Вибір професії та університету — непросте рішення для підлітків та їхніх батьків. Цього року до стресу вступної кампанії додалися ще й жахи війни. Як у ці складні часи допомогти підлітку визначитися, куди вступати у 2022 році? Яких помилок можна уникнути, обираючи професію? Читайте поради в матеріалі.
Дипломований профорієнтатор майбутнього Ірина Зарецька-Котруце запевняє: існують інструменти, покликані допомогти батькам екологічно направити дитину, відфільтрувати зайве та зробити влучний вибір закладу освіти для вступу.
cертифікований коуч ICF, дипломований профорієнтатор майбутнього за методикою Digital Human, тренерка і коуч для дітей і підлітків, арт-терапевт. Співзасновниця англомовних таборів DEC Camp в Україні. Спікерка Міжнародної конференції SummerCampCon (2021)
7 помилок підлітків на шляху до самовизначення
1️⃣
Вибір професії на основі уявлень і припущень, а не чітких і конкретних знань про неї. У різні роки від 40 до 42% українців працюють не за фахом. На це багато причин — від «вибір за мене зробили батьки» і «я не можу знайти роботу у своїй сфері» до «вступав і не мав уявлення про конкретні завдання цієї спеціальності». Наприклад, дитина хоче стати юристом і мріє боротися за права тварин. Але часто вона не має уявлення про те, що ця професія передбачає гори монотонної роботи з документами, а іноді й захист тих компаній або людей, чиї погляди та інтереси суперечать всьому твоєму єству.
2️⃣
Помилкова стратегія — робити вибір з огляду на престижні нині професії. Візьмемо тих же юристів. Кілька років тому кого не спитай — всі вчилися на юридичних факультетах, тому що такий диплом обіцяв кар’єру, престиж і гроші. Але вже у 2020 році на одну вакансію припадало аж 8 резюме. Тобто пропозиція значно перевищує попит. Також незабаром впаде попит на фахівців у сфері координації проєктів та менеджерів середньої ланки.
3️⃣
Часто батьки і діти потрапляють у таку пастку мислення: вони вважають, що вибирають одну спеціальність на все життя. По-перше, саме слово «професія» потихеньку застаріває. Вже зараз можна говорити про те, що одна з ключових вимог до успішного фахівця — готовність постійно вчитися і переучуватися. А в майбутньому для виконання конкретних завдань потрібно буде володіти навичками з абсолютно різних сфер і балансувати на стику кількох професій.
4️⃣
Тримайте в думці: ринок праці змінюється швидко, і швидкість тільки зростатиме. Але за всіма модними тенденціями не вженешся, тому краще обирати не професію, а вид діяльності, який підходить особистості підлітка і в якому буде цікаво розвиватися. Крім того, навіть на етапі навчання можна змінити факультет, перевестися в інший університет. Нічого страшного в цьому немає. Не варто витрачати дорогоцінний час на те, чим у перспективі ти не хочеш і не будеш займатися.
5️⃣
Наступна помилка — улюблений шкільний предмет = майбутня професія. Наприклад, якщо дається англійська, то потрібно вступати на перекладача; якщо дитина любить літературу — іти в журналісти або на філфак. Але насправді добрі знання в шкільній дисципліні не дають абсолютно ніякої гарантії професійного успіху в цій сфері.
6️⃣
Одвічна скарга підлітків — батьки вважають, що знають, як краще. З великої любові і бажання дати дитині найкраще майбутнє мама і тато наполягають на виборі однієї спеціальності, хоча дитині подобається зовсім інша. Але тут фокус у тому, що для сучасної дитини фразочки на кшталт «Нікому не подобається його робота» або «Спочатку вивчись на кібернетика, а потім іди працювати куди хочеш» — не працюють. Рано чи пізно внутрішнє «Я» закричить про себе.
7️⃣
Остання помилка — необхідність вступати через страх бомжувати або суспільний тиск. Типові питання: «Що буде з моїм життям, якщо я взагалі нікуди не вступлю?» Або улюблене: «Всі вступили, а ти тинятимешся без діла? Так не піде». Найчастіше такі конфлікти виливаються в те, що батьки натискають і змушують вступити в «нормальний» виш і на «нормальну» професію, але в підсумку син або донька не закінчує навчання або не працює за фахом. П’ять важливих років життя — надаремно.
Екологічно допомагаємо дитині обрати спеціальність
Найперше, про що слід пам’ятати: дитина не зобов’язана втілювати в життя кар’єрні мрії батьків. Підштовхніть її зробити самостійний вибір, але не нав’язуйте свою думку. Завдання мами і тата на цьому етапі — допомогти виявити, які навички, схильності і природні таланти є у підлітка, що йому важливо як людині, що цікаво, де і за яких обставин він відчуває себе комфортно. Нижче я покажу вправу, яка допоможе в цьому розібратися.
Також я рекомендую вивчити, які бувають спеціальності. Починати можна з Класифікатора професій, в якому зафіксовані основні відомості про більшість сфер діяльності. Цей документ не встигає за часом і містить багато застарілих спеціальностей, а нових у ньому немає, але погортавши його, вам буде від чого відштовхнутися. І тут я б звертала увагу не тільки на ті сфери, що цікаві батькам, але в першу чергу — на те, до чого лежить душа у дитини.
Завжди добре на кілька днів стати тінню професіонала. Наприклад, ви визначилися, що дитині подобається маркетинг. Постарайтеся організувати для неї екскурсію в такий відділ у вас на роботі. Нехай посидить, послухає, попитає тих, хто вже реально крутиться в цій сфері. На літо завжди можна знайти практику, стажування або попрацювати волонтером у цікавій для тінейджера сфері. Це ще один спосіб переконатися в правильності свого рішення.
Крім того, можна спробувати знайти ментора через платформу Mentor Service або схожу. Ще один варіант на шляху самовизначення — відвідувати виставки університетів. Вони бувають онлайн і офлайн. DEC education, наприклад, проводять такі заходи двічі на рік, а запрошені представники різних університетів спілкуються з батьками і дітьми й відповідають на всі запитання про свої виші та спеціальності.
При цьому важливо розібратися з тим, які професії насправді затребувані нині і які будуть затребувані через 5–10–15 років, коли сьогоднішній підліток закінчить виш.
Профорієнтація — чудовий інструмент, який допоможе визначити сильні і слабкі сторони дитини, її мотивацію, бажання, можливо, виявити сфери діяльності, про які вона сама навіть не підозрювала, що їй це цікаво.
Не всім і не завжди потрібна вища освіта. Тим більше, не всім потрібно просто зараз вирушати точити зуби об граніт науки. У всьому світі для таких дітей чудово працює gap year — рік або два, коли випускники шкіл їздять по світу, працюють офіціантами, проходять стажування, намагаються зрозуміти себе. Через певний час, коли вже не з-під палиці, вибір професії стає усвідомленим, а навчання приносить не тільки результати у формі диплома, а й відчутні кар’єрні досягнення.
Золота формула вибору професії
Підліткам властиво знецінювати свої інтереси. Наприклад, якщо хлопчик знає світових футболістів в обличчя та на ім’я, не пропускає жодного матчу, ходить у секцію, то часто цей свій інтерес він може навіть не розглядати як варіант кар’єрного шляху. «Ну, я ж не стану професійним футболістом», — каже він. Так, можливо. Але є ще журналістика, можна працювати PR-спеціалістом в улюбленій команді, можна шити форму, організовувати матчі.
Щоб обрати спеціальність, потрібно знати себе, розуміти свої бажання, потреби, мотивацію. Не кожен тінейджер може похвалитися такими знаннями про себе. Але все ж є гачок, на який можна спробувати зловити майбутню професію.
Є дуже цікава вправа: «Формула вибору професії». Вона покликана допомогти визначити, до чого лежить душа в дитини і в якій сфері їй буде цікаво отримати освіту. Це не суперсекретна інформація, вона є в інтернеті, але я розповім у двох словах.
Візьміть аркуш А4, розділіть його на три колонки, які називаються «Можу», «Хочу» і «Треба». У колонку «Можу» підліток вписує всі свої навички та вміння. Наприклад: складаю історії, над якими сміються всі друзі; швидко рахую в умі; круто катаюся на скейті. Завдання на цьому етапі — відключити внутрішнього критика і перелічити всі свої таланти. Навіть якщо ви граєте на гітарі, а сусідська дівчинка виграла конкурс гітаристів, а ви не виграли нічого — все одно записуємо цей талант.
У колонку «Хочу» заносимо все, чого чекаємо від життя і що важливо отримати від роботи. Наприклад: гнучкий графік, світова компанія, робота у великому колективі, спілкування з людьми або навпаки — можливість робити індивідуальні проєкти і працювати на самоті. Усі-усі побажання вписуємо.
Наступний крок — знайти баланс між своїми «хочу» і «можу». Наприклад, я хочу працювати в європейському креативному агентстві і жити в Лондоні. Чи достатній у мене рівень англійської? Якщо з англійською все добре, то йдемо далі. А якщо пробіл, то в колонку «Треба» записуємо — підтягнути іноземну мову. І так по кожному пункту. Крім того, у третю колонку варто також виписати всі ті «треба», що будуть затребувані на ринку праці через 5–7 років. Тут я маю на увазі креативне мислення, вміння працювати в команді, здатність мирно вирішувати конфлікти, плюс професійні навички.
Питання, що допоможуть дитині визначитися зі спеціальністю
1️⃣
Як я можу приносити користь іншим? Адже який сенс у діяльності, що не приносить користі?
2️⃣
Як я можу реалізувати себе після завершення навчання? Від того, що хтось чудово пише оповідання та складає їх де-небудь на гугл-диску — користі ніякої. Тому дуже важливо разом з навичками професійними тренувати і софт-скіли та інші супутні якості: комунікацію, самопрезентацію, вміння вирішувати завдання нестандартними способами.
3️⃣
Що б я хотів(ла) робити, якби знав(ла), що в мене точно вийде? Якщо б не було перешкод і труднощів, але була гарантія, що в цій справі я стану успішним(ою)?
4️⃣
Чи можу я кожен день виконувати роботу, за яку платять хороші гроші, але ця діяльність мені проти шерсті?
5️⃣
Наскільки важливі гроші для мого майбутнього? Скільки я хочу заробляти, щоб забезпечити всі свої матеріальні і духовні потреби?
6️⃣
Які 5 кар’єр я б хотів(ла) спробувати за своє життя? Чим би я займався(лася) з найбільшим задоволенням?
7️⃣
Яке зайняття найнудніше для мене? Чим би я ніколи не став(ла) займатися? Що відрізняє його від того, чим я займаюся у кайф?
І наостанок — поділіться власним досвідом професійної діяльності. Згадуйте як позитивне, так і негативне з вашої особистої історії кар’єрного зростання. Досвід «із вуст в уста» буває не менш цінним, аніж десяток профорієнтаційних тестів, які пройде підліток. У розмові з майбутнім студентом проговоріть, що хоч вибір професії і важлива справа, але не визначає все життя сина, доньки чи вашого учня наперед. Цей вибір дещо схожий на те, як ми обираємо сорочку під час онлайн-шопінгу. Дивимося на фото — гарно, привабливо. Одягаємо — бачимо, щось не збігається по крою, кольору, тканині. Точнісінько так само і з професіями. «Моє» чи «не моє» стане зрозуміло після «примірки» в реальному житті.
