можливість побачити спектр прояву емоцій в однокласників, то вчите їх толерантності до стану інших людей.
«Що може допомогти?»
Тривалість — 5-15 хвилин
Заохочуйте учнів вчитися горизонтально, тобто один в одного. Саме досвід однолітків часто може бути корисним. Однак спочатку розкажіть про два важливі правила.
Перше — ми нікого не осуджуємо і не критикуємо, але можемо запитувати, уточнювати, щоб краще зрозуміти співрозмовника.
Друге — ми не розповідаємо про поведінку, яка є насильницькою, містить нецензурну лексику чи схожі елементи.
Запропонуйте учням хаотично рухатися класом. Коли ви кажете: «Стоп!», вони зупиняються і починають розмову з тим, хто стоїть найближче. Завдання — розповісти напарнику про те, що допомагає мені, коли я злюся/роздратований чи засмучений.
На це кожна пара має рівно хвилину. Після цього школярі знову хаотично ходять та шукають нову пару за словом: «Стоп!»
У середньому одна дитина має переказати свої методи допомоги при негативних ситуаціях хоча б 3-5 однокласникам.
Який ефект?
Хитрощі чи лайфхаки, розказані тими, у кого більш-менш однаковий досвід, сприймаються менш критично. Гра згуртовує клас та вчить взаємодопомоги.
А ще — кожен учасник на виході отримує мінімум три методи, що можна робити, коли він сердитий, роздратований чи засмучений. Це сприяє розширенню уявлень учнів про вираження емоцій, а також допомагає знайти нові, не завжди очевидні способи, щоб зарадити собі в складних ситуаціях.
