Випускники Стипендіальної програми розповідають про свій досвід
Ці троє молодих людей — різні. Активна, відкрита, емоційна Софія. Зосереджена, розсудлива, структурована Влада. Цілеспрямований, рішучий, волелюбний Данило. Але є в них щось спільне, «новопечерське»: різнобічність, небайдужість, готовність до змін. Також їх об’єднує те, що всі вони були учасниками Стипендіальної програми від «Освіторії», яка нещодавно розпочала новий набір. Вона дає змогу здібним та активним дітям безкоштовно навчатися в Новопечерській школі. Подати заявку можна до 31 березня.
«Я не була супермегамонстром знань»
Змінювала заклади освіти
Я кілька разів змінювала школи, адже мої батьки працювали в авіакомпанії та часто переїжджали. Спочатку навчалася в Британії, де в класі були представники різних національностей: з Індії, країн Скандинавії, України. Дітей привчали добре комунікувати між собою і розуміти особливості кожного. Потім вчилася в Азербайджані, у Євроліцеї, до якого був великий конкурс. Там навчали за авторською програмою. Зокрема, у нас були інтегровані заняття. Надалі навчалася в Україні. Мене цікавили іноземні мови, науки, бо я вже була дуже допитлива. Певні складнощі викликало лише опанування української, адже не вивчала її, коли жила за кордоном. У 9-му класі я була відмінницею. Деякі вчителі були гарними, але загалом у школі я нудьгувала. Думала: «Скоріше б додому, почитати або на гуртки. Коли вже ці заняття закінчаться?» Займалася карате. Намагалася писати прозу і вірші. Віддушину знаходила у волонтерстві — в екологічних проєктах, підтримці онкохворих, допомагала під час наукових конференцій.
Якось однокласники скинули в нашу групу в соцмережах відео про Новопечерську школу. «Гарна школа для багатих людей», — подумала я. Але на її сайті знайшла інформацію про Стипендіальну програму — про те, що можна навчатися безкоштовно.
Я подалася, пройшла всі етапи. Досі не знаю, чому взяли саме мене. Я не була якимось супермегамонстром знань. У Новопечерській школі не такий формальний підхід, щоб підраховувати, скільки разів ти перемагав на олімпіадах. Можна бути ерудитом, але без мотивації, відповідальності, вміння адаптуватися до нового, взаємодіяти з іншими. І тоді таку молоду людину важко назвати сучасною. Під час вступу на Стипендіальну програму важливі активна життєва позиція, відкритість, сміливість, бажання розвиватися.
Перші враження від школи
Я боялася булінгу, що однокласники принижуватимуть, бо я не така, як всі. Але дівчата одразу ж підійшли знайомитися, доброзичливо зустріли. У мене швидко з’явилися друзі.
А ще мене вразило комфортне середовище у школі. Таких лабораторій я навіть уявити собі не могла. У школі, де навчалася раніше, навіть досліди не демонстрували. А тут усім одинадцятикласникам видавали на навчальний рік ноутбуки. Зручні індивідуальні шафи, навіть парти інші — можна трансформувати, приєднувати, переміщувати. Тобто навіть на матеріальному рівні — відчуття свободи. А тим паче на рівні спілкування. Школа наближена до європейських цінностей. Тут вчителі неформально спілкуються, не ображають учнів за іншу позицію, немає табуйованих тем для обговорення з ними.
А ще Новопечерська школа — це безліч різноманітних можливостей: проєктів, заходів, фокус-груп, мотиваційних зустрічей, тренінгів. Я багато чим займалася! У цей період виборола 2-ге місце на чемпіонаті України з карате. Брала участь на рівні міста в рольовій грі, що імітує справжнє засідання комітетів ООН. Я «працювала» у Комісії з прав людини. Цей проєкт допомагає розвивати дипломатичні здібності, знайомить зі світовими проблемами в різних сферах суспільного життя.
Як волонтер я почала займатися інклюзією, проводжу майстерки дітям з порушеннями слуху. Спочатку мова жестів була розвагою, таємними сигналами, які демонстрували одне одному з друзями. Її показала вчителька, яка працювала в літньому таборі з дітьми, що не чують. Згодом мене зацікавило це з лінгвістичної точки зору, як опанування мови. Я довго шукала курси, і нарешті пройшла. Тепер хочу займатися проєктом з профорієнтації людей з порушеннями слуху.
Після школи я обрала Києво-Могилянську Академію, бо там схожі цінності, дух. Тут не вимагають «конвертики», студенти самі засуджують тих, хто списує. Навчаюся на факультеті менеджменту.
Я сумую за Новопечерською школою. Але за кілька днів туди повернуся: як амбасадор Києво-Могилянської Академії. Розповім старшокласникам про вступ, особливості, досягнення. Хочу довести, що гарну освіту можна отримати не лише за кордоном.
«Це був останній шанс»
Мене завжди цікавили точні науки, особливо математика. Спочатку навчалася в гімназії «Консул». Подруга перейшла до Новопечерської школи і ділилася зі мною враженнями: сучасна школа, суперінноваційна. Мені вдалося потрапити сюди в другій чверті 7-го класу. Звісно, і вік, і дати не підходили, щоб говорити про грант. Але це було тимчасове рішення. У моєї родини не було таких статків, щоб сплачувати за наше із сестрою навчання. Тож я точно пішла б зі школи, якби не пройшла до Стипендіальної програми — це був останній шанс.
Мені було дещо легше під час відбору, ніж іншим претендентам, адже я вже знала школу зсередини, все знайоме, звичне. А ще допомогла система «Лідер у мені» за Стівеном Кові, яку ми ретельно опановували в цій школі — кожен місяць обговорювали певні звички на кшталт: бути проактивним, діяти за пріоритетністю, думати win-win, намагатися почути іншого. Це загалом допомагає в житті досягати цілей, і, зокрема, допомогло під час відбору до Стипендіальної програми.
За балами з академічного конкурсу за шкільними предметами я посіла перше місце.
Що запам’яталося з навчання в Новопечерській школі? Дуже багато можливостей. У мене був шок, що на уроці фізкультури можна займатися скелелазінням. І взагалі величезний вибір проєктів та гуртків. Ходила на гурток шиття «Театр моди», де учасники створювали та шили колекцію одягу. Відвідувала рок-гурток, де грала на фортепіано та вчилася грати на гітарі. Але найбільше уваги, як і раніше, приділяла точним наукам.
Про вчителів, олімпіади та Німеччину
Подобалося чимало чудових вчителів. Подобається система вивчення англійської мови з носієм — запам’ятала Андрею Кардаш. Подобається те, що інформатика нетипова — одного разу ми навіть знімали фільм та потім відправляли його на конкурс. Вчитель фізики Андрій Березовський задіює евристику, демонструє видовищні експерименти та різноманітні наукові фокуси, щоб зацікавити учнів. На додаткових заняттях я могла попити чай та вивчити нові теми або отримати відповідь на всі запитання, котрі виникали. Вчителька математики Вікторія Тимошкевич має власну методологію викладання, вважає, що математика і логіка потрібні кожному для розвитку аналітичних здібностей, має індивідуальний підхід до учнів. Вона завжди допомагала мені вивчати математику за межами шкільної програми та влаштовувала різні активності, як-от навчання молодших учнів. Цей досвід допомагав під час олімпіад, у яких я постійно брала участь.
Скажімо, у 8-му класі посіла третє місце на двох всеукраїнських олімпіадах — з математики та з фізики. У 9-му класі — перше місце з математики (а на міському рівні — перше місце з фізики, лінгвістики, а з біології — третє). У 10-му класі — друге місце з математики по Україні. У 10-му та 11-му класах отримувала бронзові медалі на Міжнародній олімпіаді з лінгвістики. Позаторік я виборола срібло в особистому заліку та золото в командному заліку Середньоєвропейської олімпіади з математики. Торік — золоту медаль на Європейській олімпіаді з математики для дівчат, а також бронзову медаль та звання найкращого доповідача на Міжнародному турнірі юних математиків. Із тих часів запам’яталася радість у моменти вирішення складних задач, а ще спілкування з іншими учасниками — цікавими людьми, які мислять логічно та структуровано.
Після школи я розглядала різні навчальні заклади — в Нідерландах, США, але найкраща пропозиція була з Німеччини. Нині навчаюся програмування. До слова, програма стажувань у Новопечерській школі дуже допомогла мені визначитися з вибором професії.
Тим, хто вагається, чи подаватися на Стипендіальну програму, я хочу сказати: є за що боротися, це ж як джек-пот. Приміром, у мене є друг, який лише в 11-му класі перевівся до Новопечерської школи. Це було ризиковано: зриватися з місця у випускному класі, брати участь у відборі на грант. Але він виграв його та ні разу не пошкодував, бо навіть за один рік встиг відчути таку неповторну атмосферу та можливості, які не знайдеш у жодній іншій школі.
«Раніше бракувало виклику»
Спочатку я навчався в початковій школі з поглибленим вивченням англійської мови. Потім у математичному ліцеї. Заняття давалися легко. Мені подобається, коли є якийсь виклик, нова програма, нормальне навантаження. Спочатку в ліцеї так і було, але посередині 7-го класу я вже так занудьгував, що збирався переходити до іншої школи. Не хотілося витрачати час. Перед старшими класами ми з батьками побачили оголошення в Facebook про Стипендіальну програму. Почитали відгуки про Новопечерську школу, прийшли на День відкритих дверей. Я вирішив спробувати.
Відбір тоді проходив у три етапи. Спочатку треба було заповнити анкету та надіслати відео про себе. Для мене це було вперше, цікаво робити такі зйомки. Потім тестування з математики, англійської та української мов. Запрошували поспілкуватися всіх учасників (було десь 30 учнів), батьків, вчителів Новопечерської школи, психолога. Індивідуальне тестування — англійською мовою бесіда на обрану тему. Знайомилися із засновницею Новопечерської школи Зоєю Литвин — пам’ятаю презентацію про школу та про навички 21 століття.
Звісно, я був щасливим, коли пройшов. Вчителька математики навчає дивитися в корінь проблеми, завдяки чому потім легше не лише навчатися, а й загалом мислити. Зарубіжна література — згусток культури, теж завдяки викладачці. Така ж ситуація з кожним предметом. Приємно, що стільки професіоналів зібралися в одній школі.
Перший тиждень я звикав до розкутості, приміром, що педагога можна звати на ім’я, вільно спілкуватися з вчителями й адміністраторами, а якщо хочеш дізнатися більше про предмет — ніхто з них не відмовить. Цьому сприяє система роботи з тьюторами. Зазвичай у школах немає людини, яка б звертала увагу саме на тебе, твої проблеми, сильні та слабкі сторони. Класний керівник — зовсім інше, він просто переймається оргпитаннями 30 людей. У пересічній школі не вистачає спілкування з дорослими.
Звикав до відчуття свободи
Я знав про велике «меню» гуртків, студій тощо. Але найважливіше в Новопечерській школі: якщо чогось не вистачає, можна запропонувати новий проєкт, реалізувати свої ідеї. Відчуття свободи стало несподіванкою: вибір предмета, теми, проєкту, безліч можливостей.
Я тоді брав участь у шахових турнірах, став лауреатом на всеукраїнському чемпіонаті «Що? Де? Коли?», змагався на олімпіадах з математики, астрономії, української мови та літератури. Цей досвід навчав самодисципліни і тайм-менеджменту.
І на заняттях майже з кожного предмета віддавалася перевага проєктній роботі в команді з 5 учнів. Так і вчителю зручно за процесом навчання спостерігати, і кожен може повністю розкритися. Такого дуже не вистачає в стандартних школах. Скажімо, на курсі «Шлях підприємця», який проводили в партнерстві з MBA Kids, ми з однокласником презентували арт-студію Spectre.
Ще тоді була крута система підготовки до ЗНО. В 11-му класі за перше півріччя проходили всю програму, а в другому залишали лише ті предмети, з яких маємо проходити тестування, та фізкультуру. На заняттях поглиблено розбирали всі питання.
Нині навчаюся на спеціальності «Інженерія програмного забезпечення». Ці два роки у Новопечерці були найкращими в моєму шкільному житті. Тож тим, хто в наступному році йде до 8–11-го класу, хто проживає в Києві або околицях, раджу спробувати свої сили. Краще сумніватися і намагатися, ніж не виходити із зони комфорту та нічого не робити.
Стипендіальна програма шукає талановитих школярів, які зараз навчаються в 7–10-му класах. Дізнатися більше про можливості безкоштовного навчання в Новопечерській школі та подати заявку можна за посиланням.
