Що таке персоналізоване навчання і яку роль у ньому відіграють цифрові технології? Пол Емерік Франс (Paul Emerich France), американський учитель початкової школи, три роки працював у Кремнієвій долині. Після цього він написав книжку «Reclaiming personalized learning» («Переосмислити персоналізоване навчання»), у якій закликає до відвертої розмови про вплив технологій на процес навчання в молодшій школі. Поки її ще не переклали українською, ми підготували найцікавіші тези з книжки та вебінару Пола Франса.
Цей малюнок французький художник Жан Марк Кот створив у 1899 році — він намагався уявити і передбачити, як виглядатиме навчання в школі у 2000 році. Здається, тут учні — порожні посудини, у які вчитель вкладає перемелені книжки. Можливо, він не надто помилявся, адже в багатьох персоналізованих класах навчання виглядає приблизно так: діти переважно сидять перед екраном свого планшета і споживають багато цифрового контенту. Вони ніби справді посудини, куди вливається інформація. На мою думку, такий підхід суперечить ідеї змістовного, наповненого, по-справжньому персоналізованого навчання.
Що таке персоналізоване навчання*?
Ми часто думаємо: що більш індивідуалізована програма учня, то більш персоналізоване його навчання. Цифрові технології працюють саме над цим — вони автоматизують процеси, щоб створити індивідуальні навчальні програми для учнів. Але якщо програма надто індивідуалізована, ми заводимо дитину в ізоляцію, залишаємо її сам на сам з навчанням. Пригадую, як працював в одній зі шкіл, що має доступ до програми персоналізованого навчання: там вчителі можуть на власний розсуд використовувати цифрові інструменти. Коли я прийшов у клас, діти дуже просили попрацювати з планшетами. Тож я вирішив спробувати одну з програм для вивчення математики. Щойно діти увімкнули планшети, атмосфера в класі одразу змінилася — запала тиша. Знаю, що вчителі цінують тишу на уроці, але тиша — це не завжди щось хороше. Я помітив, як діти заглядають в екрани своїх сусідів, щоб побачити, хто на якому рівні математичної гри, хто скільки очок заробив, хто рухається швидше. У класі запанував настрій змагання і тривожності. Це найбільше вплинуло на учнів, які мали проблеми з математикою: один учень навіть просто відхилився на спинку стільця і мав цілковито пасивний вигляд — його спантеличило завдання на екрані, його демотивувало те, що інші учні розуміють і заробляють бали. Були учні, які підносили руку, бо мали запитання. Я побачив, як ця програма вмить роз’єднала клас: кожен був сам по собі. У такій атмосфері вчителю складно залучати клас як колектив і зовсім неможливо розвивати відчуття спільноти класу.
*Автор книжки використовує термін у значенні підходу до навчання, коли програма підлаштована під сильні сторони, потреби та інтереси учня.
5 міфів і спростувань про роль технологій у персоналізованому навчанні
- Персоналізоване навчання означає, що програма має бути індивідуальна. Насправді ж програма має бути побудована, перш за все, так, щоб бути доступною, зрозумілою всім учням.
- Для персоналізованого навчання програма має базуватися на інтересах дитини. Інтереси дитини і залученість — різні речі. І тут слід пам’ятати, що діти молодшої школи ще зовсім не знають своїх інтересів, вони постійно в пошуку, їх загалом може цікавити все. Не варто звужувати навчальну програму до певних інтересів дитини, бо завтра вони можуть змінитися. Навчання, навпаки, має розширювати досвід та зацікавлення дитини.
- Персоналізоване навчання лежить у площині контролю вчителя. Я вважаю, що змістовне персоналізоване навчання — це партнерство вчителя і учнів: ви можете співпрацювати, вплітаючи інтереси дітей у навчання, можете допомагати їм приймати рішення. Наприклад, коли проводжу тренінг із написання історій, ніколи не кажу, про що діти будуть писати — це вони вирішують самі. Я обмежую їх лише певним жанром — це необхідна рамка, яка об’єднуватиме всі роботи, але теми вони обирають самостійно.
- Технології — обов’язкова складова персоналізованого навчання. Я вважаю, що технології є допоміжними. Їх варто використовувати там і тоді, коли вони зберігають або підсилюють зв’язок учнів між собою. Діти не повинні бути повернуті до екранів більше, ніж одне до одного.
- Персоналізоване навчання через технології прокладає стежку до рівності в освіті. Багато вчителів думають: якщо я даю дітям контент через цифрові технології, тоді кожен з них отримує його на своєму рівні, відповідно до своїх здібностей. Це справді так, якщо ми говоримо лише про контент. Проте рівність в освіті — це давати кожному учневі в класі те, що йому потрібно. А учням потрібно значно більше, ніж контент і академічний матеріал: вони потребують мотивації до роботи на уроці, потребують відчувати, що мають друзів, що належать до певної спільноти, що вчитель бачить їхні сильні сторони і виклики, які вони долають у навчанні.
Яким має бути персоналізоване навчання?
- Персоналізованим навчанням мають керувати люди, а не технології.
- Воно має поєднувати учнів через співпрацю, вразливість і людський контакт, а не ізолювати дітей через індивідуальні завдання, змагання чи культуру осоромлення.
- Програма персоналізованого навчання має включати інтереси дітей, але і розширювати їхній життєвий досвід. Наприклад, я запропонував дітям проєкт — збудувати своє місто. Для цього ми пішли на польове дослідження нашого району, розмовляли з мешканцями про його переваги та проблеми. Наприкінці проєкту діти збудують своє уявне місто, використовуючи знання, які вони отримали. Чи є будівництво міста безпосередньо інтересом чи хобі для когось з дітей? Ні, але це приклад того, що навчальна програма може бути дуже цікавою і розширювати інтереси дітей, а не обмежувати обраними хобі.
- У персоналізованому навчанні маємо використовувати оцінювання, щоб краще пізнати учнів, а не для порівняння, змагання чи категоризації дітей.
- Воно має давати можливість дітям співпрацювати у великій групі, малих групах, а також виконувати завдання самостійно.
- Персоналізоване навчання розуміє індивідуальні потреби учня в контексті цілої спільноти класу, а не робить навчання просто індивідуальним.
- Воно дає структуру, у якій учні беруть на себе відповідальність за власні рішення. Технології не повинні керувати процесом навчання і обмежувати автономію учня щодо рішень.
- Технології в персоналізованому навчанні — допоміжний інструмент, що має зберігати і підсилювати людський зв’язок, а не розпорошувати клас.
Партнерство і групова робота — ключові для змістовного навчання
Навчання — це соціальний акт, найпростішими словами — це розмова, обмін думками. Я переконаний, що жодна людина не здатна навчатися, якщо вона не обмінюється думками з іншою людиною. Найбільший недолік цифрових навчальних програм — вони не пропонують «розмову», обмін, вони лише дають нагоду учневі засвоїти матеріал та обрати правильну відповідь.
У мене була учениця, яка ненавиділа математику: щоразу, коли треба було виконувати завдання, вона залазила під парту і плакала. Ми почали з того, що поговорили про перепони, які є в неї на шляху до опанування математики. Ми домовилися про те, що коли вона починає нервуватися на уроці, то піде пожмакає м’яку іграшку з кошика м’якусиків, зробить кілька повільних вдихів і видихів і повернеться за парту.
Перший місяць ми працювали тільки на тим, щоб подолати її фрустрацію. Потім мені важливо було показати їй, що вона вміє і знає, що вона може зробити свій внесок у роботу класу. У нас було завдання, коли діти мали множити на 8, для неї це було надто складно. Я запитав, що вона вміє. Вона відповіла, що вміє рахувати по 2. Я запропонував їй використати це знання для множення 8 на 8. Тож вона послідовно записувала цифри, аж поки не дійшла до 64. Тоді я попросив її поділитися своїм методом множення 8 на 8 перед усім класом. І ми робимо це весь час — діти показують іншим свої шляхи вирішення завдань. Учениця була щаслива.
Наступного тижня вже інший учень намагався помножити два числа і використав її метод. Тож я підійшов до тієї дівчинки і показав, як інші діти застосовують її лайфхак для себе. У цьому і є сила персоналізованого навчання: кожна дитина навчається через взаємодію з іншими, це робить навчання змістовним і персональним, дає почуття приналежності і того, що кожен може зробити свій внесок.
