Протест школярів проти вчительки музики і боротьба вчительки математики за правильну відповідь, дівчинка, яка не чує, і дівчина, яка голосно заявляє свою позицію — життя, що стає кіно. Ми зібрали 10 крутих короткометражок, де головними героями є діти чи підлітки, що кардинально впливають на життя дорослих.
«Альтернативна математика», реж. Девід Медокс, 2017 рік
За сюжетом цієї іронічної стрічки вчительці математики доводиться все місто переконувати, що 2+2=4. Що ніякої альтернативної відповіді «22» тут бути не може за жодних умов. Усе почалося з одного емоційного учня, який наробив помилок у прикладах, зокрема ті 22. На його захист як вільнодумного хлопчика стали батьки і звинуватили вчительку в надмірній категоричності. Школа вимагала вибачень перед родиною, адже вона могла вразити почуття хлопчика і завдати йому травми. Далі долучились медіа і всілякі експерти, що розводили дискусії про право кожного на власну думку.
Здавалося б, історію доведено до абсурду, однак вона відображає ситуацію, коли у світі часто стають важливішими не факти, а ставлення громадськості до них. Медіа заполонили фейки, а їхні творці, використовуючи риторику демократії, маніпулюють тією ж громадською думкою у власних інтересах.
Стрічка на YouTube має понад 8 млн переглядів. Вона доступна для перегляду із субтитрами 41 мовою, зокрема українською.
«Помин», реж. Ірина Цілик, 2012 рік
За сюжетом цієї української 24-хвилинної драми дівчина повертається з великого міста на хутір свого діда. Вона має завершити справу з продажем будинку своєї родини. Тут вона перетворюється на мовчазну жінку, що згадує себе маленькою дівчинкою, яка каталась тут на велосипеді та спілкувалась із дідом.
Короткометражка «Помин» режисерки і письменниці Ірини Цілик, яка цьогоріч отримала приз за режисуру документального фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» на кінофестивалі незалежного кіно Sundance, теж потрапила в конкурсні програми понад 30 міжнародних кінофестивалів кілька років тому.
«Співай», реж. Кріштоф Деак, 2016 рік
Короткометражний фільм здобув «Оскар» у 2016. Це угорська 25-хвилинна стрічка, заснована на реальних подіях. Режисер і сценарист фільму Кріштоф Деак колись почув цю історію від свого знайомого зі Швеції. Він переніс дію картини в Будапешт 1991 року, у посткомуністичну Угорщину.
За сюжетом фільму 10-річна Шофі перейшла до нової школи, що славиться чудовим дитячим хором, який часто виграє музичні нагороди. Вона потоваришувала з найпопулярнішою дівчинкою в школі Лізою, яка під час однієї з репетицій помітила, що Шофі відкриває рота, але не співає. З’ясувалося, що керівниця хору Еріка попросила дівчинку не співати, адже та, на її думку, недостатньо талановита.
Шофі — не єдина дівчинка в хорі, яка співає не насправді на прохання вчительки. Відтак напередодні важливого співочого конкурсу діти вирішили влаштувати протест керівниці хору. Ця історія — яскравий приклад того, що завжди можна здолати тирана. Навіть якщо боротимуться діти. Головне — діяти спільно.
«Комендантська година», реж. Шон Крістенсен, 2012 рік
У першому кадрі на перший погляд депресивного, але водночас дотепного фільму чоловік у ванні підіймає слухавку стаціонарного телефона рукою з порізаним зап’ястям. На тому боці його сестра, з якою він давно не спілкувався, просить доглянути за її донькою-школяркою. Він відповідає ствердно, покидає свою спробу померти саме зараз і швидко збирається, змиваючи кров та обмотуючи зап’ястя бинтом. Одноденна зустріч з маленькою племінницею змінює його, піднімає спогади з дитинства і, можливо, поверне бажання жити.
У головній ролі — сценарист і режисер цієї американської 19-хвилинної трагікомедії Шон Крістенсен. Він також відомий у США музикант. У 2012 році фільм отримав «Оскар» за найкращу короткометражку і ще купу нагород на кінофестивалях з усього світу. Через два роки на її основі з тими ж головними героями вийшов уже повнометражний фільм «Поки я не зникну».
«Без тебе», реж. Наріман Алієв, 2016 рік
До свого успішного повнометражного дебюту «Додому» кримськотатарський режисер Наріман Алієв зняв низку короткометражок для трилогії «Кримські історії». «Без тебе» — 15-хвилинна стрічка, яку режисер присвятив своєму братові, що загинув у автокатастрофі у 2010 році.
За сюжетом двоє братів їдуть на День народження третього, старшого. Раптом авто зупиняється через пробите колесо. Хлопці вирішили долати шлях пішки. Їх ролі виконали непрофесійні актори, двоюрідні брати Алієва. Один з них, Ремзі Білялов, згодом зіграв головного героя у фільмі «Додому».
Прем’єра стрічки відбулася на Берлінському кінофестивалі. Нині її можна переглянути онлайн:
«Мовчазне дитя», реж. Кріс Овертон, 2017 рік
Ця британська стрічка розповідає про 4-річну дівчинку Ліббі, яка не чує. Вона народилась у родині середнього класу, що абсолютно не знає, як комунікувати з дитиною. На допомогу їм приходить соціальна працівниця С’ю, яка навчає дівчинку спілкуватися. Роль її виконала акторка, сценаристка і продюсерка фільму Рейчел Шентон. Ліббі ж зіграла справді нечуюча від народження дівчинка Мейзі Слай.
Рейчел Шентон написала сценарій до короткометражки на основі власного досвіду. Коли акторці було 12 років, її батько втратив слух після тривалого лікування раку хіміотерапією. Після його смерті Рейчел вивчила британську жестову мову, а згодом стала послом Національної організації нечуючих дітей.
У 2017 «Мовчазне дитя» здобув «Оскар» як найкращий короткометражний ігровий фільм. 20-хвилинна стрічка доступна на iTunes та Google Play.
«Фаве», реж. Джеремі Комте, 2018 рік
Це французька короткометражна драма про двох друзів, які постійно змагаються між собою, вигадуючи невинні двобої, типу хто перший засміється чи поведеться на обман. Гуляючи і шукаючи пригод, хлопці врешті потрапляють у величезний кар’єр. На вигляд прекрасне і холодне родовище стає справжньою пасткою, а невинна хлопчача гра перетворюється на трагедію.
Прем’єра стрічки відбулася на одному з найкращих кінофестивалів незалежного кіно Sundance, де фільм здобув також спеціальний приз журі. Загалом короткометражка отримала понад 90 різних кінонагород і була номінована на «Оскар».
16-хвилинну франкомовну стрічку можна переглянути на Vimeo онлайн безкоштовно із субтитрами. Із десяти варіантів доступні, зокрема, англійська, польська та російська мови субтитрів.
«Ману і капуста»,
реж. Остап Костюк, Олександр Поздняков, 2012 рік
За сюжетом цієї 10-хвилинної барвистої стрічки натхненний мешканець кримського мису Тарханкут Ману набиває до стелі жигуль свіжою капустою. Їдучи ґрунтовою дорогою, він чи то збиває юну дівчину, чи натрапляє на її труп. А труп зіграла Христина Соловій, яка аж через два роки здобуде всеукраїнську популярність, узявши участь у телешоу «Голос країни».
Крім того, це перша кіноробота Остапа Костюка, режисера документального фільму «Жива ватра», який кілька років по тому збирав нагороди на міжнародних фестивалях. Водночас це студентська режисерська й операторська робота Олександра Позднякова, тоді студента польської кіношколи в Лодзі, а пізніше оператора тієї ж «Ватри».
Фільм відзнято на кіноплівку, тому кадри надзвичайно соковиті. До того ж особливо зараз навіюють ностальгію за Кримом, який на час зйомок іще не був анексованим.
Футбольний клуб «Нефта», реж. Ів Піат, 2019 рік
Ця 17-хвилинна французька стрічка отримала понад 65 нагород на близько 100 міжнародних кінофестивалях в усьому світі. Зокрема фільм був номінований на премію «Оскар» і найголовнішу французьку кінопремію «Сезар».
За сюжетом двоє братів Абдулла і Мухаммед, граючи у футбол у пустелі на півдні Тунісу біля кордону з Алжиром, випадково натикаються на осла в навушниках і з вантажними торбами на спині. А в тих торбах — пакети, повні наркотиків. Хлопці вирішують привести осла до свого села.
Фільм можна переглянути онлайн на сервісі Vimeo On Demand за $1,10.
«Роздягальня», реж. Ґрета Неш, 2017 рік
За сюжетом цієї австралійської драми, Карла випадково знаходить на комп’ютері свого однокласника і друга компроментуюче відео в секретному хлопчачому чаті. На відео її друзі-хлопці насміхаються над п’яною дівчиною, що заснула під столом на вечірці. Вони заглядають їй під спідницю і все це фільмують.
Це історія про надзвичайну сміливість і важливість не толерувати, якщо хтось поводиться неприпустимо. Адже Карлі довелося пожертвувати дружбою, проте не мовчати про вчинок хлопців, хоча знущалися не над нею.
Найцікавіше — помітно, що герої фільму навчаються в гарній школі. Хлопці справляють враження абсолютно невинних підлітків з хороших сімей. Однак дозволяють собі здійснити такий дріб’язковий, на їхню думку, вчинок, але насправді жахливий. Натомість і Карла, яка виглядає милою і спершу невпевненою в собі дівчиною, проявляє себе доволі сильною особистістю.
Якраз у бурхливий період розвитку руху #metoo в усьому світі важливо, що й самі жінки голосно говоритимуть, що неприпустимо стосовно них, і що вони можуть постояти за себе й інших.
