Японська студентка здала чистий аркуш і отримала вищий бал — професор зрозумів, що дівчина написала роботу невидимим чорнилом.
Еймі Хага вирішила написати есе з історії ніндзя чорнилом, яке самостійно виготовила за методом ніндзя «абурідаші», передає BBC.
Щоб текст проявився, професору довелось нагріти папір.
«Я дізналася про цей метод з книжок у дитинстві, — розповіла дівчина ВВС. — Я сподівалась, що ніхто з моїх одногрупників не скористається цією ідеєю».
В дитинстві Еймі Хага часто дивилась анімаційні шоу, відтоді й зацікавилась історіє ніндзя — таємними агентами в середньовічній Японії.
19-річна Еймі навчається на першому курсі Міеського університету. Якось викладач історії попросив студентів написати про їхній візит до відомого музею ніндзя, розташованого в центральному парку міста Іга.
«Коли професор сказав, що поставить високий бал за креативність, я вирішила, що моє есе буде вирізнятися з-поміж інших робіт, — розповіла студентка. — І тоді мені спало на думку, що було б цікаво скористатись методом «абурідаші».
Еймі замочила на ніч соєві боби, потім подрібнила їх і процідила через тканину. Після цього вона змішала отриманий екстракт з водою і написала своє есе тонким пензлем на «ваші» (тонкому японському папері).
Щойно чорнило висохло, воно стало невидимим. Студентка здала свою роботу, яка виглядала як чистий аркуш паперу. Але щоб бути впевненою, що професор не викине її есе в смітник, Еймі додала записку, яку написала звичайним чорнилом. «Нагрійте папір», — підказала дівчина.
Професор Юджі Ямада розповів ВВС, що був «здивований», коли побачив роботу Еймі Хага.
«Я бачив закодовані есе, але написаного методом „абурідаші“ — ніколи», — сказав він.
«Відверто кажучи, деякі сумніви були. Я думав, що текст не проявиться. Однак, коли нагрів листок над газовою плитою, — перед очима з’явилося дуже чітке зображення слів. І я подумав: «Молодець!»
«Я поставив дівчині найвищий бал без жодних вагань, навіть не дочитавши роботу до кінця. Я не проявляв текст повністю — на той випадок якщо ЗМІ знайдуть роботу й сфотографують її».
Що ж до самого твору, то, за словами Еймі, там головне стиль, а не зміст.
«Я булу переконана, що професор визнає мої зусилля, тому не хвилювалася щодо оцінки».
